- •Віталій карпенко інформаційна політика та безпека
- •Національна ідея - основа державної ідеології
- •Тема 1. Нація та національна ідея
- •Поняття національної ідеї
- •Національна держава і державна нація
- •3. Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори
- •1. Політична еміграція після Другої Світової війни
- •2. Унікальний науковий заклад
- •3. Тематика діаспорної творчості
- •4. Обов'язок — бути совістю свого народу
- •5. Мовна проблема
- •6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 3. Українське питання і самвидав
- •Що таке «самвидав»?
- •Три етапи самвидаву
- •У центрі уваги — національне питання
- •Лихо з розуму в'ячеслава Чорновола
- •Іван Дзюба проти зросійщення
- •Переслідування дисидентів
- •6. Продовження боротьби
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах ком¬партійної системи
- •1. Структура компартійної преси
- •Протистояння: компартія — преса
- •Сила газети — у підтримці громадськості
- •Преса набирає нових рис
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 5. Путч гкчп і преса
- •1. Передумови створення гкчп
- •Ситуація в Україні
- •Поляризація української преси
- •4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу
- •5. Боротьба у Верховній Раді України
- •6. Акт проголошення незалежності
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 6. Українська періодика у перші роки незалежності
- •1. Пострадянська структура друкованих видань
- •2. Кризові явища в системі друкованої періодики
- •Війна проти «Вечірнього Києва»
- •4. Преса під ринковим пресом
- •5. Спроби позбутися залежності від монополіста
- •6. Потреби преси проігноровано
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи
- •Кому і навіщо потрібні антиукраїнські міфи
- •Міф перший: «теорія спільної колиски»
- •Міф третій: «національна ідея не спрацювала»
- •Міф четвертий: немає самої української нації
- •Міф п'ятий: політична нація з... Багатонаціонального вінегрету
- •Міф шостий: недержавність української нації
- •Міф сьомий: версія необхідності двомовності
- •Міф восьмий: відсутність економічної самодостатності
- •Міф дев'ятий: іти до нового союзу
- •До підсумку
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Державна ідеологія та інформаційна політика
- •Тема 8. Державна ідеологія та змі
- •Підмурівок ідеології — національна ідея
- •Націоналізм як явище в новітній світовій історії
- •Держава без ідеології — що судно без лоції
- •Якщо держава не має власної ідеології, їй нав'язують чужу
- •Журналістики та державна ідеологія
- •Компас державотворення
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 9. Засади державної інформаційної політики
- •Загальні поняття інформаційної політики
- •Особливості української історії
- •Ідеологічні аспекти держінформполітики
- •Політичні аспекти держінформполітики
- •Законодавчі основи держінформполітики
- •Організаційні аспекти держінформполітики
- •Шляхи і форми реалізації держінформполітики
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти
- •Три гілки державної влади
- •Проблеми четвертої влади
- •Тиск влади на пресу
- •Суди — проти преси
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 11. Свобода слова — підмурівок інформаційної політики
- •Свобода і необхідність: діалектична взаємозалежність
- •Свобода слова як вияв демократії
- •Обмеження свободи слова
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 12. Аномалії інформаційної політики
- •Історія, зміст і суть цензурного нагляду
- •2. Економічна залежність змі — могильниця їхньої незалежності
- •3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
- •4. Терор проти журналістів
- •5. Журналістський бунт проти цензури
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 13. Національний інформаційний простір: сучасний стан та проблеми
- •Інформаційне суспільство — новий етап розвитку цивілізації
- •Загальні поняття інформаційного простору
- •3. Втрата національного телерадіоефіру
- •Преса та олігархічні клани
- •Сучасна структура медіа-сфери в Україні
- •Українська присутність в Інтернеті
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 14. Чужоземне інформаційне засилля
- •Інформаційний простір — це великий комунікативний гуртожиток
- •Інформаційна експансія Росії
- •Форми російської експансії
- •Інформаційний тиск через телеефір та Інтернет
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 15. Інформаційні війни і національна безпека
- •Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв
- •2. Війни проти свого народу
- •4. Зовнішні інформаційні війни
- •Захист національного медіа-простору — вимога часу
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Покажчик засобів масової інформації друковані засоби масової інформації
- •Електронні засоби масової інформації
4. Обов'язок — бути совістю свого народу
У полум'яному «Відкритому листі українця-читача до українця-журналіста», який належить перу талановитого публіциста і редактора, члена ОУН з 1937 року Романа Рахманного, історичне покликання діаспорної журналістики бачиться так:
«Визначити, розгорнути перед українською еміґрацією її завдання у перспективі майбутности українського народу — ось черговий обов'язок української преси.
А в центрі ставити як вихідну точку — Україну. Вона, свята у своєму минулому й сучасному змаганні, повинна стояти понад розбурханими пристрастями партійними і груповими, повинна бути недосяжна для зневажників і святотатників»23.
