Посилання

1. ↑ Kama Sutra, Sir Richard F. Burton, translator, Part I, Chapter III, 44th and 45th arts.

2. ↑ David Kahn, The Codebreakers, 1967, ISBN 0-684-83130-9.

3. ↑ Hakim, Joy A History of Us: War, Peace and all that Jazz. — New York : Oxford University Press , 1995. ISBN 0-19-509514-6.

4. ↑ James Gannon, Stealing Secrets, Telling Lies: How Spies and Codebreakers Helped Shape the Twentieth Century, Washington, D.C., Brassey's, 2001, ISBN 1-57488-367-4.

5. ↑ Martin Hellman, «New Directions in Cryptography», IEEE Transactions on Information Theory, vol. IT-22, Nov. 1976, pp: 644—654. (pdf)

6. ↑ Oded Goldreich, Foundations of Cryptography, Volume 1: Basic Tools, Cambridge University Press, 2001, ISBN 0-521-79172-3

7. ↑ AJ Menezes, PC van Oorschot, and SA Vanstone, Handbook of Applied Cryptography ISBN 0-8493-8523-7.

Дані (від лат. data, множина від лат. datum від лат. dare — давати, щось дане):

• 1) Інформація, відомості, показники, необхідні для ознайомлення з ким-, чим-небудь, для характеристики когось, чогось або для прийняття певних висновків, рішень.

• 2) Здібності, якості, необхідні для чого-небудь.

• 3) Форма представлення знань, інформації. Тексти, таблиці, інструкції, відомості про факти, явища і таке інше, представлені у буквено-цифровій, числовій, текстовій, звуковій або графічній формі. Дані можуть зберігатися на різних носіях, в тому числі в ЕОМ та пересилатися і піддаватися обробці.

У інформатиці дані символізують інформацію, що представлена у вигляді необхідному для її опрацювання автоматичними засобами. Для цього інформацію кодують за допомогою знаків (алфавіт) відповідно до правил певного синтаксису. У сучасних машинах використовується двійковий метод запису даних за допомогою 0 та 1 (алфавіт з двох цифр). Для полегшення роботи для людини двійковий код перекодовується у зрозуміліші числа, букви тощо.

Дані є інформацією лише тоді, коли вони несуть значення у заданому контексті. Наприклад: кодом міжнародного телефонного зв'язку є набір знаків +38, тобто це дані, про інформацію ми можемо говорити лише за наявності відомості про назву країни, що відповідає цьому коду.

Дані розрізняють на:

• структуровані (наприклад: база даних, XML-документ),

• не структуровані (наприклад: текстовий документ),

• тимчасові.

Структуровані дані відносно легко піддаються машинній обробці, на відміну від них автоматична обробка неструктурованих даних не завжди можлива або можлива лише неточна.

Важливими проблемами у інформатиці, особливо у розподілених системах,— є синхронізація даних, а в управлінні даними — стрімке зростання кількості даних.

• 4) Низка суджень, що відображають реальність. Велику групу практично важливих суджень складають вимірювання та спостереження за змінними. Ці судження охоплюють числа, слова та зображення. Дані отримуються в результаті якоїсь дії (вимірювання, обчислення)

• 5) У семіотиці дані визначені як потенційна інформація. Вони розміщені на рівні сигматики, тобто між синтаксисом та семантикою.

Предста́влення зна́нь або подання знань має кілька значень:

• галузь досліджень пов'язана з філософією формалізму та когнітивною психологією;

• галузь досліджень штучного інтелекту;

• одна із функцій експертної системи.

Представлення знань у когнітології (науці про мислення) пов'язано з тим, як люди зберігають і опрацьовують дані. Предмет дослідження в цій галузі — методи асоціативного збереження інформації, подібні до тих, що існують в мозку людини.

У штучному інтелекті основна мета представлення знань — навчитися зберігати знання так, щоб програми могли опрацьовувати їх і досягати подібності з людським інтелектом. Дослідники штучного інтелекту використовують теорії подання знань з когнітології. Проблема представлення знань є однією з найважливіших проблем, характерних для систем, що базуються на знаннях. Це пояснюється тим, що форма представлення знань впливає на характеристики і властивості системи. Центральним завданням побудови систем, що базуються на знаннях, є вибір форми (моделі, мови, методу) представлення знань.

Представлення знань — це множина синтаксичних і семантичних угод, що роблять можливим формальне вираження знань про предметну галузь у комп’ютерно-інтерпретованій формі. Найрозповсюдженішими є такі моделі представлення знань: логічні моделі, продукційні моделі, фреймові моделі, семантичні мережі.