- •Передмова
- •І. Зміст навчальної дисципліни за темами Змістовий модуль 1. Генезис і еволюція фінансів. Фінансова система
- •Тема 1. Предмет фінансової науки. Суть і функції фінансів
- •Тема 2. Фінансова політика держави
- •Тема 3. Фінансова система
- •Тема 4. Фінанси суб’єктів господарювання
- •Змістовий модуль 2. Податкова та бюджетна система
- •Тема 5. Податки
- •Тема 6. Бюджет
- •Тема 7. Державний кредит і державний борг
- •Тема 8. Місцеві фінанси
- •Змістовий модуль 3. Фінансовий ринок та міжнародні фінанси
- •Тема 9. Спеціальні цільові фонди держави
- •Тема 10. Страховий ринок
- •Тема 11. Фінансовий ринок
- •Тема 12. Міжнародні фінанси
- •Іі. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
- •Тема 1. Предмет фінансової науки. Суть і функції фінансів
- •1. Фінанси як наукова дисципліна. Мета, завдання курсу.
- •2. Фінанси – специфічна форма суспільних відносин, підсистема економіки.
- •3. Специфічні ознаки, суспільне призначення, роль фінансів.
- •4. Функції фінансів.
- •5. Фінансові ресурси, їх суть, склад, структура, джерела та методи формування.
- •6. Фінансове забезпечення та його форми.
- •Тема 2. Фінансова політика держави
- •1. Сутність та завдання фінансової політики держави. Фінансова стратегія і фінансова тактика.
- •2. Фінансова політика суб’єктів господарювання, домогосподарств; міжнародних організацій та фінансових інститутів.
- •3. Основні напрями здійснення фінансової політики держави.
- •4. Фінансовий апарат та його ланки.
- •5. Фінансовий механізм як основа реалізації фінансової політики держави.
- •6. Фінансове планування: необхідність, суть, етапи, методи та принципи.
- •7. Фінансовий контроль, органи фінансового контролю.
- •8. Основні аспекти управління фінансами.
- •Тема 3. Фінансова система
- •1. Поняття фінансової системи. Структура фінансової системи: сфери та ланки фінансової системи, їх характеристика.
- •2. Державні фінанси – сфера централізованих фінансів суспільства, їх ланки.
- •3. Організаційна структура фінансової системи як сукупність фінансових органів та інститутів, правові основи фінансової системи.
- •4. Характеристика органів, які функціонують у сфері бюджету держави, контрольно-регулюючих органів та фінансових інститутів.
- •Тема 4. Фінанси суб’єктів господарювання
- •1. Поняття фінансів суб’єктів господарювання, їх функції, основи, принципи організації.
- •Принципи сучасної організації фінансів суб’єктів господарювання є:
- •1. Принцип плановості – забезпечує відповідність обсягу продажу і витрат, інвестицій потребам ринку.
- •2. Фінансові ресурси та грошові фонди суб’єктів господарювання.
- •3. Грошові надходження підприємств, їх склад, економічна характеристика.
- •4. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), його розподіл.
- •5. Прибуток підприємства, його економічна суть, функції, формування та розподіл.
- •6. Рентабельність як відносний показник прибутковості.
- •7. Сутність, класифікація, структура основних засобів підприємства.
- •8. Сутність, структура, класифікація оборотних активів підприємства.
- •Тема 5. Податки
- •1. Суть, об’єктивна необхідність, функції податків.
- •2. Елементи (складові) податку, їх характеристика.
- •3. Класифікація податків.
- •4. Податкова система: поняття, структурна побудова, принципи функціонування.
- •5. Податкова система України, особливості, етапи її становлення.
- •6. Податкова політика: поняття та основні її напрямки.
- •7. Податкова служба України: склад, організаційна структура, функції.
- •Тема 6. Бюджет
- •1. Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету.
- •2. Функції бюджету.
- •3. Зміст, значення та основні завдання бюджетної політики. Бюджетний механізм.
- •4. Поняття бюджетного устрою й бюджетної системи.
- •5. Поняття доходів і видатків бюджету, їх класифікація.
- •6. Розподіл доходів і витрат між ланками бюджетної системи. Бюджетне регулювання.
- •7. Бюджетний процес: поняття, основні елементи.
- •8. Завдання, принципи і методи бюджетного планування.
- •9. Характеристика касового виконання бюджету.
- •Тема 7. Державний кредит і державний борг
- •1. Сутність та значення державного кредиту.
- •2. Функції та види державного кредиту.
- •3. Форми внутрішнього державного кредиту.
- •4. Механізм застосування державних запозичень.
- •5. Державний борг: сутність, види, структура та джерела погашення.
- •6. Управління державним боргом.
- •Тема 8. Місцеві фінанси
- •1. Сутність, функції та роль місцевих фінансів.
- •2. Принципи організації і склад місцевих фінансових інститутів.
