3. Економіка Стародавньої Греції.

Найбільш ранньою цивілізацією античності була Стародавня Греція, що проіснувала з III тисячоріччя до Р.Х. до II сторіччя до Р.Х. Виділяють чотири етапи її розвитку:

1. Крито-Микенський (XХХ–XІІ ст. до Р.Х.). Основою господарського життя в цей період виступало палацове господарство. Палац був адміністративним центром, до якого прилягали навколишні землі, які поділялися на палацові, приватні та общинні. При цьому, населення виконувало натуральні та трудові повинності на користь палацу. Найвищого розквіту Крітська держава досягла в XVI – першій половині XV ст. до Р.Х., але в середині XV ст. до Р.Х. потужний землетрус знищив крітську цивілізацію, внаслідок чого лідерство серед грецьких племен перейшло до ахейців. Ахейське суспільство, центром якого були Мікени, досягло найвищого розвитку в XV–ХІІІ стст. до Р.Х. Розвивалися сільське господарство і ремесло. Земля поділялася на державну (землю палацу), що розподілялася на правах умовного утримання між представниками знаті і здавалася в оренду невеликими ділянками, і общинну, тобто на землю окремих територіальних громад. Основну масу населення складали вільні селяни і ремісники. Мікенська цивілізація зійшла з історичної арени за нез’ясованих обставин наприкінці ХІІ ст. до Р.Х.

2. Гомерівський (ХІ–ІХ стст. до Р.Х.) характеризується загальною відсталістю господарства, пануванням натурального господарства, відсутністю грошового обігу. Але в цей період греки починають використовувати залізо і на перший план висувається окреме господарство малої патріархальної сім’ї.

3. Архаїчний (VІІІ–VІ стст. до Р.Х.) характеризується інтенсифікацією сільського господарства,що все більше спеціалізується на виробництві винограду і олив. Відбувається виділення родової знаті, що здають землю в аренду збіднілим родичам. Ремесло, що зосереджувалось в містах, було представлено металургією, металообробкою, суднобудівництвом. З’явилися гроші, почалось карбування срібної монети. Обезземелювання общинників і посилення конфліктів між знаттю і народом призвело до виїзду значної частини грецького населення за межі Греції. Велика кількість грецьких емігрантів заснувала в VІІІ–VІ стст. до Р.Х. колонії на північному узбережжі Африки, південному узбережжі сучасної Франції і на південному узбережжі Чорного моря (Ольвія, Херсонес, Пантікапей).

4. Класичний (V–IV стст. до Р.Х.). Ще в VIII-VI століттях до Р.Х. почалося формування полісів – державних утворень, які включали в себе міста разом із розташованими поряд з ними територіями. Їхній розквіт припадає на V–IV стст. до Р.Х. Можна виділити два основних типи соціально-економічного устрою грецьких полісів – Афінський і Спартанський.

В Афінах у XI-IX століттях до н.е. відбулося виділення з общини родової знаті – евпатридів, представники якої зосередили у своїх руках значні земельні угіддя і матеріальні ресурси, закабалили хліборобів і ремісників. Паралельно з цим йшло формування приватної власності і поділ родової общини, могутній удар по якій було нанесено реформами Солона в 594 році до Р.Х. Його реформи передбачали: дозвіл на подрібнення общинних наділів і відчуження їх за межі общини; анулювання боргів, зняття боргового тягара із закладених ділянок, заборона боргового рабства; заборона на вивіз із країни хліба з метою зупинки росту цін; уніфікація монети, системи мір і ваги; скасування привілеїв знаті: усі громадяни були розділені на чотири розряди в залежності від майнового цензу; відповідно до їхньої належності до цих розрядів вони могли бути обрані в демократичну раду або народні збори; введення суду присяжних.

Спарта виникла в X столітті до Р.Х., а вже в VII столітті до Р.Х. там сформувалася сильна держава. Лікургів лад (по імені законодавця) був спрямований на консервацію общинних порядків, проти приватної власності, багатства і розкоші. У Спарті існувало колективне рабовласництво. Рабами (ілотами) володіла вся громада вільних воїнів-спартанців, що були зобов'язані вносити великі натуральні внески для здійснення спільних трапез, і при неможливості робити ці внески втрачали право громадянства. Економіка була в основному натуральною, карбування срібних монет почалося лише в VI столітті до Р.Х., панувало землеробство при дуже слабко розвинутому ремеслі. Ілоти мали в користуванні певну ділянку землі і платили натуральні оброки спартанській общині.