Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Политэкономия - копия.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
871.94 Кб
Скачать

Лекція 10. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. (2 години)

План лекції:

1.Особливості підприємництва в аграрному секторі.

2. Суб'єкти і об'єкти підприємництва в аграрному секторі.

3. Рентні відносини в сільському господарстві.

4. Торговий капітал і торговий прибуток.

5. Позичковий капітал і позичковий процент.

Тема 10 галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу

Істотні відмінності в характері та джерелах зростання капіталу, структурі авансованого капіталу спричинені умовами його функціонування. Розглянемо ці відмінності на прикладі підприємств аграрного сектора, торгівлі та грошово-кредитної сфери.

10.1. Особливості підприємництва в аграрному секторі

10.1.1. Суб'єкти і об'єкти підприємництва в аграрному секторі

Підприємницьку діяльність в аграрному секторі можуть здійснювати як окрема людина, так і група людей. Організаційно-правові форми підприємництва в сільському господарстві можуть бути різні – від одноосібних фермерських господарств до великих акціонерних товариств що обумовлюються не тільки формами власності, але й об'єктами які використовуються в сільськогосподарському виробництві.

До об'єктів підприємницької діяльності в аграрній сфері відносяться засоби виробництва у вигляді будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, землі, одно – і багаторічних насаджень, продуктивної та робочої худоби, виробничої та соціальної інфраструктури, грошей, цінних паперів тощо. Із розвитком продуктивних сил склад і структура об'єктів розширюється.

Підприємницька діяльність у сільському господарстві здійснюється за загальними принципами. Але слід враховувати ту особливість, що вона спрямована на всебічне й найбільш повне використання сил природи, а також життєвих функцій рослин і тварин. У процесі своєї діяльності працівники сільського господарства мають справу з такими факторами, як клімат, погода, родючість ґрунту, енергія росту і розвитку живих організмів. В цій галузі технологія виробництва ґрунтується на використанні закономірностей життєвого циклу і розвитку рослин і тварин.

Основним фактором виробництва у аграрному секторі є земля, оскільки вона є всезагальною умовою матеріального виробництва, предметом праці, загальним для всіх галузей засобом виробництва.

З приводу використання землі в сільському господарстві виникають певні відносини. Земельні відносини - це відносини, які складаються між суб'єктами підприємницької діяльності з приводу використання землі як основного засобу виробництва. Основою останніх є земельна власність. Земельна власність проявляється у формі землеволодіння, землекористування і розпорядження землею.

Землеволодіння – це не повне, часткове привласнення конкретної земельної ділянки окремою особою, групою осіб або державою. Володар є персоніфікованим представником власника. Володар даної ділянки землі може не бути її власником, але він, за визначеними власником умовами, набув монопольного права на її використання.

Землекористування – це фактичне використання даної ділянки землі окремою особою, кооперативом, громадською організацією, державою відповідно до найдоцільнішого використання її корисних властивостей. Землекористування включає право власності на вироблену продукцію і на доход від її реалізації. Якщо користувач не є власником ділянки землі, він укладає угоду з власником, якою обумовлюються терміни та інші умови щодо користування землею. Розпорядження – це прийняття рішення власником ділянки землі з приводу її функціонування. Якщо володіти і користуватись даною ділянкою землі може не власник, то розпоряджатись нею може тільки власник. Іншими словами, розпорядження – це права, які дають можливість власнику використовувати властивості ділянки землі, або здійснювати повне чи неповне відчуження. Повне відчуження може здійснюватися шляхом продажу, дарування , передачі у спадок, обміну. Неповне відчуження – це відчуження на певний час. Воно здійснюється за допомогою оренди.

Основною організаційно-правовою формою підприємництва в сільському господарстві є ферма. Серед фермерів розрізняють повних господарів, неповних і орендарів. Повні господарі обробляють власну землю. Неповні – працюють на власній і орендованій землі. Орендарі працюють на орендованих ділянках.

Підприємницька діяльність у сільському господарстві породжує певні відносини між державою, землевласниками і підприємцями з приводу розподілу, привласнення, і використання отриманого доходу. Важливе місце серед цих відносин займають рентні відносини.