2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага

Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкового господарювання, що відображають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва.

Термін «попит» в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт може оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той або інший товар (послугу) залежить від ціни. Причиною зміни попиту є зміна ціни. Цей зворотний причинно-наслідковий зв’язок між ціною товару і величиною попиту є законом попиту, що виявляється через поведінку споживача. Споживач згоден купити більше товарів за нижчою ціною з урахуванням того, що дохід його завжди є обмеженим. В економіці діє закон спадної граничної корисності, така поведінка пояснюється ефектом доходу, зміст якого полягає в тому, що зниження ціни на споживчі товари є рівнозначним зростанню доходів.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит – це попит окремого споживача. Ринковий попит – це сума індивідуальних попитів, які виникають у кожного споживача за різними цінами.

Найважливішим чинником, що визначає обсяг попиту є ціна. Але існують й інші чинники, що впливають на нього. До нецінових чинників попиту відносяться: кількість покупців, доходи споживачів, очікування зміни цін у майбутньому, ціни на супутні товари, місткість ринку, кліматичні умови.

Пропозиція – це обсяг товарів і послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Зміст закону пропозиції полягає в тому, що пропозиція находиться в прямо пропорційній залежності від ціни. Пропозиція , як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції.

До нецінових факторів впливу на пропозицію належать : технологічний прогрес, зміна цін на ресурси й споріднені товари, зміни у бюджетно-податковій політиці, очікування підприємців.

При розгляді впливу ціни та нецінових чинників на попит і пропозицію товарів, не зверталась увага на те, що окремі товари або групи товарів не є однаково чутливі до змін цін і нецінових чинників.

Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбувалися в іншій економічній змінній, називається еластичністю.

Кількісно еластичність вимірюється показником, який називають коефіцієнтом еластичності. Коефіцієнт еластичності – міра реакції однієї змінної на зміни іншої, відображена як відношення відсоткових змін. Розрізняють еластичність попиту за ціною, доходом і перехресну еластичність. Еластичність попиту за ціною показує відношення відсоткової зміни попиту до відсоткової зміни ціни. Цінова еластичність впливає на обсяг доходу (виручки від реалізації). Перехресна еластичність – це чутливість споживчого попиту на один товар до змін, що відбуваються в ціні взаємозамінюваного або взаємодоповнюваного товару. Коефіцієнт еластичності попиту за доходами визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.

Явище еластичності властиве не тільки попиту, а й пропозиції. Еластичність пропозиції – це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець згоден поставити на ринок. Цінова еластичність пропозиції визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни ціни товару.

Основним чинником, що впливає на еластичність пропозиції, є ступінь можливого збільшення виробництва. Іншим важливим чинником є час.

Сили попиту і пропозиції взаємодіють через ринок. Ринкова рівновага настає за такої ціни і кількості товару, коли попит і пропозиція урівноважуються. У даному випадку кількість товару, яку покупці хочуть купити, якраз дорівнює тій кількості товару, яку виробники хочуть продати. Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, то на ринку відбудуться такі зміни: попит зменшиться, а пропозиція зросте. Утвориться надлишок запропонованих товарів. Якщо ж ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то попит зросте, а пропозиція зменшиться.

Для відновлення рівноваги в першому випадку ціна має знизитись, а в другому – зрости. Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються продовжувати постачання їх на ринок.

Розрізняють часткову рівновагу на окремому ринку і загальну рівновагу ринку. Враховуючи те, що ціни на товари знаходяться у постійному русі: зміна ціни на один товар впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це, у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Якщо вся система цін знаходиться у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку. Умови рівноваги не спонукають економічних суб'єктів до того, щоб змінювати свою економічну поведінку. Для виникнення мотивів такої зміни необхідно, щоб змінилися зовнішні умови: технології, очікування, рівні цін тощо.

Отже, стан і часткової, і загальної рівноваги є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і рівновага дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї економічної політики та коригування останньої.