6. Місцеві запозичення та комунальний кредит.

У даний час місцеві запозичення головним чином здійснюються у формі випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. Крім того, органи місцевого самоврядування мають право отримувати позики та кредитні лінії у фінансових установах (рис. 8.3). Досить популярний (згідно світової практики) вид місцевих запозичень – грошово-речові лотереї – в Україні не використовуються; така діяльність є монополією держави.

Форми запозичень

до місцевих бюджетів

отримання позик, кредитних ліній у фінансових установах

випуск облігацій внутрішніх місцевих позик

Рис. 8.3. Форми місцевих запозичень

Найчастіше місцеві запозичення здійснюються у вигляді випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, їх життєвий цикл, так як і державних цінних паперів, складається з наступних стадій:

І – емісія;

ІІ – розміщення;

ІІІ – обіг;

IV – погашення.

Зміст підготовчої роботи для здійснення місцевої позики:

визначення мети випуску місцевої позики;

проведення економічного і фінансового аналізу проекту;

визначення джерел погашення боргу;

розрахунок впливу місцевої позики на доходи і видатки місцевого бюджету;

аналіз фінансового ринку;

розробка дизайну облігацій, умов їх випуску;

визначення агентів з продажу облігацій, реєстраторів, агентів по здійсненню виплат;

визначення юридичних аспектів випуску місцевої позики;

формування механізму адміністрування продажу та виплат по місцевій позиці.

Вимоги до механізму здійснення місцевих позик:

прозорість механізму та неупередженість при виборі виконавців проектів;

дієвість - здатність забезпечити акумулювання запланованої суми коштів;

ефективність, тобто відносно невеликий розмір додаткових витрат;

вкладання коштів у прибуткові проекти;

чітке визначення джерел погашення боргу;

відносно невелика тривалість позики - не більше, ніж період активного використання об’єкта, який споруджується.

Умови здійснення запозичень згідно Бюджетного кодексу України:

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради можуть здійснювати внутрішні запозичення (крім позичок на покриття тимчасових касових розривів та позичок з інших бюджетів);

зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тисяч осіб;

надходження від запозичень Автономної Республіки Крим місцевого самоврядування поступають у бюджет розвитку місцевих бюджетів;

запозичення здійснюються лише на визначену мету і підлягають обов’язковому поверненню;

держава не несе відповідальності по зобов’язаннях по запозиченнях до місцевих бюджетів;

видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету;

видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу;

при порушенні графіка погашення боргу з вини позичальника відповідна рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протягом наступних 5 років.

Основні види місцевих позик наведені на рис. 8.4.

Місцеві позики

Проектні

для фінансування капіталомістких проектів; погашення проводиться за рахунок місцевих надходжень і держбюджету

Прибуткові випускаються під конкретний прибутковий проект

Загальні

для обслуговування загальних або поточних потреб

Рис 8.4. Види місцевих позик

Для вітчизняної практики випуску місцевих позик найбільш характерними є загальні та проектні позики. Умовами випуску та обігу місцевих позик є:

емітенти випуску: Верховна Рада Автономної республіки Крим та міські ради;

розміщення позик на добровільних засадах;

власники: юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України;

випускаються в документарні або бездокументарній формі;

мінімальна номінальна вартість облігації – не менше 1 гривні;

джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики;

погашення будь-якими цінними паперами або їх конвертація у будь-які цінні папери забороняється;

обов’язково вказується мета місцевої позики;

розмір випуску визначається під час затвердження місцевого бюджету і не може уточнюватися під час внесення змін та доповнень до нього;

розмір випуску погоджується з Міністерством фінансів України;

визначається зміст інформації про випуск облігацій місцевої позики;

зареєстрована в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформація про випуск облігацій місцевої позики підлягає опублікуванню;

бланки облігацій повинні мати відповідний ступінь захисту та визначені реквізити;

емітенти звітуються про розміщення та погашення облігацій місцевої позики;

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за випуском та обігом облігацій місцевої позики.

Причини недостатнього розвитку місцевих позик в Україні:

нерозвинутість вітчизняного фондового ринку, зокрема вторинного, відсутності необхідної інфраструктури;

нестабільність законодавчої бази, невизначеність та протиріччя окремих положень чинних законів у галузі цінних паперів і фондового ринку;

слабке інформаційне забезпечення, відсутність об’єктивного і гласного рейтингу цінних паперів, який би систематично представлявся в засобах масової інформації та ін.

Окремі недоліки вітчизняної практики випуску місцевих позик:

первинне розміщення було надто тривалим і не повною мірою;

неточності і помилки у підготовці документації;

слабке кадрове і матеріально-технічне забезпечення та ін.

Комунальний кредит – це сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними та юридичними особами – з другого боку, при яких місцеве самоврядування виступає в якості частіше усього позичальника, рідше – кредитора.

Причина існування комунального кредиту – постійне протиріччя між потребами органів місцевого самоврядування і реальними можливостями їх задоволення. Причина існування комунального кредиту – постійне протиріччя між потребами органів місцевого самоврядування і реальними можливостями їх задоволення.

Основна відмінність між державним і комунальним кредитом - це продуктивний характер комунального кредиту; державні позики випускаються, як правило, з метою покриття бюджетного дефіциту, а місцеві позики - для здійснення інвестиційних проектів.