2. Конкуренція в ринковій економіці та її закони

Ринок пов'язано з конкуренцією. Умови функціонування і розвитку сучасного цивілізованого ринку є конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності.

Конкуренція як економічна категорія означає суперництво між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.Суть конкуренції повніше розкривається у притаманних їй позитивних і негативних рисах, виділення яких відповідає принципу суперництва.

Позитивними сторонами конкуренції є такі: конкуренція сприяє науково-технічному прогресу суспільства; вона змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів,підвищувати продуктивність праці, поліпшувати трудову дисципліну; якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів, знижувати й вирівнювати ціни, підвищувати прибутковість підприємницької діяльності, а також конкуренція стимулює перелив капіталу між галузями внаслідок прагнення до максимальних прибутків і таким шляхом активізує проведення структурних реформ в економіці та ін.

До негативних рис конкуренції належать такі: конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій; внаслідок боротьби за ринки збуту товаровиробники розширюють масштаби виробництва, випускають надмірну кількість товарів, що призводить до кризи перевиробництва; конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати, що знижує платоспроможний попит населення; внаслідок конкуренції між найманими працівниками зростає інтенсивність їхньої праці, що сприяє зростанню армії безробітних, масштаби якої негативно впливають на становище найманих працівників; використання нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до «придушення» малих і середніх підприємств, їх масового банкрутства; міжнародна конкуренція, що ведеться не- цивілізованими методами, гальмує розвиток національних товаровиробників у інших країнах; використання гіпертрофованої реклами та деяких інших видів маркетингової діяльності підприємств у їхній боротьбі за споживачів приводить до зростання вартості товарів і послуг.

З погляду на суб'єктивно-об'єктивні відносини конкуренція як політекономічна категорія відображає сукупність прямих і зворотних зв'язків і відносин економічної власності між різними економічними суб'єктами з приводу привласнення передусім додаткової маси прибутків, отриманих внаслідок наявних позитивних та окремих негативних сторін конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Форми конкурентної боротьби слід розглядати у генетичному (з погляду на економічну систему капіталізму) та структурному ( з погляду на галузеву та міжгалузеву структури народного господарства ) аспектах. У першому випадку виділяють вільну конкуренцію, що панувала на нижчій стадії розвитку капіталізму, монополістичну і олігополістичну конкуренції, що домінують на вищій стадії розвитку капіталізму. У другому випадку розрізняють галузеву та міжгалузеву конкуренцію.

Вільна конкуренція – це конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За цих умов процес ціноутворення здійснюється внаслідок вільної і стихійної взаємодії попиту, пропозиції та ціни, що означає саморегулювання економічної системи. При вільній конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. При капіталізмі вільна конкуренція виявляється у конкурентній боротьбі між різними формами приватного капіталізму, а також в середині кожної з них.

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між виробниками, які діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці на кожному з них встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже і індивідуальна вартість виробництва. Оскільки ціни на ринку визначаються витратами, що утворюються на підприємствах, які виробляють переважну масу продукції, то результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей в єдину ринкову або суспільну вартість. ЇЇ формування означає, що попит і пропозиція урівноважені, про що зазначалося раніше.

За сучасних умов ця конкуренція є переважно конкуренцією на окремих вузькоспеціалізованих ринках конкретних видів товарів (наприклад, на ринку міні-комп’ютерів, телевізорів тощо ).

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Через різні умови виробництва у цих галузях підприємці при однакових витратах капіталу отримують різні обсяги прибутку. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримують меншу кількість прибутку, намагаються вкладати свої капітали в галузі, в яких був вищий прибуток. Якщо це вдається, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки ) зменшується ( що згодом спричиняє зростання попиту на них ), а в других – збільшується пропозиція і зменшується попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, вироблені в галузях, в які переливаються нові капітали, знижуються, а в інших галузях ( звідки відбувається відтік капіталів) – зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, утворюється єдина загальна норма прибутку і в кожній галузі на однаковий капітал буде отримано однаковий середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін або цін виробництва. Таким чином, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється у ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.