Ця, написана кров'ю серця, стаття опублікована в березні 1947 року у «Визвольній політиці». Висловлена ідея, що над партійними і груповими пристрастями треба ставити Україну, і сьогодні надзвичайно актуальна. Публіцистика Романа Рахманного, як і публіцистика Івана Багряного, стала для багатьох в Україні справжнім відкриттям. На жаль, за часів «залізної завіси» все написане цими та іншими українськими патріотами було віднесене до «чаду українського буржуазного націоналізму», а отже вважалося ворожим і трималося за сімома замками.
________________________
22Див.: Мельник Андрій. Спогади та документи. — К.: Фундація імені 0. Ольжича, 1995. — С 326.
23Рахманний Роман. Роздуми про Україну. — К.: Видавництво товариства «Просвіта», 1997. — С. 17.
ст. 28
І тільки за часів незалежності полум'яне слово видатних представників української діаспори прийшло до читача в Україні. Це свідчить, що над справжньою публіцистикою не владні ані час, ані кордони. Бо справжня публіцистика — це не лише факти і слова, а передусім — думка і серце. Бо справжня публіцистика пишеться не чорнилом, а кров'ю. Недарма Роман Рахманний у своїх творах наводив улюблений вислів «З усього написаного люблю лише те, що написано кров'ю». І сам він з усією відповідальністю підкреслював, «що кожне написане слово має свою вагу і має особливі обов'язки»24 і що найперший обов'язок — це «...обов'язок бути совістю народу і його свідомістю — дзеркалом сучаспости»25. Власне, ці слова є точною і влучною самохарактеристикою всієї публіцистичної творчості Романа Рахманного.
Публіцистика — це насамперед істина, це тривога багатьох сердець. Тому вона актуальна доти, доки б'ються стривожені серця. Чим тривожились Роман Рахманний і його однодумці? Відповідь знаходимо у нього ж: «...ми тривожимось, бо загрожене саме існування всієї нашої нації»26. Найбільшу тривогу у чутливих серцях викликав розбрат серед українців. Адже відомо, що відсутність єдності завдавала непоправної шкоди як у далекому минулому, так і в недавньому, — через це була втрачена українська державність, через це її не могли відновити протягом понад чотирьох століть.
Питання єдності непокоїли не тільки ОУН, а й Українську революційно-демократичну партію. У доповіді на третьому з'їзді її генеральний секретар Іван Багряний питання єдності ставить ширше, маючи на оці не тільки єдність націоналістичного руху в діаспорі, а й єдність всієї української нації:
___________________
24Рахманний Роман. Роздуми про Україну. — К.: Видавництво товариства «Просвіта», 1997. — С. 9.
25Там само, с 14.
26Там само, с 4.
ст. 29
«Ми мусимо протиставити російській політиці, як також і політиці рідних українських недорік, політиці роз'єднання — політику зв'язування, об'єднання, злиття в єдину цілість, бо ця єдність всіх елементів суспільства нам потрібна конче, як найважливіша передумова в боротьбі з могутнім ворогом. Щоб об'єднати всі соціальні й національні елементи українського народу в єдину націю, щоб вільно поєднати місто з селом, мусимо написати на своєму щиті великий девіз українського не расового, а територіального патріотизму»27.
Це дуже важлива думка про злиття в єдину цілість всіх елементів суспільства не за расовою ознакою, а за територіальним патріотизмом, до речі, висловлена ще 1949 року і того ж року оприлюднена в ч. 5 журналу «Наші позиції». Вона дещо розбігалася з позицією ОУН, яка відстоювала, так би мовити, етнічну чистоту українського патріотизму, даючи привід супротивникам проводити паралелі між націоналізмом і нацизмом. Згодом думка про широку базу українського патріотизму, не обмежену тільки етнічними рамками, а, отже, і широку базу боротьби за українську Україну, почала все частіше висловлюватися і в діаспорі, і в Краю. Якщо раніше багато хто категорично (і небезпідставно) відмовляв українським комуністам в українському патріотизмові, то згодом ця категоричність уже не звучить. Анатоль Камінський, наприклад, чітко бачить різницю між націонал-комунізмом і російським шовіністичним комунізмом.
«Коли у першому випадку є натиск на «національний» і «комуністичний», то в другому — на шовіністичний і імперіяльний. Кажучи коротко: якби сучасний російський комунізм (чи точніше — сучасний радянський варіянт комунізму) був би «націонал-комуністичним», він був би етнічно-територіяльним, тільки російським і комуністичним у першу чергу, і ніщо не стало б йому на перешкоді жити у згоді з такими ж націонал-комунізмами інших народів (українського, югославського, польського, чеського і т. д.) і визнавати їх право на існування»28.
__________________
27Див.: Багряний Іван. Публіцистика. — К.: Смолоскип; Фундація ім. Івана Багряного, 1996. — С. 135.
28Див.: Камінський Анатоль. За сучасну концепцію української революції. — Мюнхен: Сучасність, 1970. — С. 125.
ст. 30