КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І

МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА МУЗЕЄЗНАВСТВА

ІСТОРІЯ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ БОЛГАРІЇ

ДОПОВІДЬ

Виконала: Ломака Ганна Петрівна,

студентка ІІІ курсу, групи МС-39к

Керівник – Андрес Ганна Олександрівна

КИЇВ – 2012

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………..……….

Розділ 1. Історія Болгарії ………………………………………………………………

1.1. Найдавніша історія Болгарії ……………………………………………...............

1.2. Болгарська держава ……………………………………………………………...

1.3. Перше Болгарське царство……………………………………………………….

1.4. Друге Болгарське царство ……………………………………………………….

1.5. Третє Болгарське царство ……………………………………………………….

1.6. Османське панування ……………………………………………………………

1.7. Новітній час ………………………………………………………………………

Розділ 2. Національний археологічний музей Софії – найстаріший музей країни ……………………………

Розділ 3. Музейна справа Варни …………………………………………………….

Розділ 4. Музейна справа в Плевені ……………………….......................................

Розділ 5. Об’єкти під егідою ЮНЕСКО …………………………………………….

Розділ 6. Туристичні відомості ………………………………………………………

Висновки ……………………………………………………………………………...

Розділ 1. Історія Болгарії

1.1. Найдавніша історія Болгарії

Люди здавна мешкали на території Болгарії. Розкопані стоянки неандертальців. В епоху неоліту сюди з території Малої Азії переселилися землеробські племена, які були близькі до побудови цивілізації (Культура Караново, Гумельниця). В епоху бронзового століття Болгарія зазнала нашестя з півночі скотарських індоєвропейських племен, на основі яких склалися до I тис. до н.е. фракійці. Від них Болгарія отримала свою першу історичну назву - Фракія.

Найдавнішим населенням сучасної території Болгарії, про яке є достовірні відомості, були фракійці, індоєвропейські племена, які жили тут як мінімум з I тисячоліття до н. е. До I століття до н. е. фракійські землі увійшли до складу Римської імперії і були поділені між провінціями Фракія і Мізія. Кілька століть раніше на узбережжі виникли грецькі колонії, від яких фракійці в результаті перейняли грецьку мову. Після розділу Римської імперії в 395 році на Західну і Східну обидві провінції перейшли в Східну Римську Імперію. C VII століття н. е., в результаті Великого переселення народів, на Балканському півострові почали селитися південні слов'яни, які поступово асимілювали залишки фракійців.

Першою державою болгар, про яку збереглися точні історичні відомості, була Велика Болгарія, держава, яка об'єднувала племена протоболгар і проіснувала в причорноморських і азовських степах протягом всього кілька десятиліть. Столицею держави було місто Фанагорія, а його засновником і правителем був хан Кубрат. Підданими держави були різні племена тюркомовних древніх болгар.

1.2. Болгарська держава

Велика Болгарія (тат. Bөyek Bolğar ile, Бөек Болгар иле) - держава, що існувала в VII столітті. Виникла після відходу авар в Паннонію і ослаблення Тюркського каганату, який через внутрішні негаразди втратив контроль над своїми західними володіннями. В результаті булгарські племена були об'єднані під владою хана Кубрата. У 632 році він проголосив незалежність від аварів і встав на чолі об'єднання, що отримало у візантійських джерелах назву Велика Болгарія. Її територія займала Нижнє Прикубання і Східне Приазов'я, за іншими оцінками зону від Ставропольської височини і Фанагорії до Південного Бугу. Близько 634-641 Кубрат уклав дружній союз із візантійським імператором Іраклієм.

Після смерті Кубрата (бл. 665), його імперія розпалася, оскільки була розділена між його численними синами. Цим поділом скористалися хазари. Старший син Кубрата - Батбаян залишився в Приазов'ї і став данником хозар. Інший син, Котраг, пішов зі своєю частиною племені на правий берег Дону. Третій син, Аспарух, під хозарським тиском пішов зі своєю ордою на Дунай, де підпорядкував місцеве слов'янське населення, поклавши початок сучасної Болгарії. Змішання булгар із слов'янами і залишками місцевих фракійських племен призвело згодом до виникнення сучасного болгарського етносу.