Розвиток американської економіки в 1920-х роках

По закінченні бойових дій в Європі, коли військова кон’юнктура та експортні можливості в значній мірі вичерпались, мала місце економічна криза 1920–1921 рр. Внаслідок цієї кризи загальне падіння промислового виробництва склало 32%, експорт зменшився вдвічі, при чому найбільше постраждали галузі важкої індустрії. Значних втрат зазнало сільське господарство, причиною чого стало різке зменшення попиту на його продукцію в європейських країнах, що призвело до падіння світових цін на сільгосподарські товари в 3–4 рази.

Проте вже в 1922 році в США почався економічний підйом, який продовжувався до 1929 року. Його матеріальною основою стало значне оновлення основного капіталу в молодих галузях американської промисловості – автомобільній, електротехнічній, хімічній, кіно- і радіо індустрії та ін. Саме в цих галузях були застосовані методи поточного, масового виробництва, спостерігався стрімкий розвиток механізації і часткової автоматизації виробництва, швидке зростання енергоозброєності праці. В 1929 році США виробляли промислової продукції на 10% більше, ніж Англія, Німеччина, Франція, Італія, Японія разом взяті.

В період стабілізації 1922–1929 рр. зберігалась тенденція зростання концентрації і централізації капіталу, внаслідок чого посилювався вплив фінансових груп Моргана, Рокфеллера, Меллона, Дюпона. Особливо швидко концентрація відбувалася в автомобільній, металургійній, електротехнічній, хімічній, нафтовій, газовій, гумовій промисловості, що дозволило відповідним монополіям зміцнити свої експортні позиції.

В порівнянні з довоєнними показниками експорт капіталу з США збільшився в 1929 р. в 5 разів. Під особливо сильним фінансовим впливом США знаходились Канада і 14 із 20 країн Латинської Америки. Завдяки «плану Дауса» фінансовий капітал США посилив свій вплив на Німеччину і Західну Європу.

Однак протягом 1920-х років зростали й дестабілізуючі фактори: гіпертрофований розвиток фінансового капіталу, спекулятивний ажіотаж на біржі, криза надвиробництва в сільському господарстві.

Криза 1929–1933 рр. І «новий курс» ф.Рузвельта

Біржова паніка 24 жовтня 1929 р. стала початком катастрофічного падіння курсу акцій (1 жовтня 1929 р. загальна ціна акцій на Уолт-Стріті становила 87 млрд. дол.; 1 листопада 1929 р. – 55 млрд. дол.; березень 1933 – 19 млрд. дол.).

Промислове виробництво скоротилося в США на 46,2% (особливо у важкій промисловості). Промисловість була відкинута до рівня 1911 р. Звідси криза перекинулася на будівництво, транспорт, торгівлю і сільське господарство. Національний доход скоротився в 1,5 рази. Заробітна плата робітників зменшилася на 60%. Число безробітних складало 17 млн. осіб (без соціального страхування). Г.Гувер проводив кредитування великої промисловості через «Реконструктивну фінансову корпорацію». Допомога крупним фермерам здійснювалась через «фермерське бюро». Крім того, було введено митний тариф Сміта-Хоулі, що сприяв скороченню ввозу аграрної продукції в США.

«Новий курс» Ф.Д. Рузвельта

1. Заходи в банківсько-фінансовому секторі економіки. У березні 1933 року тимчасово були закриті всі банки США (біля 20 тис.) і після перевірки ліцензії діяльність більшості з них було поновлено. Відміненили назавжди обмін банкнот на золото, а золото вилучили з обігу, що означало крах «золотого стандарту» в США. Це дало поштовх швидкому знеціненню долара (вже в січні 1934 р. його золоте забезпечення зменшилося на 41%), але девальвація посилювала експортні можливості США і сприяла значному зменшенню заборгованості потужних корпорацій. Відбулась централізація банківської системи; було запроваджено державне страхування депозитів.

2. В червні 1933 р. приймається закон про відновлення промисловості, згідно з яким для кожної галузі було розроблено «кодекси чесної конкуренції», що в примусовому порядку встановлювали обсяги виробництва, ціни, регламентували рівень заробітної плати, тривалість робочого дня та ін. Закон розширював економічні функції держави, але промисловці, що підписували цю угоду, отримували від держави фінансову допомогу і гарантії збуту своєї продукції. Всього було підписано 746 кодексів, що охоплювали 99% американських промислових корпорацій.

3. Стимулювання держпідприємництва і створення державою допоміжних робочих місць: в 1933 р. створено управління долини річки Теннессі, що надало роботу 40 тис. осіб (будівництво ГЕС, лісопостачання, боротьба з ерозією ґрунтів та ін.). Держава фінансувала будівництво автострад, роботи по благоустрою міст, створювала літні трудові табори для безробітної молоді тощо.

4. Аграрна політики регулювалась «Законом про відновлення аграрного сектору». Було створено «Адміністрацію регулювання сільського господарства» (ААА), що направляла зусилля на зниження обсягів товарної сільськогосподарської продукції продукції з метою підвищення цін на неї. Виплачувалися премії фермерам за скорочення посівних площ; знищувалися посіви зернових культур, бавовни та ін.; було закуплено і знищено 8 млн. голів великої рогатої худоби і 6 млн. голів свиней; виливалося в ріку молоко, знищувалися інші продукти.

5. Регулювання соціальних відносин. Було офіційно визнано безробіття і в березні 1933 р. прийнято закон про допомогу безробітним. «Закон Вагнера» (1935 р.) легалізував профспілки.

6. Відбувається зміна зовнішньоекономічних пріоритетів США, які починають активно співробітничати із СРСР, де в цей час (перша п’ятирічка 1929-1933 р.р.) І. Сталін проводив курс на індустріалізацію. США стають найважливішим експортером в СРСР машин і обладнання (наприклад, Форд побудував автомобільний завод «ГАЗ» на Волзі). Для закупівлі обладнання уряд СРСР вивозив в Європу зерно: експорт зерна в 1927 р. складав 1 млн. центнерів, в 1931 р. – 51 млн. (зростання в 51 р.), в 1932 р. – 18 млн. центнерів, в 1933 р. – 10 млн. центнерів. Все це стало причиною форсованої колективізації в СРСР і штучного голодомору 1933 р. В листопаді 1933 р. США поновили дипломатичні стосунки з СРСР на рівні посольств.