Примітки

↓ Показувати повністю

1. ↑ Бондаренко М. Ф. Информационному обществу — профессионалов в области информации (Business Intelligence и Knowledge Management на службе государству) [Електронний ресурс] / М. Ф. Бондаренко, С. И. Маторин, Е. А. Соловьева. — Режим доступу : www.it2b.ru/it2b2.view3.page123.html. — Опис на основі головної сторінки (переглянуто 02 травня 2012, останнє оновлення 11 жовтня 2011 15:01).

2. ↑ Калитич Г. І. Консолідація інформації, знань і мудрості як проектування і основа гармонійного поступу України [Текст] / Г. І. Калитич // НТІ. — 2008. — № 1. — 51 с.

3. ↑ Ткачук Т. Характерні особливості конкурентної розвідки та промислового шпигунства [Текст] / Т. Ткачук // К. : Персонал. — 2007. — № 2. — С. 5-7.

4. ↑ Рось А. А., Замаруева И. В. Автоматизация информационно-аналитической деятельности на основе обработки знаний по разноязычным текстам [Текст] / А. А. Рось, И. В. Замаруева // Информатизация и нове технологии. — 1994. — № 3. — С. 15-19.

5. ↑ Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера [Текст] / За ред. Р. Дяківа. — К. : Міжнародна економічна фундація, 2000. — 646 с.

6. ↑ UNESCO. Symposium on Informati on Analysisand Concolidation. (Second Meeting, Clolmbo, Sri Lanka, 12-15 September 1978). Paris : UNESCO. — 1979.

7. ↑ Saracevic T. Course in information consolidation : a hand book for education an dtraining in analysis, syn the sisandre packaging of information (preliminary version) [Text] / Tefko Saracevic. — Paris : Unesco, 1986. — 1986. — 128 p.

8. ↑ Деревянко А. С., Солощук М. Н. Технологии и средства консолидации информации : учебное пособие [Текст] / А. С. Деревянко, М. Н. Солощук. — Харьков : НТУ "ХПИ", 2008. — 573 c.

9. ↑ Бондаренко М. Ф. Информационному обществу — профессионалов в области информации (Business Intelligence и Knowledge Management на службе государству) [Електронний ресурс] / М. Ф. Бондаренко, С. И. Маторин, Е. А. Соловьева. — Режим доступу : www.it2b.ru/it2b2.view3.page123.html. — Опис на основі головної сторінки (переглянуто 02 травня 2012, останнє оновлення 11 жовтня 2011 15:01).

10. ↑ Артемьев В. Что такое Business Intelligence [Текст] / В. Артемьев // Открытые системы. — 2003. — № 4. — С. 20-26.

Джерела

1. Артемьев В. Что такое Business Intelligence [Текст] / В. Артемьев // Открытые системы. — 2003. — № 4. — С. 20-26.

2. Бондаренко М. Ф. Информационному обществу — профессионалов в области информации (Business Intelligence и Knowledge Management на службе государству) [Електронний ресурс] / М. Ф. Бондаренко, С. И. Маторин, Е. А. Соловьева. — Режим доступу : www.it2b.ru/it2b2.view3.page123.html. — Опис на основі головної сторінки (переглянуто 02 травня 2012, останнє оновлення 11 жовтня 2011 15:01).

3. Деревянко А. С., Солощук М. Н. Технологии и средства консолидации информации : учебное пособие [Текст] / А. С. Деревянко, М. Н. Солощук. — Харьков : НТУ "ХПИ", 2008. — 573 c.

4. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера [Текст] / За ред. Р. Дяківа. — К. : Міжнародна економічна фундація, 2000. — 646 с.

5. Калитич Г. І. Консолідація інформації, знань і мудрості як проектування і основа гармонійного поступу України [Текст] / Г. І. Калитич // НТІ. — 2008. — № 1. — 51 с.

6. Рось А. А., Замаруева И. В. Автоматизация информационно-аналитической деятельности на основе обработки знаний по разноязычным текстам [Текст] / А. А. Рось, И. В. Замаруева // Информатизация и нове технологии. — 1994. — № 3. — С. 15-19.

