3. Класифікація податків.

Кожен вид податків має специфічні ознаки й функціональне призначення, посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його належністю до певної групи залежно від чинної класифікації податків. За допомогою класифікації можна детально з’ясувати сутність і функції податків, поліпшити їх роль у податковій політиці держави, напрями й характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Податки класифікуються згідно з тією чи іншою метою, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Податковим кодексом України, в якому передбачено два види податків на території України:

– загальнодержавні податки і збори – обов’язкові платежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний податок, податок на прибуток підприємств тощо);

– місцеві податки та збори – обов’язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов’язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів (єдиний податок, туристичний збір тощо).

2) стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків:

– податки, збори й обов’язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов’язкове соціальне страхування; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок тощо);

– податки, збори й обов’язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; збір за першу реєстрацію транспортного засобу тощо);

– податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний податок);

3) за економічною ознакою об’єкта оподаткування:

– податки на доходи та прибутки – обов’язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);

– податки на споживання – обов’язкові збори, що стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання;

– податки на майно – обов’язкові збори, які стягуються у зв’язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно, збір за першу реєстрацію транспортного засобу);

4) за засобом вилучення:

– прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об’єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата за землю, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, податок на нерухоме майно та ін.);

– непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний податок, мито);

5) за суб’єктами оподаткування:

– податки з юридичних осіб – податок на прибуток підприємств, екологічний податок;

– податки з фізичних осіб – податок на доходи фізичних осіб;

– змішані податки – плата за землю; збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6) за характером використання податкових платежів:

– загальні – такі податки знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний податок, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та ін.);

– спеціальні (цільові) – мають цільове призначення (збори на обов’язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).