Комерційна таємниця

В умовах розвитку ринкової економіки та посилення конкуренції на ринку товарів і послуг дуже важливе значення займає інформація. Вона являє собою відомості про осіб, речах, предметах, події, явища, процеси, послуги, результати інтелектуальної діяльності незалежно від форми їх подання. Обсяг її дуже великий, що робить її найпершою умовою роботи з інформацією взагалі та правового регулювання, зокрема, класифікацію інформаційних процесів. Класифікація інформації проводиться в залежності від мети її освоєння за різними критеріями. З точки зору правового регулювання найважливіших з них є доступність інформації. Інформаційні ресурси є об'єктами власності осіб, які їх створили, придбали на законній підставі, отримали в порядку спадкування або дарування. За загальним правилом, державні інформаційні ресурси РФ є загальнодоступними і відкритими. З цього правила про відкритість і доступність інформації існує виняток - це документована інформація, віднесена законом до категорії обмеженого доступу. Вона поділяється на державну таємницю і конфіденційну. Ст. 139 ГК РФ до об'єктів цивільних прав, що містять конфіденційну інформацію, віднесла службову і комерційну таємницю. Таємниця - один з найважливіших інститутів, що визначають співвідношення інтересів особистості та держави, приватного та публічного права, підстави і межі втручання держави в недержавну сферу, ступінь інформаційної захищеності. Таємниця - це сфера об'єктивної реальності, прихована від нашого сприйняття, або розуміння. З одного боку, це все те, що на даний момент створено людським інтелектом, з іншого - це щось відоме, але з певною метою приховуване від інших людей. На даний момент поняття комерційної і службової таємниці об'єднані ст. 139 ГК РФ, хоча володарем і тієї й іншої таємниці може бути одна особа. Виходячи з визначення комерційної таємниці, можна сказати, що це науково-технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, яка використовується у підприємницькій діяльності, що характеризується реальною і потенційною економічною цінністю. Можна зробити висновок - це те, що можна продати або купити і, найважливіше, не завжди законним шляхом. Але трапляється і таке. І в даний момент виникає питання про захист такої інформації. Законодавець, шукаючи шляхи вирішення цієї проблеми, дозволив відносити таку інформацію до режиму комерційної таємниці. Але тут важливо знати межу тих відомостей, які можуть бути віднесені до даного режиму. Виходячи з самої природи комерційної таємниці помилково було б говорити про застосування принципу «заборонено все, що не дозволено». Підприємець або господарюючий суб'єкт сам визначає коло відомостей, які він хотів би зберегти в режимі секретності. Серйозним питанням, що вимагає чіткого правового регулювання, представляється реалізація механізму захисту комерційної таємниці при передачі такої інформації до органів державної влади та місцевого самоврядування. Особливу увагу слід приділяти режимом доступу, обігу та зберігання по відношенню до даних відомостями, але крім того, передбачити відповідальність у разі розголошення або втрати. У даному разі виникає інше інститут таємниці - службової. Вона пов'язана з діяльністю державних органів і органів місцевого самоврядування і носить не комерційний інтерес, а державний. Інститут службової таємниці створений з метою забезпечення безпеки держави зокрема, і суспільства в цілому. Проте тут виникають дві взаємопов'язані проблеми. Одна полягає в тому, що при здійсненні своїх обов'язків, нерідко складаються конфліктні ситуації. Господарюючі суб'єкти, користуючись наданим їм правом, часом відносять до комерційної таємниці мало не всі відомості про свою організацію. Друга проблема - це заборона розголошувати таємницю, що стала відомою деяким особам при виконанні своїх професійних функцій. Крім способів захисту, передбачених самим господарюючих суб'єктом, необхідно створити рівень захисту з боку держави. При визначенні переліку відомостей, які підлягають захисту за допомогою режиму комерційної таємниці, необхідно врахувати, що будь-яка таємниця є секрет, але не всякий секрет є таємниця. Однією з найпоширеніших категорій відомостей, яким може надаватися статус комерційної таємниці, є виробничі секрети («ноу-хау»). Саме такі відомості в кінцевому підсумку дозволяють здійснювати прорив на товарному ринку того чи іншого суб'єкту підприємницької діяльності, але тут важливо знати, що ідеї, задуми, хоча б і висловлені вголос, під режим комерційної таємниці не потрапляють. Як тільки ідея дозріє до практичного застосування, технічного завдання та буде зафіксована, виникає інформація, яка може бути охороняється комерційною таємницею. Для охорони такої необхідний режим секретності, причому встановлений самим господарюючим суб'єктом. Це може бути наказ по підприємству. У такому наказі необхідно вказати перелік відомостей, осіб з найменуванням їх посад, які мають до секретної інформації, а також відповідальність цих осіб у разі розголошення такої інформації.