Лекція 7. Витрати виробництва і прибуток. (2 години)

План лекції:

1. Витрати виробництва.

2. Сутність ціни та механізм ціноутворення.

3. Економічний зміст прибутку. Теорії прибутку.

Тема 7 витрати виробництва і прибуток

7.1. Витрати виробництва

Категорія “витрати виробництва” належить до загальноекономічних. За умов капіталізму вона набуває специфічної суспільної форми – капіталістичних виробничих витрат.

В політекономічному аспекті капіталістичні витрати виробництва представляють собою, передусім, відносини капіталістичної власності між капіталістами і найманими працівниками з приводу формування та розвитку витрат постійного та змінного капіталу і привласнення при цьому додаткової вартості у товарній формі.

З боку вартісних відносин вони складаються з витрат на предмети праці, певної частини зношених засобів праці і на оплату робочої сили й виражаються формулою

B_в = с +v,

де с – вартість спожитих засобів виробництва, v – вартість необхідного продукту ( необхідного для відтворення робочої сили працівника ).

Якщо капіталісту для виробництва товарів необхідно витратити лише с + v ( витрати капіталу ), то витрати суспільства – це те, у що обходиться створення товару всьому суспільству і виражається формулою

W = с +v + m.

В той же час складовими витрат виробництва суспільства є витрати окремого підприємства. Стосовно додаткового продукту, то він створюється як на підприємстві живою працею безпосереднього виробника, менеджера, підприємця. так і поза його межами внаслідок посилення ефекту, що виникає у процесі суспільного поділу праці в загальній та частковій формах.

На різних етапах розвитку товарного виробництва витрати виробництва видозмінюються, наповнюються елементами якісно нового змісту. Зокрема витрати виробництва суспільства (у т.ч. витрати виробництва на підприємстві) на нижчій стадії капіталістичного розвитку набувають форми витрат капіталу (постійного і змінного) у складі авансованого капіталу. Авансований капітал внаслідок часткового зношування основних фондів та їхнього переносу на новостворений товар більший за витрати виробництва.

На вищій стадії на монополістичних (у т.ч. олігополістичних) підприємствах формуються монопольні витрати виробництва, які в наслідок виготовлення на цих підприємствах основної маси продукції, зосередження найпередовішої техніки і технології, впровадження найдосконаліших форм і методів організації виробництва, закупівлі сировини, матеріалів і компонуючих виробів за зниженими цінами тощо є нижчими ніж на індивідуальних (середніх і малих) капіталістичних підприємствах. Монопольні витрати виробництва відображають, передусім, відносини монополістичної власності щодо формування та розвитку витрат монополістичного постійного та змінного капіталу й привласнення при цьому додаткової вартості у формі монополістичного товару.

На вищій стадії капіталізму монопольні витрати виробництва наповнюються державно-монополістичним змістом. Про це свідчить процес передачі нових технологій, інших об'єктів державної інтелектуальної власності підприємствам різних типів капіталістичної власності, використання такої власності в наслідок здійснення спільних науково-дослідних робіт промислових компаній із державними лабораторіями та використання отриманих результатів.

Капіталістичні витрати виробництва мають бути відшкодовані за рахунок реалізації виготовлених на підприємстві товарів. Тому витрати на виготовлення і реалізацію товарів називаються собівартістю продукції. У політекономічному аспекті вона відрізняється від капіталістичних витрат виробництва тим, що виражає не лише відносини економічної власності між найманими працівниками і капіталістами щодо формування витрат постійного та змінного капіталу, й привласнення додаткової вартості у процесі створення товарів, але й щодо їх реалізації.

В сучасних умовах для розвитку народного господарства України надзвичайно гострою є проблема оптимального співвідношення у затратах підприємства і суспільства заробітної плати. Так, у 2004 р. частка заробітної плати у валовому внутрішньому продукті становила приблизно 44 % , тоді як у США – майже 70 %. Частка заробітної плати у собівартості продукції окремих галузей економіки України є навіть нижчою. Внаслідок цього штучно звужується платоспроможний попит населення, а також ринок збуту для товарів та послуг вітчизняного виробництва, що породжує масу негативних явищ в економіці.