1. Поняття фінансової системи. Структура фінансової системи: сфери та ланки фінансової системи, їх характеристика.

Фінансова система – сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ (інституцій), за допомогою яких формуються, розподіляються і використовуються централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів і грошових засобів.

Під фінансовою системою розуміють організовану сукупність взаємодіючих міме собою у визначеному правовому полі складових: державних і недержавних фінансових інститутів, фінансового ринку, фінансових інструментів і технологій, які сукупно забезпечують реалізацію всіх фінансових функцій, необхідних для діяльності держави та ринкової економіки.

Фінансова система розглядається з двох боків: за внутрішньою структурою та організаційною будовою.

За внутрішньою структурою фінансова система є сукупністю дещо відособлених взаємозв’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об’єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер рекомендовано покласти рівень економічної системи. Розрізняють чотири сфери:

1. рівень мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання та рівень домогосподарств;

2. рівень макроекономіки – державні фінанси;

3. рівень світового господарства – міжнародні фінанси;

4. узагальнюючий рівень – фінансовий ринок.

Ланка показує відособлену частину фінансових відносин, її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин.

За організаційною будовою фінансова система є сукупністю фінансових органів та інститутів, які керують грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами в країні. В основі організаційно-структурної побудови фінансової системи є історично сформовані принципи. Принципами побудови фінансової системи є:

– єдність, яка обумовлена єдиною економічною і політичною основою суспільства, єдиною фінансовою політикою, що реалізується в життя через фінансову систему;

– функціональне призначення ланок відображається в тому, що в кожній із них вирішуються свої завдання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів, апарат управління.

Узагальнення завдань, покладених на фінансову систему, дає можливість виділити такі її основні функції:

1. Забезпечення переміщення економічних ресурсів у часі і просторі.

2. Забезпечення управління ризиками економічної діяльності.

3. Забезпечення оптимальних способів здійснення розрахунків, які стимулюють обмін товарами, послугами, активами.

4. Забезпечення можливості об'єднання фінансових ресурсів для створення великомасштабних підприємств та забезпечення подрібнення капіталу будь-якого підприємства серед значної кількості власників.

5. Забезпечення широкого фінансового інформування для можливості прийняття оптимальних рішень суб'єктами економіки.

6. Забезпечення можливості кредитування економічно ефективних проектів.

7. Забезпечення ліквідності фінансових активів.

8. Забезпечення можливості накопичення багатства та формування заощаджень.

9. Забезпечення можливості здійснення фінансового макрорегулювання національної економіки.

У фінансовій науці розрізняють реальну фінансову систему, або реальні чи змішані фінанси, – це така фінансова система, в якій формування чистих фінансів (грошових фондів, що формуються внаслідок певної підприємницької діяльності) доповнюється формуванням квазічистих фінансів (грошових фондів, що формуються в результаті випуску акцій і облігацій) і, так званих, фіскальних (податкових) фінансів (грошових фондів, що формуються на податковій основі). Будь-яка з нинішніх національних фінансових систем за своїм характером є змішаною, чи реальною, фінансовою системою, оскільки вона передбачає як формування чистих, так і квазічистих і фіскальних фінансів.

Відповідно до такого змісту реальної фінансової системи, в її складі розрізняють три сектори.

Сектор 1. Це чистий фінансовий сектор реальної фінансової системи, в якому процес формування грошових фондів здійснюється на еквівалентній основі згідно з дією закону вартості. Чистий фінансовий сектор впливає на переважну частину бізнесу, населення і частково держави.

Сектор 2. Це квазічистий фінансовий сектор, у якому грошові фонди початково формуються не внаслідок здійснення певної підприємницької (комерційної чи виробничої) діяльності, а на позичковій основі в результаті випуску і реалізації цінних паперів (акцій, облігацій і т. ін.). Випускати акції та облігації мають право корпорації і держава (індивідуальні й партнерські підприємства позбавлені такої можливості).

Сектор 3. Це, так званий, фіскальний (чи податковий) сектор реальної фінансової системи, у якому грошові фонди формуються переважно за рахунок податків. Фіскальний сектор охоплює сферою свого впливу державу і її територіальні органи й реалізує себе у формуванні, по-перше, державного, по-друге, регіонального (обласного), по-третє, місцевого (муніципального) бюджетів як певних грошових фондів доходів і видатків відповідних рівнів державної влади.

Співвідношення між зазначеними вище секторами реальної фінансової системи неоднакове у всіх економіках у різні історичні епохи їх розвитку і регулюється фінансово-правовими відносинами (фінансовим правом).

Ефективне функціонування фінансової системи в Україні, здійснення цілеспрямованої фінансової політики за допомогою фінансового механізму залежить від організації фінансових взаємовідносин. Ці взаємовідносини відбуваються через систему державних органів та інститутів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Така діяльність зумовлена історичними, економічними та політичними умовами розвитку держави і підпорядковується фінансовій політиці. У фінансових взаємовідносинах вирізняють об’єкти і суб’єкти управління

Об’єктами управління є різні форми та методи фінансових відносин. Суб’єктами – ті організаційні структури, які здійснюють управління (державні фінансові органи, фінансові відділи підприємств та ін.). Сукупність усіх організаційних структур, що виконують управління фінансами, становить фінансовий апарат.

Основним завданням органів управління фінансовою системою в державі є забезпечення злагодженості функціонування окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається шляхом чіткого розподілу функцій і повноважень між фінансовими органами й інституціями.