Тема 11
СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ. СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ
І ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ
11.1. Суспільний продукт і його форми виміру
Суспільне відтворення відбувається у сфері матеріального і нематеріального виробництва, а його результатом є національний продукт. З урахуванням політекономічного аспекту суспільний продукт – це сукупність матеріальних і нематеріальних благ, створених у межах національної економіки, з приводу якого між різними категоріями сукупного працівника і власниками умов виробництва виникає сукупність економічних відносин, і передусім, відносин економічної власності. У господарській практиці використовуються різні форми виміру суспільного продукту. Різноманітність форм і способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків суспільного продукту в процесі економічного кругообігу.
Країни СНД перейшли від системи балансу народного господарства (БНГ), яка була запропонована в 20-х роках 20 ст., до нової системи національних рахунків (СНД) у 1993 р.
Система БНГ мала суттєві недоліки, основними з яких є: обмеженість тільки кількісними зв'язками в економіці, матеріально-речовими потоками; неспрацювання в умовах порушення макроекономічної рівноваги і прогнозування динамічних змін; обмеженість суспільного відтворення тільки матеріальним виробництвом, недооцінки особливості нематеріальної сфери; залишена поза увагою впливу на відтворення багатьох видів діяльності: фінансових підойм, кредитних ресурсів, руху доходів, зовнішньоекономічної діяльності; включення проміжного споживання, подвійного рахунку.
СНР як статистична модель ринкової економіки долає обмеженість системи БНГ, хоча також використовує балансовий метод. Перевагами СНР є те, що вона враховує всі види діяльності господарських суб'єктів (як юридичних, так і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних бізнесменів), пов'язаних з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ і послуг; являє собою найбільш важливі та загальні аспекти економічного розвитку: виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства; досліджує три види взаємопов'язаних операцій – товарно-виробничих, споживчо-розподільчих, доходно-фінансових. Ця система покликана полегшити важливості співвідношення економічних показників різних країн з метою усунення труднощів та перепон у прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному та національному рівнях.
Центральне місце в СНР займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за включенням вартості їх проміжного споживання.
Кінцевий продукт – товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання, а не для перепродажу.
Проміжна продукція – товари і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перше ніж попасти до кінцевого споживача.
Якщо до вартості ВВП додати різницю між факторними доходами, що надійшли від закордонного виробництва даної країни, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в даній країні, то отримаємо валовий національний продукт (ВНП). Кількісно вартість ВНП відхиляється від вартості ВВП не більше ніж на один процент.
ВВП і ВНП можуть бути обчислені двома методами: як суму витрат на купівлю всього обсягу виробленої в даному році продукції (метод кінцевого використання); як сума доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року (розподільчий метод).
Метод кінцевого використання (за витратами) ґрунтується на тому, що весь кінцевий продукт купується домогосподарствами, бізнесом, державою та закордонними споживачами. Кінцеве використання ВВП складається із: споживчих витрат населення С; валових приватних інвестицій у національну економіку І; державних закупок товарів і послуг G; сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) Хn... Отже
ВВП = С + І + G + Хn
Розподільчий метод (за доходами). Визначений за цим методом ВВП виступає як винагорода власників робочої сили та капіталу. ВВП тут обчислюють як суму первинних доходів, створених у процесі виробництва товарів і послуг, а також витрат і платежів, не пов'язаних з виплатою доходів. Первинні доходи мають таку структуру: заробітна плата найманих робітників з нарахуванням на соціальне страхування; доходи від власності: рента – доход від здачі в оренду ресурсів; позиковий відсоток – доход що сплачує приватний бізнес за позику грошового капіталу; доход від власності некорпоративного підприємницького сектора; прибутки корпорацій до сплати податків. А також витрати і платежі, не пов'язані з виплатою доходів – це відрахування на споживання капіталу та непрямі податки на бізнес.
Важливе значення при вимірюванні обсягів ВВП має рівень цін. Якщо вартість ВВП вимірюється в поточних цінах, то маємо його номінальну вартість. Такий розрахунок не дає уяву про те, чи змінився фізичний обсяг товарів і послуг, чи відбулося зростання внаслідок інфляційного процесу. Тому для виявлення динаміки ВВП його визначають у незмінних цінах базового року. Отриманий результат утворює реальний ВВП. Співвідношення між номінальним і реальним ВВП утворює ще один статистичний показник – дефлятор ВВП:
Складовими ВВП є чистий національний продукт:
ЧНП = ВВП - Амортизаційні відрахування.
Цей показник визначає ринкову оцінку кінцевого продукту та послуг, що йде у споживання після заміни списаного устаткування.
Якщо від вартості ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу(НД). Розрізняють вироблений і використаний НД. Вироблений НД – це заново створена нацією вартість усіх товарів і послуг за рік. Використаний НД – це вироблений НД за відрахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньо торговельного сальдо тощо.
Крім того, НД поділяється на фонд споживання (використовується для задоволення матеріальних і духовних потреб та нагромадження) і фонд нагромадження (спрямовується на відновлення зношених засобів виробництва).
Важливим макроекономічним показником у СНР є особистий доход. Він показує кількість грошей, що надійшла в особисте споживання. Для визначення особистого доходу (ОД) слід від вартості НД відняти внески на соціальне страхування, податки на прибутки корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій, та додати трансфертні платежі. Якщо від особистого доходу відняти індивідуальні податки і неоподатковані платежі то отримаємо використовуваний особистий дохід (ВОД), що перебуває в особистому розпорядженні.
Якщо врахувати працю багатьох поколінь, а також залучені у виробництво природні ресурси, рівень освіти і обдарованість населення та деякі інші елементи, то найбільш узагальнюючим показником є національне багатство.
Складовими національного багатства в усій сукупності матеріальних благ, споживних вартостей є: створені й накопичені у країні виробничі фонди; основні невиробничі фонди, які функціонують у соціальній сфері – школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо; домашнє майно населення; товарні запаси народного господарства .
Важливим компонентом національного багатства є залучені у процес виробництва природні ресурси, земля, ліси, води, розвідані корисні копалини, повітря. До нематеріальної форми національного багатства належать накопичений виробничий досвід людей, їхні здібності, творчі обдарування, культурні цінності. Роль цього компонента за умов НТП надзвичайно зростає. Обсяг національного багатства, національного доходу, інших макроекономічних показників у натурально речовій вартісній формі, що створюється у країні, залежить від продуктивності праці.