9.2. Капітал підприємства та його кругообіг

Капітал капіталістичного підприємства – це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва підприємства. Всякий процес виробництва на підприємстві, який розглядається в постійному зв'язку і безперервному потоці свого відновлення, є водночас процесом відтворення. Жодне підприємство не може безперервно виробляти, тобто відтворювати, не перетворюючи безперервно певної частини свого валового доходу знов у засоби виробництва або елементи нового виробництва.

Капітал підприємства складається з трьох частин: 1) знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо, тобто все те, що називають “засоби виробництва”; 2) готова продукція; 3) гроші та грошові документи.

Підприємство насамперед має авансувати кошти для придбання факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу. Для цього потрібно вийти: а) на ринки засобів виробництва і вступити в виробничі відносини з продавцями (ними можуть бути безпосередні виробники або оптові посередники); б) на ринки праці для придбання необхідної за кількістю і якістю робочої сили.

Отже, для нового підприємства капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання елементів виробничого капіталу.

За наявних засобів виробництва і робочої сили можна починати виробничий процес. Капітал тут виступає як виробничий капітал, функцією якого є виробництво товарів і додаткової вартості.

Для одержання вартості та додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукт капіталу: доставити товар на відповідний ринок, знайти покупця. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцією якого є реалізація товарів і одержання додаткової вартості у грошовій формі.

Таким чином, капітал проходить три стадії і набуває відповідно трьох форм – грошової, виробничої і товарної. Такий послідовний рух називається кругооборотом капіталу. Припинення руху на одній із стадій кругооборот призводить до порушень процесу зростання капіталу. Довга затримка в одній із функціональних форм капіталу веде до загибелі його.

Форми кругообороту капіталу такі:

ЗВ

Г – Т …В…Т ^'– Г,^'

РС

де Г – гроші; Т – товар; ЗВ – засоби виробництва; РС – робоча сила; В – виробництво; … - перетворення процесу обороту при переході до стадії виробництва і від неї до стадії обігу.

Оскільки зростання вартості в основному відбувається на стадії виробництва, Т^' і Г^' вже містять додаткову вартість, тобто розкладаються відповідно на Т + т і Г + г.

На кожний певний момент для капіталу, зайнятого в певній сфері виробництва, характерне певне співвідношення між функціональними формами його. Абсолютний обсяг капіталу підприємства визначається насамперед оптимальним розміром підприємства цієї сфери, а отже і величиною виробничого капіталу.

9.3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал

підприємства

Оборот капіталу – це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал, рухаючись, проходить сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва. Його найважливішою частиною є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безперервній обробці. Робочий період залежить від характеру галузі виробництва, рівня техніки на тому чи іншому підприємстві та інших умов. Наприклад, хлібокомбінату потрібно лише декілька годин, щоб перетворити певну кількість борошна в хліб, готового для продажу, а на літакобудівному підприємстві випуск кожного літака потребує витрат великої кількості трудових і матеріальних ресурсів у подовж багатьох місяців.

На відміну від часу виробництва час обігу – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу. Він включає в себе купівлю засобів виробництва і робочої сили (перша стадія кругообігу) та час реалізації вироблених товарів (третя стадія кругообігу). Головні фактори, що визначають час обігу, такі: віддаленість ринків збуту від місця виробництва, місткість ринку, а також відстань підприємства від сировини і палива. Ось чому важливим засобом скорочення обігу є розвиток транспорту і засобів зв’язку.

Прискорення обороту капіталу сприяє зниженню витрат виробництва і збільшення маси та норми прибутку.

Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту поділяють на основний і оборотний.

Основний капітал – частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент).

Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд. Існують два види зношування основного капіталу - фізичне і моральне. Фізичний знос - матеріальний знос машин, інструментів, будинків, споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком фізичних навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості.

Моральний знос основного капіталу – це передчасна втрата основним капіталом їхньої вартості або зменшення її. Є дві форми морального зносу. За першої форми відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів. За другої форми морального зносу з'являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості. Нові засоби праці мають набагато вищу продуктивність. Тому стара техніка змінюється новою або модернізується. Але це означає втрату як споживчої вартості, такі вартості, оскільки частина вартості, втіленої в засобах виробництва, підлягає достроковій заміні ще до того, як її вартість повністю реалізується через створений продукт. Отже за другої форми морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу.

Амортизація основного капіталу – це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляються.

Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах створюють амортизаційний фонд, до якого перераховують відповідні кошти. Частка річних амортизаційних відрахувань підприємства щодо величини початкової вартості об'єкта є нормою амортизації.

Відношення перенесеної за рік вартості знарядь праці до їхньої первісної вартості називається нормою амортизації:

де Н_а – норма амортизації; А – річна сума амортизації; П_в – перенесена вартість знарядь праці.

З 1 січня 1997 р. в Україні введено нові річні норми амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів: для будівель, споруд та передавальних пристроїв – 5 %; для транспортних засобів, інформаційних систем – 25%, для інших основних фондів – 15%. Високі темпи НТП, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації в законодавчому порядку. Це називається політикою прискореної амортизації, що широко застосовується у розвинутих країнах.

Оборотний капітал – частка продуктивного капіталу, вартість якого входить у створені товари цілком і яка повністю повертається у грошовій формі після їх реалізації. До складу оборотного капіталу входять предмети праці (сировина, матеріали, енергія, паливо), а також капітал витрачений на робочу силу.

Оскільки вартість основного капіталу переноситься на новостворені товари частинами, тому вона повертається до капіталістів тільки після ряду кругообігів, у той час як вартість оборотного капіталу (зокрема предметів праці) – після кожного кругообігу. Тому час обігу оборотного капіталу дорівнює періоду одного кругообігу капіталу, а час обігу основного капіталу охоплює ряд кругообігів. Кількісно обіг капіталу визначається формулою

де n – кількість обігів, О – одиниця виміру обігу капіталу, о – час обігу даного капіталу. Збільшення кількості обігу капіталу підвищує ефективність роботи підприємства.