7.3. Економічний зміст прибутку. Теорії прибутку

Найпростіше визначення прибутку – перетворена форма додаткової вартості. Прибуток є різницею між ціною продажу товару і затратами капіталу на його виробництво. Як перетворена форма додаткової вартості прибуток на практиці є породження всього авансованого капіталу, усіх факторів виробництва.

Прибуток створюється не лише працею найманих робітників у сфері матеріального виробництва. До працівників належить також великий штат менеджерів різних ланок, наукові працівники, спеціалісти, зайняті збором, обробкою і надання інформації, функціонуючий капіталіст.

Хоча засоби виробництва, відокремлені від праці, прибуток не створюють, в процесі їх поєднання виникає нова продуктивна сила, так званий зростаючий ефект, який виражає видимість створення прибутку самими засобами виробництва.

Прибуток є найважливішим критерієм ефективності капіталістичного виробництва, в будь-якій підприємницькій діяльності.

Таким чином прибуток це головна мета діяльності капіталістичного підприємства, що реалізується у процесі виробництва, та реалізації товарів і послуг з використанням найманої праці, діяльності самих підприємців, отримуваного зростаючого ефекту від взаємодії найманих працівників із засобами виробництва, а також виражає певну сукупність відносин економічної власності при здійсненні різних видів діяльності та праці.

Основними формами існування прибутку є середній прибуток (які привласнюють дрібні та середні капіталістичні підприємства), монопольний прибуток (привласнюють монополії, олігополії), прибуток транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків (різновид монопольного прибутку), прибуток державних підприємств та ін.

Всі названі форми прибутків є одним із різновидів валового прибутку суспільства. Останній створюється додатковою працею працівників у всіх сферах народного господарства й усіх сферах суспільного виробництва. Він дорівнює загальній сумі прибутку, отриманій всіма фірмами, компаніями різних сфер і галузей економіки. З кількісного боку він представляє собою різницю між виторгом від реалізації товарів і їхньою собівартістю. З суми валового прибутку підприємство сплачує державі податки, відсотки за взяті кредити, ренту, штрафи та ін.

Після їх сплати на підприємстві залишається чистий прибуток., частка якого капіталізується (спрямовується на розширене відтворення), йде на поповнення резервного фонду, акціонерні компанії виплачують дивіденди, створюють преміальний фонд тощо.

У сучасній ринковій економіці також розрізняють бухгалтерський прибуток, який визначають як різницю між доходом від продажі товарів і послуг і бухгалтерськими витратами (або явними витратами, що йдуть на оплату робочої сили, придбання основного та оборотного капіталу, оренду землі, транспортних і комунальних послуг, відсотків на кредит тощо) й економічний прибуток – різниця між сукупними доходами і сукупними витратами ( з урахування альтернативних витрат ).

Частиною валового прибутку підприємства є підприємницький дохід. Підприємницький дохід розглядають як плату за підприємницьку діяльність, за виконання основних функцій підприємця. Кількісно він у функціонуючого капіталіста вимірюється як різниця між валовим прибутком підприємства і виплатою податків та інших платежів у бюджет, дивідендів акціонерам компаній, відсотків за кредит тощо. Проте підприємницький доход не можна розглядати як плата за ризик, за очікування, оскільки вони є витратами психічної, нервової енергії та входять складовими до управлінської праці.

Загальна прибутковість підприємства визначається нормою прибутку: відношення річного прибутку до авансованого капіталу. Якщо річний прибуток віднести до затрат, то отримаємо норму рентабельності. Норма прибутку записується формулою

де р^' – норма прибутку; р – маса прибутку; с+v авансований капітал. У цій формулі маса прибутку є абсолютним показником кількісного визначення прибутку, капіталу.

У розвинених країнах світу норма і маса (величина) прибутку головна мета підприємців і критерій ефективності виробництва. Середня норма прибутку у великих компаній становить до 10 –12 %. Нині відбувається переосмислення ролі прибутку в економіці. Це пов'язано насамперед зі зміною цільової функції великих підприємств, яка не орієнтована тільки на одержання прибутку. Максимізація прибутку має довгостроковий характер. Простежується різний ступінь впливу й значення прибутку для підприємства залежно від розміру підприємства і обсягу продажу, його впливу на ринок і доступ до ресурсів. Внаслідок міжгалузевого переливу капіталу формується середня для країни норма прибутку.

Контрольні запитання

1.У чому полягає сутність витрат виробництва як політекономічної категорії?

2. Чим відрізняються капіталістичні витрати виробництва від витрат суспільства?

3. Що означає собівартість у політекономічному аспекті?

4. У чому полягає політекономічна сутність ціни?

5. Яка основна форма ціни існує за умов вищої стадії капіталізму?

6. У чому полягає сутність прибутку як політекономічної категорії?

7. Яка різниця між валовим і чистим прибутком підприємств?

8. Охарактеризуйте політекономічну сутність монопольних витрат виробництва.