7. Saracevic T. Course in information consolidation : a hand book for education an dtraining in analysis, syn the sisandre packaging of information (preliminary version) [Text] / Tefko Saracevic. — Paris : Unesco, 1986. — 1986. — 128 p.

8. Ткачук Т. Характерні особливості конкурентної розвідки та промислового шпигунства [Текст] / Т. Ткачук // К. : Персонал. — 2007. — № 2. — С. 5-7.

9. Галузевий стандарт вищої освіти: Освітньо-кваліфікаційна характеристика магістра за спеціальністю специфічних категорій 8.000012 „консолідована інформація” кваліфікації 2433.2 “Аналітик консолідованої інформації” [Текст] : М. Ф. Бондаренко, М. П. Вороний, Д. Б. Єльчанінов та ін. — К. :МНОУ, 2007. — 19с.

10. UNESCO. Symposium on Informati on Analysisand Concolidation. (Second Meeting, Clolmbo, Sri Lanka, 12-15 September 1978). Paris : UNESCO. — 1979.

Відкритий доступ — це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі, здійснюваний переважно до рецензованих науково-дослідних журналів.

Перша важлива міжнародна згадка про відкритий доступ (англ. Open access (OA)^[1]) міститься в Будапештській Декларації відкритого доступу(англ.) у лютому 2002. За нею слідували заява Біфезда(англ.) у червні 2003 і Берлінська декларація про відкритий доступ до наукових та гуманітарних знань(англ.) у жовтні 2003.

Поняття відкритого доступу широко обговорюється серед дослідників, вчених, працівників бібліотек, наукових співробітників, фінансистів, державних службовців та видавців. Попри те, що існують суттєві переваги відкритого доступу, досі йдуть дискусії щодо надійності та економічних вигод моделі.

Відкритий доступ реалізується через два основних шляхи:

• Депонування (також відомо як «зелений» шлях до відкритого доступу, чи самоархівування) — дослідники розміщують свої вже опубліковані статті також в репозитарії — відкритому тематичному чи інституційному електронному архіві. Депозит може бути оформлений у вигляді статті, що пройшла рецензування, або у вигляді препринту. Репозитарії також розміщують інші типи наукових та навчальних документів: дисертації, тези, наукові звіти, презентації, дані, зображення та ін. Депонування було вперше запропоноване як загальна практика в 1994 Стівеном Гарнардом, хоча вчені-комп'ютерники спонтанно депонувалися на анонімних FTP-архівах принаймні з 1980-их (наприклад, CiteSeer(англ.)), а фізики з початку 1990-х в мережі (наприклад, arXiv(англ.)).

• Публікація в журналах, що знаходяться у відкритому доступі робить матеріали доступними в режимі реального часу негайно. Журнал відкритого доступу працює за відмінною від передплати моделлю: всі витрати на створення такого журналу та організації доступу несе автор статті та інституція, де він працює тощо, кінцевий користувач отримує доступ до журналу безкоштовно. Приклади журналів можна знайти в Довіднику журналів відкритого доступу.

Більше 90% академічних рецензованих журналів дозволяють автору депонування своїх статей в репозитарій ^[2]. Приблизно 10% рецензованих журналів в наш час^[Коли?] знаходяться у відкритому доступі.

Основна причина, з якої автори розміщують власні праці у відкритому доступі — збільшення показника важливості. Існує ряд досліджень, які свідчать про суттєве зростання індексів цитування на статті, розміщені у відкритому доступі.

Дослідження оплачуються дослідницькими фондами, опублікована стаття — це швидше звіт про виконану роботу, аніж об'єкт доходу. Чим більше використовується, цитується стаття, тим більше посилань робиться на неї і тим більше робіт грунтується на ній, тим краще для дослідження та кар'єри самого дослідника.

Ширша ідея вільного матеріалу частково співвідноситься і з відкритим доступом. Проте режим відкритого матеріалу має на увазі дозвіл змінювати його, відкритий ж доступ розуміється тільки як вільна, нічим не обмежена доступність матеріалу. У наукових публікаціях прийнято підтримувати незмінність первинного тексту та асоціювати його з певним автором. Тоді як режим відкритого доступу в наш час^[Коли?] застосовний здебільшого до результатів наукових досліджень, творець будь-якого іншого матеріалу також може використовувати механізми депонування та публікації, вироблені на його основі. Creative Commons(англ.) надають широке коло типових умов ліцензійних угод для полегшення процесу обнародування.

