Що каже здоровий глузд і досвід міжнародного наукового співробітництва?

Будь-який закон, навіть найгірший, повинен мати як мінімум одну властивість — бути таким, аби його можна було виконати хоча б у принципі. А тепер розгляньмо типові, рядові ситуації, які часто-густо виникають у роботі українських учених за кордоном.

Ситуація перша. Науковий співробітник отримує пропозицію виступити на семінарі або конференції, котрі не були заплановані й не зазначені у документах на відрядження. Ситуація друга. Співробітник устигає написати нову наукову статтю (у тому числі із закордонними співавторами), перебуваючи за кордоном, і має намір відіслати її в журнал. То що ж, під час відрядження слід стрімголов змотатися з Лісабона до Харкова, отримати там дозвіл і повернутися?

Ось яке рішення знайшов начальник міжнародного відділу Харківського національного університету (ХНУ). На запитання, поставлене одним із нас про ситуацію першу, він дав таке пояснення: «Ви маєте право виступити на незапланованому семінарі, але по поверненні ви повинні оформити на нього акти експертизи». Гадаємо, необхідності в коментарях до цього абсурду немає.

Що стосується другої ситуації, то тут один із авторів може посилатися на власний досвід. Перебуваючи в Іспанії, він, спільно з іспанським та російським співавторами, написав і завантажив в Інтернет препринт із питань гравітації. А по поверненні зазначив це у звіті. У результаті на препринт було примусово оформлено акт експертизи. До речі, цей сайт препринтів (відомий зараз практично кожному фізикові), arxiv.org, було створено спеціально для швидкого і безперешкодного обміну інформацією до її публікації в журналах. (Про те, що матеріали для цього сайта можуть піддаватися цензурі, нікому навіть на думку не спадало!)

Фундаментальна наука давно стала продуктом творчості всієї світової наукової спільноти, інакше кажучи — власністю всього людства. Її досягнення публікуються у відкритих наукових журналах і максимально швидко використовуються колегами, котрі працюють у тій самій галузі, незалежно від їхнього громадянства та місця проживання. Тому спроби застосувати до цієї сфери положення закону про держтаємницю аналогічні застосуванню в сучасному суді законів «святої» інквізиції.

Як це відбувається

Щоб оформити акт експертизи, у ХНУ досить кількох хвилин — «експерти», зрозуміло, підмахують ці акти механічно, будучи не в змозі оцінити роботи, які лежать за межами їхньої безпосередньої спеціалізації (втім, як правило, достатньо неповної середньої освіти, аби зрозуміти, що робота не становить оборонного значення). Тож, із практичного погляду, це необтяжливо. Річ в іншому — у необхідності підпорядковуватися абсурдним вимогам. Якщо ж співробітник відмовляється оформляти акт експертизи на доповідь на конференції (навіть якщо це доповідь із теорії відносності), йому не підписують паперів на відрядження. Тож є три варіанти: 1) підкоритися безглуздим вимогам; 2) відмовитися від участі в конференціях узагалі; 3) їздити за власний кошт (що на тлі й так катастрофічного становища з фінансуванням науки і з рівнем зарплат наших учених майже нереально).

Цікаво, що в ХНУ до 2008 р. закордонні відрядження оформляли без будь-яких актів на доповідь. Тобто чим далі розвивається «демократія», тим активнішими стають цензурні вимоги.