4.4. Походження, суть і функції грошей

Гроші мають багатотисячолітню історію. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей – раціоналістична і еволюційна.

Раціоналістична концепція панувала до кінця 18 ст. Зокрема П. Са- муельсон визначає гроші як “штучну соціальну умовність”. Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми або законодавчими актами держави є не дуже переконливими. Гроші виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші.

Еволюційна концепція грошей вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) товарообміну (Т₁ - Т₂ ), коли товар Т₁ виражає свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т₂. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам потрібно, а він має бажати те, що ви пропонуєте до обміну. У міру розвитку товаровиробництва та насичення ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнюється і міг взагалі не здійснюватись, оскільки інтереси учасників товарної угоди не збігались. Це вимагало вишукувати багатьох потенційних партнерів, здатних задовольнити при обміні потреби один одного в товарах і послугах, а потім досягти кінцевої його мети. Для отримання потрібного товару необхідно було попередньо відшукати товар-посередник, який задовольнив би партнера, а з часом і товар, який би відповів інтересам всіх учасників обмінних операцій, тобто став би загальним еквівалентом.

Розвиток обміну стимулював стихійне відокремлення із безлічі товарів якогось одного, найбільш ходового за своїми споживчими властивостями і тому придатного для виконання ролі загального еквівалента. У різних народів товарами, що виконували роль загально визначених еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай , залізо, мідь, бронза тощо. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару-посередника, який виконував функцію загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами – сріблом і золотом, а згодом тільки за золотом.

Золото стало виконувати роль загального еквівалента і називатися грошами завдяки своїм природним властивостям ( рідкості, високій вартості, однорідності, подільності без втрат вартості, портативності, тривалості зберігання, здатності до приймання скрізь, де розвинута торгівля тощо ).

З появою грошей товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на другому – особливий товар – гроші, що виконують роль загального еквівалента і мають абсолютну ліквідність ( здатність до реалізації ).

Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну ( Т₁ – Т₂) у товарно-грошовий обіг ( Т₁ - Г – Т₂ ).

До основних властивостей грошей належать: виконання ролі загального еквівалента; набуття загальної споживчої вартості; відображення певних економічних відносин, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

Сутність грошей проявляється в їхніх функціях. Першою й найбільш важливою функцією грошей є міра вартості.

Функція грошей як міра вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, визначаючи таким чином їхню ціну. Щоб визначити вартість товару у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно.

Функція грошей як засіб обігу полягає в тому, що її виконують не ідеальні, а реальні, повноцінні гроші. Функцію засобу обігу гроші виконують у вигляді монет і паперових грошей.

Монета (золота) – зливок грошового металу певної ваги, форми, узаконений державою як засіб обігу – найдосконаліша форма повноцінних грошей. У процесі тривалого обігу монети стираються, ваговий вміст золота в них зменшується, і вони стають ніби неповноцінними. Проте такі монети, реальна вартість яких є відмінною від номінальної, продовжують успішно функціонувати як засіб обігу. Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, як тимчасовий посередник, що робить їх індиферентними до своєї вартісної форми. Все це створило умови для заміщення у сфері обігу повноцінних (золотих) грошей неповноцінними «грошовими знаками», наприклад, паперовими.

Паперові гроші – це знаки, символи, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не мають власної вартості, оскільки затрати на їхнє виготовлення є незначними, але мають купівельну спроможність.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють при продажі товарів в кредит, погашенні боргу, а також різних зобов'язань. На основі цієї функції виникли кредитні гроші – вексель, банкнота, чек.

Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються й перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній плоті. Ця функція пов'язана зі здатністю золотих або срібних грошей бути засобом збереження вартості.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.