6.3. Номінальна і реальна заробітна плата

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це номінальна грошова сума, яку отримує найманий працівник за відчуження власності на свою робочу силу на певний період. ЇЇ розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати неможливо обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, яку робітник може придбати за отриману ним номінальну заробітну плату за певного рівня цін після сплати податків. Рівень реальної заробітної плати залежить від: номінальної заробітної плати; рівня цін на предмети споживання і послуги ( індекс вартості життя ); податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування. Зміну реальної заробітної плати визначають за допомогою індексу вартості життя, який обчислюється зіставленням суми товарних цін, які в різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів до існування. Із визначення сутності заробітної плати випливає висновок, що її динаміка залежить передусім від дії тенденції до зростання вартості робочої сили. Ця тенденція в окремих розвинених країнах світу спостерігається з 1910 р., а у більшості з них – від часу розгортання НТР.

В умовах НТР розвинені країни світу надають перевагу стимулюванню представників тих професій, які безпосередньо пов'язані з передовими галузями науково-технічного прогресу. За умов НТП все більшого поширення набуває така форма організації заробітної плати, як плат за знання, тобто за оволодіння робітником суміжними професіями. Так США заробітна плата інженера на початку 90- років була приблизно у 2 рази вища від заробітної плати висококваліфікованого робітника, а останні отримують в 1,5 більшу за заробітну плату робітника середньої кваліфікації; а робітники , які обслуговують сучасне устаткування отримують платню на 200 – 300% вищу ніж робітники на конвеєрі.

В основі вартості компонента робочої сили лежить закон вартості, в основі цінового компонента – закон попиту і пропозиції. Внаслідок несприятливої кон’юнктури на ринку робочої сили її ціна ( заробітна плата ) стає нижчою від вартості робочої сили.

Водночас зростання реальної заробітної плати у розвинутих країнах світу відставало від зростання вартості робочої сили. Це унеможливлювало відтворення за рахунок реальної заробітної плати робочої сили, сукупного працівника на належному рівні, що привело до поглиблення суперечностей між потребами у відтворенні складової робочої сили і вузькими межами корпоративної вартості.

Розвиток цієї суперечності зумовлює посилення процесу одержавлення робочої сили, зростання соціальних витрат держави, які є важливим елементом реальних доходів населення. Держава, здійснюючи відтворення робочої сили, надає цьому процесові здебільшого характеру колективного капіталістичного відтворення складової робочої сили.

Загалом заробітна плата в Україні у 2010 році не виконує ні відтворювальної, ні стимулюючої, ні соціальної функції. Частково реалізовувалась лише розподільча функція. Це виявилось у відпливі частини робочої сили з найменш оплачуваних посад за кордон.

Мінімальна заробітна плата у розвинених країнах світу виконує багатофакторну роль: економічного регулятора в руках держави; економічного стимулу; соціального захисту при проведенні соціальної політики; вихідним критерієм при встановленні середньої заробітної плати.

У політекономічному плані мінімальна заробітна плата – це грошове вираження вартості, ціни та частково результативності праці найманого некваліфікованого працівника, який виконує просту роботу. Вона встановлюється законодавчо державою як норматив мінімально доступного рівня оплати робочої сили та результатів праці ( частково в межах необхідного продукту ) у формі місячного заробітку або погодинних тарифних ставок. При встановленні мінімального рівня заробітної плати документи МОП (Міжнародної організації праці) рекомендують враховувати потреби працівників та їхніх сімей, вартість житла, соціальні пільги, рівень інфляції, а також показники які впливають на рівень зайнятості ( наприклад, рівень продуктивності праці, кількість безробітних та ін. ).

За базу мінімального рівня заробітної плати беруть набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби окремої людини або типових сімей ( з однією дитиною. з двома дітьми та ін. ). Цей набір у різних країнах неоднаковий. У США, наприклад, до нього входять оплата за наймання житла, майже 20 видів м'ясопродукції, купівля кожні п'ять років одного автомобіля, що був у використанні, та ін.

Розмір мінімальної заробітної плати у розвинених країнах Заходу сягає від 20 до 30 % розміру середньої заробітної плати. У США він становить 5,15 дол. за годину. Окремий мінімум встановлюється для молоді.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність трудових відносин у політекономічному аспекті?

2. Дайте характеристику найманої праці.

3. Які сторони власності на робочу силу слід виділяти?

4. Які відмінності товару “робоча сила” від традиційних товарів з боку споживчої вартості і вартості?

5. Як змінюється вартість робочої сили у розвинених країнах у повоєнний період?

6. Що означає заробітна плата як політекономічна категорія?

7. Які основні функції виконує заробітна плата?

8. Як співвідносяться між собою форми і системи заробітної плати?

9. Які основні форми заробітної плати і як вони змінюються у процесі еволюції капіталізму?