Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фін. ринок.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.05.2019
Размер:
327.17 Кб
Скачать

15

Тема 10. Валютний ринок Лекція 9 (2 год)

Мета заняття. Розкрити суть термінів “валюта” і “валютний курс”, визначити учасників та структуру валютного ринку, дати характеристику конверсійним операціям, визначити їх види. Ознайомити студентів з особливостями поточних операцій “спот” та розрахунками крос-курсів валют. Розглянути механізми здійснення основних міжнародних розрахункових операцій – акредитивних та інкасових, визначити їх види. Охарактеризувати валютний дилінг у банках та особливості валютних клірингових операцій. Розвивати економічне мислення студентів, комунікативні здібності, а також вміння швидко та якісно аналізувати інформацію з метою використання результатів такого аналізу для досягнення особистих і професійних цілей. Виховувати свідоме ставлення студентів до майбутніх обов’язків фахівців у сфері фінансів.

ПЛАН

  1. Сутність, учасники та структура валютного ринку. Валюта і валютний курс.

  2. Конверсійні операції на валютному ринку. Ринок операцій спот.

  3. Міжнародні розрахунки: їх необхідність і роль. Інкасо та акредитив як основні форми міжнародних розрахунків.

  4. Валютний дилінг у банках.

Рекомендована література: 18, 43, 47, 50, 52, 60, 68, 71.

  1. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 (зі змінами).

  2. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. – К.: Знання, 2006. – 535 с.

  3. Віднійчук-Вірван Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції: Навчальний посібник. – Львів: “Магнолія 2006”, 2007. – 214 с.

  4. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

Д/з:

  1. К.е.н. Антонова А.А., Іваненко І.А. Форми міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності України / Економічний простір. – 2011, №48/1 (Огляд статті)

  2. Попович О.В. Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг. УДК 339.727.6 (045) (Огляд статті)

  3. Сучасний стан міжнародних розрахунків в Україні. (Доповідь)

  1. Сутність, учасники та структура валютного ринку. Валюта і валютний курс.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контраге­нти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини — не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не змогли б перетворити одержану валюту в на­ціональні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань.

В Україні валютний ринок досліджується не так давно. У вітчизняній економічній літературі існують різні його визна­чення, серед яких найбільш поширені представлені на рис. 1.


У 90-х роках XX ст. були визначені етапи розвитку наці­онального валютного ринку, які формували програму його розвитку:

  1. регулювання валютного курсу і концентрація валютної торгівлі на одній міжбанківській біржі;

  2. створення мережі регіональних бірж, які б здійснювали торгівлю валютою з метою забезпечення єдності курсу;

  3. перехід до торгівлі валютою на декількох незалежних біржах з метою досягнення стабілізації курсу. Такий перехід передбачалось здійснювати синхронно, зі зміною правил обо­в'язкової сесії на користь комерційних банків;

  4. перехід до системи міжбанківської валютної торгівлі, що знаменує собою якісно новий стан валютного ринку та системи валютного регулювання і передбачало завершення програми розвитку валютного ринку.

До валютного ринку як системи входить дві основні під­системи:

^ валютний механізм — представлений правовими нор­мами й інститутами, що репрезентують ці норми на націона­льному та міжнародному ринках;

^ валютні відносини — щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.

Значення валютного ринку для економіки в цілому визна­чається його функціями, основними серед яких є:

  • реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розши­рення зовнішньоекономічних зв'язків;

  • створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних розрахунків і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

  • визначення і формування попиту та пропозиції на ва­люту;

  • регулювання валютних курсів;

  • диверсифікація валютних резервів;

  • хеджування валютних ризиків;

  • отримання прибутку від операцій з валютою та валю­тними цінностями тощо.

У таблиці 1 представлена класифікація валютного ринку за основними критеріями.

Таблиця 6.1


За суб'єктами, які здійснюють операції з валютою, валю­тний ринок поділяється на:

а) міжбанківський (прямий та брокерський) — це сегмент валютного ринку, на якому за терміновістю валютних опера­цій виділяють три основні складові:

спот-ринок — ринок торгівлі з негайним постачанням валюти, на який припадає 65 % від всього обороту валюти;

  • форвардний — строковий ринок, на якому здійснюєть­ся до 10 % валютних операцій;

  • своп-ринок — на якому поєднуються операції з купівлі- продажу валюти на умовах «спот» та «форвард»; на ньому реалізується до 25 % всіх валютних операцій.

Більшість валютних угод (до 80 % від загального обсягу валютних операцій) здійснюється на міжбанківському сег­менті валютного ринку і на поточному (спот) ринку. Між- банківський валютний ринок є результатом взаємодії ва­лютних рахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні (належать комерційним банкам) та регуляційні (належать центральним емісійним банкам). Саме на міжбанківському валютному ринку сконцентрова­но до 30 % офіційних валютних ресурсів, за допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну полі­тику;

б) біржовий — це сегмент валютного ринку, на якому операції з валютою можуть здійснюватися через валютну бір­жу або ж у валютних відділах товарних і фондових бірж за допомогою деривативів — похідних фондових інструментів. Валютні біржі є не в усіх країнах світу — наприклад, їх не іс­нує в англосаксонських країнах;

в) клієнтський — це сегмент валютного ринку, на якому операції здійснюються не за рахунок банку, а за рахунок його клієнтів.

