3. Міжнародні розрахунки: їх необхідність і роль. Інкасо та акредитив як основні форми міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки проводяться перш за все у зовнішній торгівлі за надані послуги і продані товари та некомерційні операції при кредитуванні й русі капіталів між країнами, в тому числі пов'язаному з будівництвом об'єктів за кордоном при наданні різноманітної допомоги, підтримки.

Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних держав на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі із зовнішньої торгівлі, кредитів та інвестицій. Міжнародні розрахунки в основному провадяться через банки за допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення цими установами кореспондентських рахунків, переважно у безготівковому вигляді.

Основні форми міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки класифікуються найчастіше за двома ознаками: строками платежу та порядком документообороту. За строками виділяються негайні платежі – сконто і платежі в кредит – інстолмент. За порядком документообороту основними є інкасо та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами та розрахунки за відкритими рахунками.

Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше 5-10 днів, то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку із ціни у розмірі близько 3 %. Ця знижка називається «сконто» (звідси і назва форми платежу). Термін «готівковий», який іноді вживається щодо цього платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює швидкість здійснення операцій, але зовсім не характеризує зовнішньої форми платіжних засобів.

Під платежем у кредит у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відстрочки чи задатку. Оплата ж за рахунок одержаних від уряду чи банків позичок не вважається платежем у кредит, оскільки імпортер платить негайно.

Інкасо – банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта (експортера), отримує згідно з розрахунковими документами належні йому грошові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) і зараховує їх на його рахунок у банку. Спрощено інкасо можна визначити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отримати від покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплачено у встановлений термін.

Завдяки значно меншим формальним вимогам ця банківська послуга є більш дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму більш вигідний покупцю (імпортеру), оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим недоліком інкасової форми розрахунків є велика тривалість часу проходження документів через банки, можливість відмови чи затримки покупцем оплати представлених документів. Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома сторонами діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розрахунків і використовується тільки при міжнародних розрахунках. Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості: 

• документарний характер – банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів;

• розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку; 

• широко застосовується кредит: експортеру, як дисконт векселя; імпортеру, як підтоварні позики. 

Інкасові платежі класифікують так:

• При використанні зовнішнього (експортного) інкасо банк зобов'язується отримати платіж по чеку, тратті, банківському чеку або простому векселю у особи, що знаходиться за кордоном, наприклад, у зарубіжного імпортера, від імені свого клієнта-експортера.

• При використанні внутрішнього (імпортного) інкасо банк допомагає зарубіжному банку отримати платіж по чеку, тратті, банківському чеку або простому векселю від резидента, тобто допомагає зарубіжному банку в отриманні платежу від свого клієнта-імпортера за дорученням зарубіжного постачальника.

Є два основні види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо – інкасація фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок-фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо – інкасація фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами або інкасація лише комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами. Це своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку (коли експортер розраховує на покупця, який повинен оплатити відправлений йому товар).

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконає всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.