Відкритий доступ до результатів наукових досліджень важливий для суспільства з кількох причин. Один з аргументів в його користь полягає в тому, що більшість досліджень сплачена платниками податків, які повинні мати право доступу до результатів того, що вони фінансували. Багато людей серйозно захоплюються предметами різних наукових досліджень. Можна вказати і на авторів та редакторів Вікіпедії, охочих вдосконалити свої статті.

Навіть ті, хто не читає наукові публікації, непрямим чином отримують вигоду від знаходження їх у відкритому доступі. Люди, що не читають медичні журнали, вважали за краще б, щоб їх лікар мав такий доступ. Позиція, що відстоюється пропагандистами відкритого доступу, полягає в тому, що він прискорює науковий прогрес, продуктивність, передачу знань. Прискорення процесу інновацій корисне. Школярі та студенти можуть отримати інформацію, що має велике значення в їх подальшому навчанні. Критики руху відкритого доступу вказують, що немає доказів малодоступності необхідної інформації для тих, хто її потребує.

Безліч проектів відкритого доступу включає міжнародна співпраця. Наприклад SCIELO(англ.), що є всестороннім підходом до повністю відкритого доступу в опублікованих журналах, включає декілька латиноамериканських країн. Bioline International(англ.) — некомерційна організація, створена з метою допомогти видавцям у країнах, що розвиваються, побудована на співпраці Великобританії, Канади та Бразилії. Bioline International Software використовується по всьому світу. Research Papers in Economics(англ.) є колективною працею більше 100 волонтерів із 45 країн.

Велике число супротивників відкритого доступу складають комерційні видавці, бізнес-модель яких побудована на наданні доступу до результатів досліджень тільки тим особам, які платять за журнальну передплату. Серед основних агументів — потенційна загроза інституту рецензування, що має схоже обґрунтування з так званою загрозою демотивації, складовий фундамент ідейного обґрунтування інституту інтелектуальної власності.

Існує думка, що відкритий доступ не є необхідним і може бути навіть шкідливим. Йдуть дискусії з приводу того, що деякі види інформації немає потреби публікувати за межами академічних установ, принаймні, в деяких галузях знань.

Є також ті, хто вважає відкритий доступ потенційною причиною збільшення часу, що витрачається фахівцями в якійсь області знання, на ознайомлення з такими матеріалами, що у результаті може привести до зменшення часу, що витрачається власне на дослідницьку роботу.

Багато критиків, проте, погоджуються з пропонентами відкритого доступу з основних положень концепції, ставлячи під сумнів лише економічну доцільність такого підходу.

Міжнародний Тиждень Відкритого Доступу, присвячений Руху Відкритого Доступу до наукової інформації проводиться, як правило, щороку у останній тиждень жовтня. Ця акція, що ініційована Коаліцією наукових видань та академічних ресурсів (SPARC) та підтримана більш ніж 2,000 прибічників з усього світу, надає можливість краще ознайомитись з перевагами, які надає Відкритий Доступ, обмінятися досвідом, ідеями щодо впровадження Відкритого Доступу та допомагає розширити коло учасників руху Відкритого Доступу.

Щороку бібліотеки (академічні, дослідницькі, публічні), університети, інші громадські організації та професійні спільноти використовують Тиждень Відкритого Доступу як цінну платформу для зустрічей, а також , для того щоб оголосити важливі повідомлення про подальший розвиток Руху Відкритого Доступу. Цей тиждень слугує стартовим майданчиком для нових видавничих фондів, що підтримують Рух Відкритого Доступу, для проголошення політик відкритого доступу, матеріалів, у яких мова йде про соціальні та економічні переваги Відкритого Доступу.

Дати проведення Міжнародного тижня Відкритого доступу:

• 14 жовтня 2007

• 14 жовтня 2008

• 19-23 жовтня 2009

• 18-24 жовтня 2010

• 24-30 жовтня 2011

• 22-28 жовтня 2012

• 21-27 жовтня 2013

• 20-26 жовтня 2014

• 19-25 жовтня 2015