Валютний ринок можна класифікувати й за іншими крите­ріями:

  • за формою торгівлі валютою (безготівковий, готівковий);

  • за масштабами операцій (оптовий, роздрібний);

  • за метою здійснення операцій (одержання валюти, страхування від ризиків, одержання прибутку);

  • залежно від прав резидентів і нерезидентів (поточний, пов'язаний з рухом капіталу) та ін.

Функціональне призначення валютного ринку полягає в забезпеченні реальної свободи вибору та дій власника ва­люти. Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажан­ня одержати дохід від своїх операцій. Тому валютному ринку притаманні конкуренція, ризик та інші характерні риси будь- якого ринку.

Суб'єктами валютного ринку є:

  1. центральні банки — на макроекономічному рівні: Фе­деральна резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України тощо;

  2. комерційні банки, що мають ліцензію на проведення ва­лютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою ва­лютного ринку і саме тут формується валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікацій, постійно торгують валютою всередині країни і за її межами. Деякі комерційні банки, обсяги щоденних оборотів яких ся­гають мільярдних сум, мають міжнародний авторитет: це, наприклад, американські банки Чейз Нешенел, Чейз Манхет- тен, Сіті-банк, німецькі банки — Німецький, Комерційний, Дрезденський тощо;

  3. фірми, які здійснюють зовнішню торгівлю або капіта­ловкладення за кордоном. Саме ці господарські суб'єкти стимулювали розвиток валютного обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод;

  4. приватні (фізичні) особи, що їздять за кордон, здійс­нюють перекази валют, купують валюту з метою нагрома­дження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди;

  5. брокерські контори — володіють необхідною інформа­цією щодо покупців і продавців валюти, надають консульта­ційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані на зовнішній ринок;

  6. підприємці, які купують і продають валюту для забезпе­чення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

  7. інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

  8. спекулянти, які постійно купують-продають валюту за­для одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридич­ні та фізичні особи;

  9. хеджери — здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

Функції суб'єктів валютного ринку представлені в таб­лиці 6.2.


Об'єктом валютного ринку виступає валюта. Поняття ва­люти широко застосовується в економічній літературі і на практиці. Валюта обслуговує такий широкомасштабний сек­тор економіки, як зовнішньоекономічні відносини. На її ос­нові функціонує валютний ринок, що є елементом грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні ін­струменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалю­тні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світо­вої економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн.

Незважаючи на широке застосування, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літературі. Більшість авторів, які досліджують валюту, визначають її як грошову одиницю певної країни, що прямо чи побічно пов'язана із зов­нішньоекономічними відносинами.

Переважно поняття «валюта» застосовується в трьох зна­ченнях:

^ грошова одиниця даної країни (долар США, японська йєна, вітчизняна гривня тощо);

^ грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і пла­тіжні засоби, що виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках;

^ міжнародна (регіональна) грошова розрахункова оди­ниця та платіжний засіб (євро, СПЗ).

Для функціонування валютного ринку особливе значення має те, чи є національна валюта конвертованою. Попит на іноземну валюту пов'язаний із залежністю національної еко­номіки від імпорту та обумовлений конвертованістю.


Вільно конвертована валюта (ВКВ) валюта, що віль­но та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу.

Частково конвертована валюта це національна валю­та країн, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках застосовується з обме­женнями.

Неконвертована (замкнена) валюта національна валю­та, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обміню­ється на інші іноземні валюти.

Валютний курс це ціна грошової одиниці певної країни, що виражена в грошових одиницях іншої країни; співвідно­шення між грошовими одиницями двох країн, яке використо­вується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:

  • допомагає долати національну обмеженість грошової одиниці певної країни і перетворювати її в міжнародну;

  • виступає засобом інтернаціоналізації грошових відно­син, утворення цілісної світової системи грошей;

  • зіставляє цінові структури окремих країн, розвиток їх­ніх продуктивних сил, темпи економічного зростання, а та­кож торговельний і платіжний баланси;

  • зниження курсу національної грошової одиниці (деваль­вація) сприяє подорожчанню імпорту й зростанню експорту, і навпаки, зростання курсу (ревальвація) призводить до зде­шевлення імпорту і падіння експорту;

  • є структурною ланкою механізму реалізації міжнародної вартості товарів і послуг, так як через механізм валютних кур­сів відбувається перерозподіл національного продукту між країнами, які здійснюють зовнішньоекономічні зв 'язки та ін.

Валютний курс чутливий до чинників, що визначають по­літичну й соціальну стабільність країни, її міжнародний ав­торитет. На валютний курс впливають такі фактори: зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни, рівень інфля­ції, відсоткові ставки тощо.

Необхідність встановлення валютного курсу пояснюється тим, що національна валюта за межами внутрішнього ринку не може виступати законним купівельним і платіжним засо­бом. Відповідно до чинного законодавства окремих країн кур­си іноземних валют встановлюються їх котируванням.

Котирування це 1)визначення офіційними державними органами (центральним банком чи іншою фінансовою уста­новою) курсу (ціни) іноземної валюти; 2) встановлення курсів іноземних валют відповідно до практики, що склалася, і за­конодавчих норм.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]