Висновок

Із норм законів, які встановлюють правовий статус, призначення та компетенцію державних органів випливає, що в деяких із них є прямо передбачене право державних органів на отримання інформації, що містить комерційну таємницю (наприклад, п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію"). Але більшість законів (див. таблицю 1) містять норми загального характеру, в яких передбачено право органів державної влади на отримання інформації та документів. Законодавець при цьому не конкретизує, що така інформація підлягає розкриттю також і у випадках коли вона містить комерційну таємницю.

Враховуючи той факт, що на сьогодні на рівні закону не закріплено такий правовий механізм, який би належним чином захищав комерційну таємницю, зокрема передбачав порядок та умови розкриття комерційної таємниці, а також вичерпний перелік органів державної влади, що мають право на отримання інформації, яка містить комерційну таємницю ² , то, на думку, автора, у вітчизняного підприємця немає підстав для відмови у наданні на вимогу державних органів певної інформації та документів, які такий державний орган має право отримати згідно із законами України. Навіть якщо така інформація чи документи є комерційною таємницею згідно з внутрішніми нормативними документами підприємства.

² Як це робить, наприклад, Закон України від 07.12.2000 р. №2121-III "Про банки і банківську діяльність", встановлюючи всі зазначені вище положення з метою захисту банківської таємниці.

Разом з тим, позитивним фактором є закріплення на рівні закону адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності у випадку вчинення незаконних дій щодо комерційної таємниці як державними органами, так й іншими юридичними та фізичними особами.

Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці

Постанова КМУ від 09.08.93 р. №611

Відповідно до частини другої статті 30 Закону про підприємства, Кабінет Міністрів України постановляє.

Установити, що комерційну таємницю не становлять:

установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

документи про платоспроможність;

відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

відомості, що, відповідно до чинного законодавства, підлягають оголошенню.

Підприємства зобов’язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Прем’єр-міністр України Л. КУЧМА Перший заступник міністра Кабінету Міністрів України В. НЕСМІХ