2. Страхування майна юридичних і фізичних осіб, кредитних і фінансових ризиків.

При майновому страхуванні страхується ризик втрати (загибелі), недостачі або пошкодження певного майна.

Головний принцип майнового страхування – принцип відшкодування збитку Його суть полягає в тому, що після настання збитку страхувальник має бути поставлений в те ж фінансове положення, в якому він був перед збитком.

Основні види майнового страхування:

1) страхування особистого автомобільного транспорту;

2) страхування житлових приміщень (квартири або кімнати в міській забудові) і сукупності їх конструктивних елементів (перекриттів, перегородок, що несуть і захищають), а також обробки підлоги, стенів, стелі;

3) страхування будов (дачі, котеджі, лазні і так далі) і сукупності їх конструктивних елементів (дах, стіни) з їх зовнішньою і внутрішньою обробкою;

4) страхування домашнього і іншого майна;

5) страхування майна від пошкодження або загибелі унаслідок аварій парових казанів, газосховищ, машин і т.д.;

6) страхування майна від збитку в результаті аварій систем водопостачання;

7) страхування майна в холодильних камерах;

8) страхування домашніх тварин.

Майно громадян прийнято ділити на категорії: по мірі його важливості для задоволення родинних потреб:

пріоритетне майно (особливій важливості і першій необхідності, загибель якого зачіпає особисті і суспільні інтереси);

інше майно, загибель якого зачіпає в основному особисті інтереси громадян.

Будови і квартири можуть бути застраховані по наступних варіантах страхової відповідальності страховика:

страхування по першому варіанту охоплює всі ризики, перераховані вище;

по другому – на випадок знищення або пошкодження застрахованого об’єкту вогнем;

по третьому – на випадок знищення або пошкодження квартири водою в результаті нещасного випадку або стихійного лиха;

по четвертому – на випадок викрадання конструктивних елементів квартири, пошкодження або знищення їх в результаті протиправних дій інших осіб.

Будови страхуються без розділення на конструктивні елементи і елементи обробки, але можуть бути застраховані і по частинах.

Страхова сума встановлюється в пайовому відношенні від вартості будови в цілому, відповідному поділі страхувальника в загальній власності.

Страхуванню не підлягає майно, що знаходиться в аварійному стані або в аварійних приміщеннях, а також що не належить страхувальникові.

Страхові суми встановлюються в межах страхової (дійсною) вартості кожного об’єкту страхування, розрахованої на момент укладення договору. Вартість житлового приміщення і (або) будови розраховується виходячи з витрат на будівництво і придбання.

Майнове страхування юридичних осіб ділиться по видах господарюючих суб’єктів (промислових і сільськогосподарських підприємств). Страхуванню підлягають:

будівлі, споруди, транспортні засоби, машини, інвентар, товарно-матеріальні цінності і інше майно;

майно, прийняте організаціями на комісію, зберігання, для переробки, ремонту, перевезення і т.п.;

сільськогосподарські тварини, хутрові звірі, кролики, свійська птиця і сім’ї бджіл;

урожай сільськогосподарських культур.

Використовують наступні оцінки вартості майна:

балансова вартість, але не вище за відновну вартість на день його загибелі (для оцінки основних фондів);

фактична собівартість за середніми ринковими, відпускними цінами і цінами власного виробництва (для оцінки оборотних фондів);

за фактично виробленими витратами матеріальних і трудових ресурсів до моменту страхового випадку (для оцінки незавершеного будівництва).

Страхове відшкодування виплачується за все загибле або пошкоджене майно, у тому числі і що поступило до страхувальника в період дії договору, незалежно від місцезнаходження під час загибелі або пошкодження.

Страхувальникові відшкодовують витрати, пов’язані з рятуванням майна, по запобіганню і зменшенню збитку в разі стихійного лиха або аварії (переміщення майна в безпечне місце, відкачування води і тому подібне), а також по упорядковуванню застрахованого майна після стихійного лиха (прибирання, сортування, просушування і так далі).

Фінансово-кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово – кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових зобов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їх виконання засобами, передбаченими договором.

Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб’єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб’єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій ( у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо).

Фінансово-кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування.

До фінансових ризиків слід віднести наступні:

ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях;

неотримання прибутку при інвестиційних операціях;

втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних (форс мажорних) обставин.

Слід відмітити, що законом України “Про страхування” ст. 7 передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків, а також страхування судових витрат, так як страхування зменшує витрати підприємства на судові процеси за рахунок прибутку.

Класифікація кредитних ризиків в країнах ЄС передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського.

Базовим документом, що регулює правовідносини у сфері страхування, є Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР (з подальшими змінами і доповненнями; далі – Закон про страхування).