- •3. Фінансові ресурси місцевого самоврядування, їх склад.
- •4. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки.
- •5. Бюджетний процес на рівні місцевих бюджетів.
- •6. Місцеві запозичення та комунальний кредит.
- •7. Управління місцевими фінансами та фінансовий контроль на місцевому рівні.
- •Тема 9. Спеціальні цільові фонди держави
- •1. Поняття, роль, класифікація державних цільових фондів.
- •2. Сутність, значення, принципи соціального страхування населення України.
- •3. Пенсійне забезпечення, сутність та особливості.
- •4. Сутність та значення соціального страхування у разі тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку.
- •5. Роль системи соціального захисту на випадок безробіття в розв’язанні соціально-економічних проблем в Україні.
- •6. Історія виникнення соціального забезпечення в Україні та світі.
- •7. Пенсійна реформа: соціально-економічні передумови, основні засади та перспективи
- •Тема 10. Страховий ринок
- •1. Економічна необхідність, класифікація, роль страхування. Принципи обов’язкового і добровільного страхування.
- •2. Страхування майна юридичних і фізичних осіб, кредитних і фінансових ризиків.
- •3. Особисте страхування: суть, значення в забезпеченні спеціального захисту, види.
- •4. Поняття перестрахування.
- •5. Доходи й витрати страховика.
- •6. Страховий ринок: поняття, організаційна структура, учасники, особливості функціонування, перспективи розвитку в Україні.
- •Тема 11. Фінансовий ринок
- •1. Сутність фінансового ринку, його роль у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.
- •2. Ринок грошей, ринок капіталів, валютний ринок, ринок цінних паперів, їх сутність, суб’єкти, об’єкти, особливості функціонування даних ринків.
- •3. Діяльність фінансових посередників на фінансовому ринку.
- •4. Види цінних паперів, їх основні характеристики.
- •5. Фондова біржа: поняття, організація і порядок роботи.
- •6. Порядок допуску цінних паперів до обігу на фондових біржах.
- •7. Стан та перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.
- •Тема 12. Міжнародні фінанси
- •1. Поняття, необхідність, призначення міжнародних фінансів.
- •2. Міжнародні розрахунки та валютне регулювання.
- •3. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів.
- •4. Міжнародний фінансовий ринок, його структура, особливості функціонування.
- •5. Міжнародні фінансові інститути.
- •6. Діяльність Міжнародного валютного фонду та групи Світового банку.
- •Іv. Перелік питань для підсумкового контролю з навчальної дисципліни «Фінанси»
- •Термінологічний словник
- •VI. Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
- •Ресурси
2. Функції та види державного кредиту.
Державний кредит – одна з форм руху позикового капіталу, й передусім тимчасово вільних грошових коштів населення і підприємств (об’єднань), різних фондів, кредитних і страхових установ, для фінансування державних видатків на добровільній основі за умов державної гарантії повернення запозичених коштів, і як правило, зі сплатою встановленого відсотка.
Як фінансова категорія державний кредит виконує функції фінансів – розподільну і контрольну.
За допомогою розподільної функції державного кредиту забезпечується формування коштів єдиного централізованого фонду держави – бюджету, а інколи (рідко) і державних цільових фондів. Як позичальник, держава акумулює додаткові кошти для фінансування своїх витрат. У промислово розвинутих країнах державні внутрішні позики є основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту і разом з тим другим після податків методом фінансування витрат бюджету. Окрім цього, розподільна функція державного кредиту дає можливість більш рівномірно розподілити у часі і між поколіннями податковий тягар. Цей ефект особливо посилюється у випадку фінансування за рахунок запозичених коштів витрат капітального характеру, що мають загальносуспільне призначення.
Контрольна функція державного кредиту органічно поєднується із контрольною функцією фінансів, однак має свої специфічні риси, породжені особливостями цієї категорії та її внутрішньою сутністю. Вона забезпечує контроль у процесі залучення державних позик і розміщення позикових коштів, дає можливість контролювати напрями та цільове використання позик, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків, проводити моніторинг і забезпечувати платоспроможність та ліквідність держави.
Окрім розподільної та контрольної функцій, державному кредиту притаманна регулююча функція. Держава, свідомо використовуючи державний кредит як інструмент регулювання економіки, може проводити певну фінансову політику. Розміри державного кредиту, його форми, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: рівень оподаткування і масштаби бюджетного фінансування, економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу (що тісно пов’язано з темпами інфляції), звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання і нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків, міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави.
Отже, функції державного кредиту розкривають його об’єктивну необхідність, доцільність використання та функціональне призначення у розвитку держави і суспільства.
Запозичення класифікуються таким чином:
1). залежно від розміщення запозичень їх поділяють на:
– внутрішні – на внутрішньому фінансовому ринкові (надаються юридичними і фізичними особами певної країни та нерезидентами);
– зовнішні – надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій та фізичних інституцій.
