2. Суть і основні елементи інфраструктури ринку

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини, тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

Слово «інфраструктура» означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку – це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. Суть інфраструктури повніше розкривається у виконуваних нею функціях. Такими функціями є: 1) постачання різних видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) функціонуючим підприємствам та організаціям, виробникам і споживачам; 2) купівля-продаж різноманітних товарів; 3) забезпечення інформацією учасників ринку; 4) підвищення ефективності роботи суб'єктів ринкових відносин внаслідок їх спеціалізації та ін.

Основними елементами інфраструктури ринку є різні види бірж, аукціони, ярмарки, банки, страхові компанії, інформаційні центри, рекламні агентства, торгові палатки, консалтингові та аудиторські компанії та ін. Найважливішими серед них є біржі.

Фондова біржа. У політекономічному аспекті фондову біржу можна визначити як базову установу сучасної інфраструктури, в межах якої функціонують і розвиваються відносини економічної власності у процесі купівлі-продажу цінних паперів акціонерних компаній, облігацій державних позик, біржових місць, діяльності посередників, а також мобілізації коштів для довгострокових інвестицій.

Членами біржі є переважно її засновники – окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути. Члени біржі або державні органи, що контролюють її діяльність, визначають умови, за якими компанія може бути допущена до біржової торгівлі.

Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників. Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обороту, що здійснюється за допомогою телефону і телефаксу. На позабіржовому ринку цінні папери продають із надбавкою до ціни (або купують їх зі знижкою), що є прибутком посередницької фірми. Об'єкт продажу на позабіржовому ринку – цінні папери середніх і частини дрібних корпорацій, не внесені до біржових списків, а також державні облігації. Виконання фондовою біржею своїх функцій не є можливим без регулюючої ролі держави. Вона регулює процес утворення акціонерних товариств, організацію випуску цінних паперів, реструктурує їх перед входженням на ринок, здійснює контроль за цим процесом, а також за фінансовим станом інвестиційних інститутів; встановлює ставки податку на прибуток від операцій з цінними паперами; впливає на функціонування ринку цінних паперів через грошово- кредитну політику центрального банку та ін. У процесі регулюючих дій держави також розвиваються відносини економічної власності.

Товарна біржа. У політекономічному аспекті товарна біржа означає високоорганізовану економічну форму оптової торгівлі, в межах якої виникають і розвиваються відносини привласнення між учасниками торгівлі у процесі купівлі-продажу товарів за умов реального і ф'ючерсного товарообороту через механізм різних цін (купівельних і продажу), спекулятивних операцій, операцій страхування тощо.

Товарні біржі поділяються на міжнародні та національні, універсальні та спеціальні. На універсальних біржах продаються промислові та сільськогосподарські товари, на спеціалізованих – окремі товари або споріднені групи товарів.

На біржі здійснюється два види товарообороту: реальний і ф'ючерсний. Перший передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає до 10% світової торгівлі відповідними товарами. При ф'ючерсних видах товарообороту продаються права на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товару тут не є обов'язковим.

Із двох видів товарообороту найдинамічніше розвивається ф'ючерсна біржова торгівля. Обсяг щорічного обороту на 150 ф'ючерсних біржах світу перевищив наприкінці 90-х років минулого століття 3 трлн дол. США (із загального обсягу обороту на товарних біржах понад 12 трлн дол.), у торгівлі понад 50 видами товарів.

Основна сфера діяльності товарних бірж – операції з хеджуванням (страхуванням ф'ючерсних контрактів).

Валютна біржа. Як політекономічна категорія валютна біржа – це установа, в якій у процесі торгівлі іноземними валютами, підтримки центральним банком ринкового курсу національної валюти між учасниками виникають відносини економічної власності з приводу привласнення доходів, що виникають внаслідок коливання валютних курсів, курсової різниці, спекулятивних операцій на цьому ринку тощо. Як самостійний елемент інфраструктури цей вид біржі зберігся лише в деяких країнах (ФРГ, Франції), а в інших країнах таку функцію виконують найбільші банки; в Україні статус валютної біржі має Українська фондова біржа в місті Києві.

Основними видами операцій, які проводяться на валютній біржі є: укладення угод із членами біржі на купівлю або продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу (котрий встановлюється на основі купівельної сили валют і коливань попиту та пропозиції ); визначення ринкового курсу іноземних валют; відповідно до укладених на біржі угод здійснення розрахунків як у національній, так і іноземній валюті; проведення операцій центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти, у т.ч. шляхом валютної інтервенції (значного цілеспрямованого разового впливу центрального банку на валютний ринок і валютний курс).

Купівлю-продаж валюти на біржі можуть здійснювати лише члени біржі за власний рахунок або за рахунок своїх клієнтів ( підприємств своєї країни та уповноважених банків – членів біржі), після чого така валюта зараховується на спеціальний рахунок і може бути використана на певні цілі.

Біржа робочої сили – державна установа, яка відображає економічні відносини власності у процесі збору та надання інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним, фінансування додаткових робочих місць і надання інших послуг, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості, продаж робочої сили тощо. Вона виконує посередницькі функції між працівниками і підприємцями. У деяких країнах (Великобританії, Франції ) біржі не лише ведуть облік безробітних, а й виплачують їм допомогу. Якщо безробітні відмовляються від роботи, запропонованої біржею, їх позбавляють виплат з фондів безробіття. У країнах Заходу існують приватні агентства з трудового посередництва та посередницькі бюро.

Відносини економічної власності у діяльності біржі робочої сили виразно виявляються на прикладі Державної служби зайнятості в Україні. Так, ця служба укладає договори з громадянами при їхньому працевлаштуванні (з оплатою вартості проїзду, добових), оплачує вартість профільної підготовки і перепідготовки, встановлює на час навчання стипендії та ін. Для фінансування цих витрат створено Державний фонд сприяння зайнятості. З його коштів можна надавати безвідсоткову позику для підприємницької діяльності.