5. Фінансові ресурси, їх суть, склад, структура, джерела та методи формування.

Фінансові ресурси характеризують фінансовий стан економіки та являють собою:

1) сукупність фондів коштів, що утворилися при розподілі і перерозподілі сукупного суспільного продукту і національного доходу та перебувають у розпорядженні держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій різних форм власності.

2) сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб’єктів господарювання і є джерелом їх виробничого і соціального розвитку;

3) матеріальну основу фінансових відносин як реальну суму грошей;

4) доходи і грошові надходження, які формуються у юридичних осіб і держави у процесі розподілу і перерозподілу ВНП;

5) грошові потоки, які переміщуються між суб’єктами фінансових відносин.

Фінансові ресурси здійснюють фінансове забезпечення відтворювального процесу на макро- і макрорівні економіки.

Фінансові ресурси існують у формі капіталу та зобов’язань.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є ВВП, а основними елементами фінансових ресурсів у складі ВВП є: прибуток, амортизаційні відрахування, відрахування на соціальні заходи, податок на додану вартість, акцизний податок, податок на прибуток, ресурсні платежі до бюджету, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, резервні фонди, доходи від зовнішніх і внутрішніх позик та інші.

Тобто, джерелом фінансових ресурсів є кошти, одержані після реалізації виробленої в Україні продукції та надання послуг у сфері матеріального виробництва; податки, що їх сплачують юридичні і фізичні особи; амортизаційні відрахування; відрахування на соціальне страхування тощо.

Значна частина фінансових ресурсів акумулюється в державному бюджеті та місцевих бюджетах, централізованих цільових позабюджетних фондах; частина залишається у розпорядженні фізичних та юридичних осіб різних форм власності.

Методами, за допомогою яких держава може мобілізувати фінансові ресурси, є:

• стягнення податків;

• відрахування частини прибутку державних підприємств;

• відрахування на соціальне страхування та інші види відрахувань до централізованих фондів;

• продаж державою цінних паперів і свого майна;

• одержання кредитів;

• емісія грошей та ін.

Фінансові ресурси залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання, поділяють на:

1. Централізовані – утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, галузевих об’єднань;

2. Децентралізовані – створюються окремими суб’єктами підприємництва.

Напрямами використання централізованих фінансових ресурсів є:

• розвиток економіки, структурна перебудова її галузей;

• фінансування невиробничої сфери;

• соціальний захист населення;

• зовнішньоекономічна діяльність;

• охорона навколишнього природного середовища;

• створення резервів і страхових фондів;

• державне управління;

• національна оборона;

• обслуговування державного боргу.

Напрямами використання децентралізованих фінансових ресурсів є:

• сплата податків;

• інноваційно-інвестиційна діяльність;

• соціальна сфера;

• матеріальне стимулювання працівників;

• створення фінансових резервів;

• задоволення інших потреб і т.д.

За методами мобілізації фінансові ресурси розрізняють:

1. У складі державних (централізованих) фінансових ресурсів:

• податкові надходження;

• позичкові кошти (державний кредит);

• надходження від державного майна.

2. У складі децентралізованих фінансових ресурсів:

• власний капітал;

• залучений капітал;

• позичковий капітал.

За економічним призначенням (напрямами використання) державні фінансові ресурси мають галузеве і цільове спрямування, що дозволяє точно врахувати об’єкти державного фінансування і своєчасно забезпечити їх необхідними грошовими коштами.

Складовою частиною фінансових ресурсів є фінансові резерви, які являють собою грошові ресурси, що резервуються державою, господарськими організаціями, підприємствами, органами управління для забезпечення непередбачених витрат і спеціальних потреб.

Фінансові резерви спрямовуються на здійснення витрат, потреба в яких виникає в процесі виробничої та комерційної діяльності; надання тимчасової фінансової допомоги; забезпечення стабільного виконання бюджетів; фінансування витрат галузевого значення; покриття збитків, у т.ч. від стихійних лих, аварій, нещасних випадків, а також інших непередбачуваних обставин.

В Україні застосовуються такі методи формування фінансових резервів:

• бюджетний – створення в складі кожного бюджету резервного фонду й оборотної касової готівки.

• галузевий – створення галузевих резервів за рахунок відрахувань від прибутку підприємств певної галузі.

• страховий – формування фінансових фондів страхових організацій.

• госпрозрахунковий – створення резервних фондів суб’єктами підприємництва.

Фінансові резерви виступають необхідною умовою стабільного і збалансованого розвитку та характеризуються як особлива група фондів грошових коштів держави чи підприємств, які тимчасово не беруть участі в обороті коштів свого власника, але продовжують рух у загальному грошовому обігу, зберігаючи потенційну можливість повернення в оборот власника.