5. Прибуток підприємства, його економічна суть, функції, формування та розподіл.

Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і зрештою свідчить про рівень і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Одночасно, прибуток впливає на зміцнення фінансового стану підприємства, інтенсифікацію виробництва за будь-якої форми власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво й реалізацію продукції. Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання кого були здійснені ці витрати.

У фінансовому словнику «прибуток» визначається як перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Обчислюють його як різницю між валовим виторгом (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Залежно від формування і розподілу розрізняють наступні види прибутку:

5. валовий;

6. від операційної діяльності;

7. від звичайної діяльності до оподаткування;

8. від звичайної діяльності; чистий.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат – прибуток від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Чистий прибуток – це сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток; її обчислюють як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку та податку з надзвичайного прибутку

Прибуток, будучи метою фінансового-господарської діяльності будь-якого підприємства, виконує низку функцій:

1) є критерієм і показником ефективної діяльності підприємства. Наявність прибутку і його зростання, відповідний рівень прибутковості вказують на ефективність господарської діяльності підприємства;

2) стимулююча – є джерелом приросту капіталу, рушійною силою відновлення виробництва, є джерелом соціальних благ для працівників підприємства;

3) є джерелом формування доходів бюджетів різних рівнів, куди частина прибутку (доходу) надходить у вигляді податків.

Всі фактори, які впливають на формування прибутку, можна поділити на дві групи: внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх факторів відносяться природні умови, транспортні умови, соціально-економічні умови, рівень розвитку міжнародних зв’язків, ціна на виробничі ресурси та енергоносії, податкова політика держави, політико-правове середовище. До зовнішніх факторів також належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

Внутрішні фактори, в свою чергу, поділяються на основні і неосновні, виробничі і поза виробничі.

До основних належать: обсяг продажу, рівень витрат, структура витрат, асортимент, якість, ціна продукції, структура продаж і т.п.

До неосновних відносяться: цінові порушення, порушення умов праці, порушення стандартів якості, порушення податкового законодавства тощо.

Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу, поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. “Прямий” вплив на величину собівартості продукції, а отже і прибутку, пов’язаний з тим, наскільки раціонально й економно витрачаються матеріальні ресурси, адже частка матеріальних витрат у складі собівартості, зазвичай, коливається від 60 до 90 %.

Прибуток підприємства використовується, насамперед, на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних витрат, і як джерело формування власних фінансових ресурсів підприємства.

Об’єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій-стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним на фінансування підприємства, прибуток розподіляється між сторонами, що забезпечують його створення. Кількість сторін, між якими він розподіляється, в першу чергу, залежить від організаційно-правової форми підприємства.

При формуванні системи розподілу прибутку, головна вимога зводиться до того, щоб органічно поєднувались інтереси підприємства, суспільства в цілому і конкретних працівників. Реалізація цієї вимоги обумовлює основні принципи розподілу прибутку:

– першочергове виконання фінансових зобов’язань перед суспільством в цілому в особі держави;

– максимальне забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення;

– використання прибутку на матеріальне стимулювання працівників;

– використання прибутку на задоволення соціально-культурних потреб.

Етапи розподілу прибутку:

1). Розподіл загального прибутку. Учасниками такого розподілу є держава і підприємство, а пропорції розподілу визначаються фінансовою політикою держави.

2). Розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства (після здійснення платежів у бюджет). На цьому етапі за рахунок прибутку можуть формуватися цільові фонди на підприємстві.

Чистий прибуток – це частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків. Чистий прибуток підприємства може бути використано, наприклад, на утворення резервного (страхового) фонду, виробничий розвиток, поповнення статутного фонду, соціальний розвиток, виплату дивідендів. Підприємство самостійно приймає рішення по використанню чистого прибутку. Державне регулювання використання чистого прибутку здійснюється зменшенням оподатковуваного прибутку на суму витрат з чистого прибутку: на зміст і експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури і благодійну діяльність.