2. Державні фінанси – сфера централізованих фінансів суспільства, їх ланки.

В умовах ринкової економіки держава виконує функції, які не можуть здійснюватися приватним сектором взагалі або проводяться ним неефективно. До таких функцій, зокрема, належать: забезпечення загальних умов розвитку держави; регулювання економічного і соціального розвитку; підтримування підприємницької діяльності; обмеження монополізму та забезпечення конкурентних принципів розвитку економіки; стимулювання інвестиційної діяльності; забезпечення зовнішньоекономічних відносин та ін. Для виконання таких функцій формується система державних фінансів.

Державні фінанси – це один із провідних елементів фінансової системи країни, початок використання якого пов’язують зі становленням державності. Зростання функцій держави супроводжувалося збільшенням обсягів державних фінансових ресурсів. За участю держави створюються державні цільові фонди, засновуються підприємства та установи, проводиться інвестиційна діяльність, здійснюються фінансування зовнішньоекономічного розвитку, перерозподіл доходів, регулювання економічних процесів, фінансування соціальних програм та багатьох інших напрямів діяльності.

До державного сектору належить сектор державного управління, а також нефінансові державні підприємства. Згідно з методологією МВФ розрізняють декілька рівнів органів державного управління:

– центральний уряд;

– органи управління на регіональному рівні;

– місцеві органи;

– наднаціональні органи.

Державні фінанси відображають фінансові операції, які здійснюють державні органи і установи з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Розвиток державних фінансів має об’єктивні основи. Ресурси держави формуються для вирішення задач, що повністю або частково фінансуються без використання ринкових механізмів. До них, зокрема, належать: регулювання економічних та соціальних процесів; проведення структурної перебудови економіки; охорона навколишнього природного середовища; боротьба з монополізмом; захист прав покупців; забезпечення соціального страхування, фінансування освіти, підготовки та перепідготовки кадрів, надання медичних послуг населенню та ін.

Державні фінанси України охоплюють фінансові ресурси, які знаходяться в загальнодержавній власності, у власності АР Крим і комунальній власності. Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних і сільських рад народних депутатів. Загальнодержавною власністю є майно, що забезпечує діяльність державних органів, установ і структур, енергетична система, транспорт загального користування, кошти Державного бюджету, центральний банк, державні банки, державні резервні, страхові та інші фонди, майно державних підприємств і установ та інші види майна. Державні фінанси утворюють фундамент суверенітету України і забезпечують її економічний та соціальний розвиток.

Об’єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворених ними органів. Зокрема, до складу комунальної власності входять: кошти місцевих бюджетів та цільових фондів, майно комунальних підприємств та установ, місцеві енергетичні і транспортні системи, державний житловий фонд та інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер. Це, зокрема, фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями і прошарками населення та ін. Формування і використання місцевих фінансів є основою забезпечення діяльності місцевих органів влади і управління. На них покладаються, зокрема, функції забезпечення потреб регіонів у ресурсах, фінансування діяльності комунальних підприємств і установ, організація роботи навчальних закладів, охорони здоров’я та ін. Отже, структуру державних фінансів складають:

1. бюджет – державний, місцевий;

2. державні цільові фонди – державні, місцеві;

3. державні фінансові інститути – НБУ, Державні банки та інші фінансові установи;

4. державні підприємства і установи – у повній власності держави, державні частки в капіталі підприємств, підприємства у комунальній власності;

5. державний кредит – залучення ресурсів, надання кредитів.

Усі елементи державних фінансів є відносно самостійними, але тісно пов’язаними між собою.

Центральним елементом системи державних фінансів є державний бюджет, який формується на загальнодержавному, республіканському та місцевому рівнях. За допомогою державного бюджету здійснюється формування і використання доходів для вирішення найважливіших соціально-економічних проблем, фінансування функцій держави на різних рівнях.

Ресурси державних підприємств використовуються для виконання функцій держави у сфері підприємницької діяльності. До державних належать підприємства, які знаходяться у повній власності держави, суб’єкти господарювання з переважною часткою державного капіталу та підприємства у повній та частковій комунальній власності.

Державний кредит застосовується для залучення коштів, що використовуються на умовах позики.

Державні цільові фонди створюються з метою забезпечення цільових програм, які виконуються державою. Державні цільові фонди – це сукупність фінансових ресурсів, які створюються і використовуються з метою фінансування програм, що виконуються державними органами управління. Це, зокрема, програми соціального розвитку (пенсійне обслуговування, соціальне страхування, виплата компенсацій та надання пільг, захист населення та ін.); стабілізації грошово-кредитної системи (гарантування вкладів, захист інвесторів, стабілізація діяльності підприємств і установ та ін.), структурної перебудови економіки (конверсія, інноваційна діяльність), будівництва й експлуатації певних об'єктів (автомобільних доріг загального користування, мостів, аеропортів тощо), сприяння раціональному використанню природних ресурсів (охорона природного середовища), створення належних умов праці (охорона праці, захист інвалідів) та ін. Такі фонди формуються на загальнодержавному і місцевому рівнях.

В Україні державні цільові фонди створюються відповідно до вимог законодавства, а їх доходи формуються за рахунок визначених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб (незалежно від форми власності) та фізичних осіб.

Державні цільові фонди поділяються на дві групи: загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні цільові фонди – це фонди, які створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування загальнодержавних програм. Місцеві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення виконання місцевих програм.

За критерієм відносин з державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні та позабюджетні. Бюджетні фонди – це фонди, які входять до складу державного бюджету. Фінансування видатків таких фондів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. При цьому одна частина фондів фінансується за рахунок загального фонду, а інша – зі спеціального фонду. Забезпечення видатків бюджетних державних цільових фондів зі спеціального фонду, як правило, має основою цільові надходження доходів.

Позабюджетні цільові фонди – це фонди, які не включаються до державного бюджету, мають самостійні джерела надходжень і здійснюють видатки незалежно від державного бюджету. До позабюджетних державних цільових фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державний позабюджетний фонд приватизації, Фонд соціального страхування України, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків та ін.

Державні цільові фонди в Україні створюються і на місцевому рівні. Метою їх формування є залучення до бюджету додаткових фінансових ресурсів для забезпечення фінансування визначених програм на рівні регіону. Муніципальна влада, згідно із Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», може створювати місцеві позабюджетні фонди. Вони поділяються на два види: валютні фонди та резервні фонди. Місцеві валютні фонди створюються шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також інших надходжень. Відповідні ради виступають розпорядниками коштів місцевих валютних фондів. Резервні фонди утворюються місцевими органами влади в обсязі 1% видатків відповідного бюджету. Кошти резервних фондів використовуються для фінансування невідкладних заходів, що не передбачені місцевими бюджетами.