15.2. Економічна система сучасного капіталізму

Сучасний капіталізм в значній мірі втратив класичні інституціональні ознаки. Сьогодні змішана економіка є вдалим варіантом соціально-економічного прогресу в країнах, які ще 300 – 400 років потому стали на шлях капіталістичного розвитку. Змішана економіка – це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивного ладу. Причинами виникнення змішаної економіки є недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання. До них відносяться:

*зростання монополізації виробництва, капіталу, розподільних відносин і ринку, що порушує принципи економічної свободи, справедливого розподілу життєвих благ та веде до загострення суперечностей;

*необхідність посилення ролі держави як суб'єкта економічних відносин і їх регулятора;

*розвиток колективних форм власності, які звужують сферу існування індивідуальної приватної власності на засоби виробництва і обігу та на продуктивний капітал;

*необхідність розширення масштабів перерозподілу доходів з метою кращого задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення, що живе за межею бідності.

Існують різноманітні національні моделі змішаної економіки. Їх характер визначають засоби та форми, методи і знаряддя реалізації певної мети в кожній конкретній країні.

Соціально-економічною основою сучасної змішаної економіки є взаємодія і взаємозв’язок двох провідних секторів економіки – приватно-колективного (акціонерного) та державного, які складаються з різних соціально-економічних укладів. Соціально-економічний уклад являє собою цілісну систему виробничих відносин певного типу, або відносин власності, які утворюють суспільну форму виробництва та господарювання.

Вважається, що в сучасних змішаних системах співіснуючими укладами є дрібнотоварний, акціонерний, колективно-приватний, державний і соціалістичний, але пануючим, визначальним залишається капіталістичний уклад, що ґрунтується головним чином на засадах групової капіталістичної (корпоративної) власності.

У змішаній економіці капіталізму складається новий механізм господарювання, який поєднує в собі стихійне саморегулювання і свідоме регулювання. Це об'єктивно вимагає нових форм організації та управління виробництвом, його регулювання і планування на макрорівні. Практикою, а відповідно, економічною теорією переконливо аргументована необхідність державного втручання в ринкові економічні відносини.

Історія свідчить, що активний прояв регулюючої економічної функції держави відбувається на етапі виникнення монополії, яка втручається в механізм саморегулювання і обмежує його. Проте монополія у своїй виробничій і ринковій діяльності переслідує свій інтерес який часто суперечить суспільному. Держава вимушена проводити антимонопольну політику і під тиском нових продуктивних сил регулювати економіку і захищати національні інтереси. Виникає новий господарський механізм – змішаний ринково-державний. Ринок стає регулятором і з боку монополії і, що головне, з боку держави. Водночас посилюються соціальні функції держави: звуження соціально-економічної диференціації суспільства, демократизація суспільства, демократизація відносин власності, розвиток трудових відносин, перетворення людини з чинника виробництва (“людини економічної”) у всебічно розвинену особистість з новою роллю не тільки у виробництві, а і й взагалі в суспільстві (“людину творчу”). Сучасна змішана економіка є регульованою соціально орієнтованою ринковою економікою, коли на перше місце виходить задоволення зростаючих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства.

Важливим сектором у сучасній змішаній економіці є панівне становище у недержавному секторі монополій та олігополій. Процес концентрації і централізації продовжується, у тому числі і на рівні величезних фірм. Зараз, на наш погляд, процеси монополізації економіки являються провідними.

В змішаній економіці капіталізму зберігаються фінансово-монополістичні групи. Вони займають вирішальну позицію в економіці, мають тісний зв'язок з державою, суттєво впливають на її внутрішню та зовнішню політику.

Здійснюється революція в трудових відносинах у розвинутих західних країнах. Революція у відносинах найманої праці почалася в 30-х роках 20 ст. “зверху”, за ініціативою американського президента Ф.Рузвельта в процесі здійснення ним “нового курсу”.

Складовими нового курсу в системі трудових відносин були: право

робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів; уведення мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю; прийняття закону про соціальне страхування; участь держави в регулюванні заробітної плати; право робітників на проведення страйків.

Діяльність профспілок і ведення системи колективних договорів у всіх галузях економіки та більшості підприємств привели до поступової ліквідації монопсонії на ринку праці, а рівень заробітної плати поступово почав відповідати конкурентній заробітній платі, тобто реальній вартості робочої сили.

Сучасний капіталізм все більше стає соціально орієнтованою ринковою економікою. Значні зміни відбуваються у відносинах власності, які зараз ґрунтуються на акціонерній власності. Змінюється як юридична форма акціонерної власності, так і її соціально-економічний зміст. Позитивні зміни у відносинах власності в поєднанні з об'єктивно необхідністю соціальної орієнтації сприяють соціалізації економічного розвитку країн Заходу.

Таким чином, змішана економіка в сучасних розвинутих капіталістичних країнах є перехідним етапом від переважно капіталістичної до некапіталістичної.