2). за правом емісії розрізняють:
– державні – випускають центральні органи влади й управління; надходження від них спрямовуються у центральний бюджет;
– місцеві позики – випускають місцеві органи управління, вони спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. Органи місцевого самоврядування здійснюють запозичення на будівництво доріг, охорону навколишнього середовища та фінансування інших заходів, у яких зацікавлена територіальна громада.
3). за ознакою характеру використання цінних паперів є:
– ринкові позики – облігації (казначейські зобов’язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів;
– неринкові позики – не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.
4). залежно від забезпеченості державні позики поділяються на:
– заставні – відображають один із головних принципів кредитування – принцип матеріальної забезпеченості; вони забезпечуються державним майном або конкретними доходами;
– беззаставні – не мають конкретного матеріального забезпечення, їх надійність визначається авторитетом держави.
5). за ознакою утримувачів цінних паперів вирізняють такі, що реалізуються тільки серед населення, такі, що реалізуються тільки серед юридичних осіб, та універсальні, тобто передбачені для розміщення як серед фізичних, так і серед юридичних осіб.
6). відповідно до терміну погашення заборгованості виокремлюють короткострокові (термін погашення до одного року), середньострокові (від одного до п’яти років) та довгострокові (понад п’ять років).
7). за формою виплати доходу державні позики поділяються на:
– процентні – за процентними позиками дохід установлюється у вигляді позичкового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, що змінюється залежно від різних чинників, які впливають на розвиток економіки, насамперед, від попиту та пропозиції на кредитному ринкові. Якщо облігація має купони, виплата процентного доходу має здійснюватися на купонній основі. Вона може проводиться щороку, один раз на півріччя, щоквартально з вилученням одного купона;
– виграшні – за виграшних позик дохід виплачується на підставі проведення тиражів виграшів. Дохід у цьому разі отримують не всі кредитори, а тільки ті, номери облігацій яких виграли. Така система доцільна за незначних сум позики, що припадають на одну особу, внаслідок чого процентним дохід не може істотно стимулювати надання позики державі;
– процентно-виграшні – передбачають виплату доходів як у грошовій, так і у виграшній формах;
– безпроцентні (цільові) – держава використовує з метою фінансування певних інвестиційних проектів у надзвичайних ситуаціях. На сьогодні такий вид позик не використовується;
– дисконтні (з нульовим купоном) – характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує дохід кредитора. На таких цінних паперах немає купонів, тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном.
8). за характером погашення заборгованості розрізняють: одноразову виплату й виплату частинами. Одноразова виплата передбачає отримання боргу наприкінці терміну дії позики.
Під час погашення частинами може застосовуватися три варіанти: 1) позика погашається рівними частинами протягом кількох років; 2) позика погашається щоразу сумами, які збільшуються; 3) щоразу сума зменшується. Другий варіант використовується тоді, коли передбачається в перспективі щорічне зростання доходів держави, третій – навпаки, якщо доходи зменшуватимуся або планується збільшення державних видатків.
9). за методом розміщення запозичення можуть бути:
– добровільні – за добровільного розміщення позик рішення купувати чи не купувати державні цінні папери майбутній покупець приймає добровільно на власний розсуд;
– примусові – для примусового розміщення характерний тиск на майбутнього покупця з боку органів державного управління, як це було за сталінських часів, коли громадян примушували вкладати частину свого заробітку в облігації майже з кожної заробітної плати, а іноді зобов’язували купувати облігації й на всю суму заробітної плати;
– такі, що розміщуються за підпискою – як правило, розміщуються серед підприємств за затвердженим списком.
10). залежно від зобов’язань держави щодо погашення боргу розрізняють позики з правом і без права довгострокового погашення. Право довгострокового погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринкові.
11). за правовим оформленням виокремлюють облігаційні та безоблігаційні державні позики. Облігаційні позики супроводжуються випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку. Безоблігаційні оформлюються шляхом підписання угод і договорів. На сучасному етапі розвитку економіки безоблігаційні запозичення використовуються на міжнародному рівні, ними оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій.
Грошові запозичення здійснюються у валюті:
– країни-кредитора;
– країни-позичальника;
– третьої країни.
Погашення відбувається шляхом товарних поставок або за допомогою валюти за узгодженням сторін. Іноді у міжнародних угодах встановлюється пільговий період щодо погашення запозичень і сплати процентів за ними, який надає відстрочення погашення позики на 3-5 років з метою отримання максимального ефекту від її використання.
Отже, державний кредит є сукупністю досить різних форм і методів фінансових відносин. Такий підхід спрямований на створення сприятливих передумов з метою залучення коштів як для держави, так і для її кредиторів. Різноманітність форм дає змогу максимально врахувати різні інтереси юридичних та фізичних осіб.