4. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки.

Місцеві бюджети є важливим інструментом реалізації державної регіональної політики, фінансування найважливіших видатків, спрямованих, насамперед, на задоволення потреб населення. Водночас, вагомість місцевих бюджетів в Україні залишається низькою і не відповідає призначенню місцевого самоврядування у наданні суспільних послуг. Причиною цьому є незначні фіскальні повноваження органів місцевого самоврядування, неврегульованість деяких аспектів їх діяльності, що потребує розробки заходів для посилення ролі місцевих бюджетів в економічній системі держави.

Згідно з Бюджетним кодексом України, місцеві бюджети – бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах)

Місцевий бюджет відповідно містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Доходи бюджету – податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Доходи місцевих бюджетів мають певну законодавчу базу – це Конституція України, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” та інші нормативні акти. Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу України, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України. Доходи міських, районних, селищних, сільських бюджетів формуються згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних місцевих рад.

Класифікацію за ознаками доходів місцевих бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування як складової їх частини, представлено у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1.

Класифікація доходів місцевих бюджетів України

Критерії класифікації	Види доходів
за соціально-економічним змістом	надходження від юридичних осіб державної, комунальної, приватної, акціонерної, колективної форм власності; надходження від фізичних осіб;
залежно від повноти зарахування доходів до місцевих бюджетів	доходи місцевих бюджетів, що зараховуються повністю; доходи місцевих бюджетів, що зараховуються частково;
за періодичністю надходжень	систематичні доходи; разові доходи;
за методами залучення	податковий і неподатковий методи формування доходів;
за способом зарахування	доходи загального фонду місцевих бюджетів; доходи спеціального фонду місцевих бюджетів;
у відповідності з кодом бюджетної класифікації	податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій із капіталом; офіційні трансферти;
за формами утворення	обов’язкові надходження; необов’язкові надходження;
за змістом	власні доходи; закріплені доходи; офіційні трансферти.

Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Неподатковими надходженнями визнаються:

доходи від власності та підприємницької діяльності;

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом являють собою доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних (комунальних) запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За порядком та умовами зарахування доходів у місцеві бюджети, доходи поділяються на:

– закріплені – доходи, які чинними законодавчими актами віднесені у дохідну частину певного рівня бюджетної системи повністю у розмірі територіального або у твердо фіксованому розмірі (норматив), що встановлюється на тривалий строк;

– регулюючі – доходи, надходження яких у нижчестоящі бюджети визначається щорічно Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування вищого рівня при запровадженні своїх актів про бюджет.

Склад доходів, які закріплюються за місцевими бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, визначено статтями 64-66 та 69, 71 Бюджетного кодексу України. Їх групують за такими ознаками: доходи, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів; доходи, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. З приводу першої групи доходів, як зазначено вище, податкове законодавство встановлює чіткі правила щодо нарахування та стягнення цих податків і зборів та унеможливлює втручання органів влади будь-якого рівня у цей процес. Будь-які зміни, що стосуються цих дохідних джерел, вносяться виключно законами України. Щодо другої групи, у податковому законодавстві встановлені загальні правила адміністрування цих джерел надходжень; місцевим органам влади дозволено у законодавчих межах встановлювати ставки оподаткування, надавати окремі види пільг, встановлювати порядок, періодичність нарахування та сплати платежів.

Зокрема, статтями 64-66 Бюджетного кодексу України визначено доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними і районними бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, які є сукупністю дохідних джерел, закріплених за доходами місцевого самоврядування на постійній основі, що спрямовуються на фінансування видаткових функцій, делегованих державою органам місцевого самоврядування. Статтею 69 Бюджетного кодексу України визначено доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Такі доходи називають власними, оскільки вони територіально локалізовані, безпосередньо залежать від діяльності місцевої влади і спрямовуються на фінансування видаткових повноважень, властивих місцевому самоврядуванню. Варто зазначити, що в структуру доходів, передбаченою частиною 1 статті 69 Бюджетного кодексу України законодавцем включено також доходи, які зараховуються до спеціального фонду.

Доходи місцевих бюджетів поділено на дві складові частини: доходи спеціального фонду та доходи загального фонду.

До доходів загального фонду місцевих бюджетів (ст. 69 Бюджетного кодексу України):

– податок на доходи фізичних осіб (у частині, що зараховується до відповідних бюджетів);

– податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

– плата за користування надрами;

– плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

– місцеві податки і збори (крім податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та єдиного податку, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування);

– фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

– плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів;

– адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад;

– надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;

– інші доходи.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів (ст. 69, 71) Бюджетного кодексу України):

– податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

– єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

– дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;

– кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;

– капітальні трансферти (субвенції) з інших бюджетів;

– місцеві запозичення;

– збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

– збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

– власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету;

– цільові та добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;

– інші надходження, визначені Бюджетним кодексом України та законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік тощо.

Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;

Витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державна казначейська служба України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

– розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

– підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.

Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм та заходів.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.