Закономірності при відчутті

Виділяють дію таких закономірностей при відчутті:

• Порогом чуттєвості називають психологічну характеристику залежності між інтенсивністю відчуття та силою подразника. Пороги бувають: нижній абсолютний, верхній абсолютний та поріг чуттєвості до різниці. Пороги обмежують зону чуттєвості аналізатора щодо конкретного виду подразників.

• Адаптація — пристосування чуттєвості органа відчуття до постійно діючого подразника, що призводить до зниження або підвищення порогів відчуття.

• Взаємодія відчуттів — зміна чуттєвості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

• Контраст відчуттів — зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього, або паралельнодіючого подразника.

• Синестезія — збудження відчуттями однієї модальності відчуттів іншої модальності (наприклад, холоду від білого кольору).

Види людських відчуттів

У різних школах по-різному ставляться до проблеми сенсорних процесів. Російський психолог Б. Г. Ананьєв у роботі «Теорія відчуттів» виділив найбільше число відчуттів — 11.

Дистантні відчуття

Зір — відчуття (сенсо́рне відчуття), що дозволяє сприймати світло; колір та зовнішню структуру навколишнього світу у вигляді зображення або картини.

У тварин і людини органами зору є очі; втім зорова картина є також продуктом обробки первинної зорової інформації мозком.

Слух — одне з зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки, мову за допомогою спеціального органа — вуха.

Звуки змушують коливатися барабанну перетинку, яка передає коливання у внутрішнє вухо. Інформація про коливання потрапляє в мозок, який розпізнає різні звуки. Людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 кГц.

Деколи вуха закладає. Тиск повітря змінюється і вуха не встигають відразу до цього пристосуватися - тому що тиск є різним з зовні барабанної перетинки і в середині. У момент вирівнювання тиску у вухах чується хлопок.

Нюх — відчуття запаху, здатність визначати запах — речовин, розсіяних (розчинених) у повітрі (чи у воді — для тварин, які живуть в ній). У хребетних органом нюху є нюховий епітелій, розміщений на верхній носовій раковині. Нюхові сигнали від речовин, які перейшли з парової фази в секрет на поверхні спеціальних рецепторів по нюховим нервам надходять в корковий центр нюху мозку і там обробляється. Нюховий епітелій, нерви і корковий центр нюху об'єднують в нюховий аналізатор.

Контактні відчуття

Смак у фізіології — один із видів хеморецепції; відчуття, що виникає в ротовій порожнині під дією різних речовин, переважно на рецептори смаку. У людини відчуття смаку виникає при участі інших рецепторів.

Орган смаку (organum gustus) - переферійна частина смакового аналізатора, представлена рецепторними епітеліальними клітинами язика. Сосочків є 4 види: ниткоподібні (papillae filiformes), грибоподібні (papillae fungiformes), жолобкуваті (papillae vallatae) і листоподібні (papillae foliatae). Всі сосочки є похідними слизової оболонки. Поверхня сосочків утворена багатошаровим плоским неорогіваючим або частково орогіваючим (у ниткоподібних сосочках) епітелієм, що лежить на базальній мембрані^[1].

Тактильні відчуття – це відчуття доторку і тиску. У взаємодії людини з навколишнім середовищем вони відіграють велику роль, оскільки сигналізують про присутність того чи іншого подразника, який стикається з поверхнею тіла.

Дотикові (тактильні) відчуття виникають внаслідок дії механічних подразників на поверхню шкіри. Вони належать до групи шкірних відчуттів. Необхідною умовою їх виникнення є контакт з об’єктивним подразником, тиснення на шкіру, яке викликає її деформацію. Периферичного тактильного аналізатора є нервові закінчення в шкіри з різного роду утвореннями. Останні з’єднуються з мозковою частиною аналізатора за допомогою провідного шляху, який проходить через спинний мозок, стовбур головного мозку, зоровий бугор в кору великого мозку.

Дотик — виникає при подразненні рецепторів шкіри, слизових оболонок. Збудження в цих рецепторах виникають при доторкуванні, натискуванні, дії тепла і холоду та інших впливів. Користуючись дотиком, можемо визначати такі фізичні властивості предметів, як:

Фо́рма (лат. forma) — під формою мається на увазі зовнішній тривимірний контурний вигляд чи конфігурація певної речі — на противагу матерії, змісту чи матеріалу з якого вона складається (порівняйте з виглядом).

Слово форма є феноменом: Так промова може містити відмінні логічні аргументи (матеріал може бути добрим), тоді як стиль, граматика, влаштування (форма) може бути поганою. Форма включає вигляд та структуру роботи; зміст — її матеріал, значення, ідеї, чи виражальні ефекти. Термін, з його прикметником формальний і похідними іменниками формальність та формалізм, таким чином інколи зневажливо вживаються до того, що поверхневе, несуттєве, лицемірне.

Тве́рдість (англ. Hardness, фр. Dureté, нім. Härte) — властивість матеріалу опиратися проникненню до нього іншого, твердішого тіла.

За ДСТУ 2825-94: твердість — здатність матеріалу чинити опір деформуванню та руйнуванню під дією місцевих контактних зусиль^[1].

Найтвердішим із відомих матеріалів є ультратвердий фулерит (приблизно в 1,17—1,52 разів твердіший за алмаз). Однак, цей матеріал доступний лише у мікроскопічних кількостях. Найтвердішою з поширених речовин є алмаз (10 одиниць за шкалою Мооса, див. нижче).твердість — м’якість, характер поверхні, тепло — холод.

Біль — своєрідне відчуття, яке виникає внаслідок сильних подразнень нервової системи.

Больові подразнення сприймаються периферійними нервовими рецепторами і передаються по нервових провідниках до головного мозку.

Біль являє собою захисну реакцію організму, яка виникла в процесі еволюційного розвитку. Іноді біль є першою ознакою хвороби або сигналом небезпеки, що загрожує організмові від навколишнього середовища. В цьому плані біль відіграє позитивну роль. Але при надмірній інтенсивності і тривалості біль перетворюється на хворобливе явище. Це зумовлюється тим, що тривалі сильні подразнення сприймаючих біль периферійних рецепторів супроводжуються невпинним надходженням больових імпульсів до відповідних центрів головного мозку. Внаслідок цього настає розлад їхньої діяльності, що позначається на роботі багатьох систем організму.

Відповідно до різноманітності причин болю, для його полегшення й гамування застосовуються численні засоби.

Температурні відчуття, Вібраційні відчуття