Тема 4. Фінанси суб’єктів господарювання

План:

1. Поняття фінансів суб’єктів господарювання, їх функції, основи, принципи організації.

2. Фінансові ресурси та грошові фонди суб’єктів господарювання.

3. Грошові надходження підприємств, їх склад, економічна характеристика.

4. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), його розподіл.

5. Прибуток підприємства, його економічна суть, функції, формування та розподіл.

6. Рентабельність як відносний показник прибутковості.

7. Сутність, класифікація, структура основних засобів підприємства.

8. Сутність, структура, класифікація оборотних активів підприємства.

1. Поняття фінансів суб’єктів господарювання, їх функції, основи, принципи організації.

У фінансовій системі держави окремою ланкою є фінанси суб’єктів господарювання, економічну природу яких розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. До таких відносин належать:

1. грошові відносини між суб’єктами господарювання та їх засновниками;

2. грошові відносини між підприємствами й іншими суб’єктами господарювання;

3. грошові відносини між підприємствами й різноманітними ланками фінансово-кредитної системи (бюджет, централізовані фонди);

4. грошові відносини між суб’єктами господарювання і зайнятими на ньому працівниками;

5. грошові відносини всередині самих суб’єктів господарювання, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів фінансових ресурсів тощо.

Таким чином, створення й функціонування суб’єктів господарювання, їх господарська діяльність пов’язані з грошовими відносинами, які опосередковують процес виробництва та продажу продукції, отримання доходів і накопичень та їх розподіл за відповідними каналами (фондами).

Фінанси суб’єктів господарювання – це система економічних відносин щодо формування, розподілу й ефективного використання фінансових ресурсів на усіх стадіях життєвого циклу.

Призначенням фінансів суб’єктів господарювання є забезпечення безперервності процесу виробництва господарюючих суб’єктів, розширення їх виробничих фондів (основних та обігових), активного впливу на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

У процесі господарської діяльності фінанси підприємств як економічна категорія виявляють свою сутність і внутрішні властивості через такі функції:

1. ресурсоформуюча – формування фінансових ресурсів суб’єктів господарювання у процесі їх виробничо-господарської діяльності;

2. розподільча – розподіл і використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, господарюючим суб’єктами;

3. контрольна – контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Обов’язковими передумовами ефективного функціонування фінансів суб’єктів господарювання, є:

1. різноманітність форм власності;

2. вільне ринкове ціноутворення й конкуренція;

3. наявність ринків праці, товарів, капіталу;

4. правове забезпечення правил економічної поведінки усіх суб’єктів підприємницької діяльності;

5. обмеження й регламентація державного втручання в діяльність підприємств;

6. свобода підприємництва та самостійність у прийнятті управлінських рішень;

7. самофінансування підприємства;

8. зацікавленість у результатах фінансово-господарської діяльності;

9. відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

10. контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств.

Функціонування фінансів суб’єктів господарювання здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів суб’єктів господарювання розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

На організацію фінансів суб’єктів господарювання впливають:

1. сфера діяльності (матеріальне виробництво, невиробнича сфера);

2. галузева підпорядкованість (промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство, торгівля тощо);

3. види (напрямки) діяльності (експорт, імпорт);

4. організаційно-правова форма підприємницької діяльності (проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах із бюджетом тощо).

Основою організації фінансів суб’єктів господарювання є комерційний розрахунок. Комерційний розрахунок – це метод ведення господарювання, який полягає в зіставленні в грошовій формі витрат і результатів діяльності. Метою комерційного рахунку є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капітал та мінімально можливого ризику. Принципами реалізації комерційного рахунку є:

5. самоокупність – суб’єкт господарювання самостійно покриває свої витрати пов’язані з господарською діяльністю за рахунок виручки від реалізованої продукції;

6. самофінансування – це спроможність суб’єкта господарювання із зароблених коштів не тільки відшкодувати виробничі затрати, але й фінансувати затрати, пов’язані з розширенням виробництва, впровадженням нової техніки, технології, з вирішенням соціальних питань;

7. саморегулювання – це надання самостійності суб’єктам господарювання в формуванні і використанні коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства;

8. принцип обов’язковості платежів передбачає створення загальнодержавних ресурсів шляхом передачі на податковій основі частини доходу в державний бюджет (оподаткування прибутку підприємства).

Реалізація фінансової політики та стратегічних завдань суб’єктів господарювання за допомогою фінансового механізму базується на певних принципах, адекватних сучасним умовам господарювання. Фінансовий механізм суб’єктів господарювання являє собою систему управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Фінансовий механізм включає в себе: фінансові методи; фінансові важелі; правове забезпечення; нормативне забезпечення та інформаційне забезпечення.