Що таке комерційна таємниця

Не будь-які відомості комерційного характеру є комерційною таємницею чи конфіденційною інформацією. Для перетворення відомостей комерційного характеру на конфіденційну інформацію чи комерційну таємницю необхідне документально підтверджене відповідне волевиявлення її володільця.

Відповідно до ст. 30 Закону про підприємства, під комерційною таємницею підприємства маються на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державними таємницями, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначається керівником підприємства.

Визначений керівником підприємства перелік відомостей, що є комерційною таємницею, - це інформація, що належить підприємству на праві власності у повному обсязі. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Крім того, підприємство як власник відомостей, що містять комерційну таємницю, має право призначити особу (осіб), яка здійснює володіння, користування та розпорядження такою інформацією, і визначити правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови щодо комерційної таємниці.

Разом з тим слід зазначити, що не будь-якій інформації підприємство може надати режим комерційної таємниці, обмеживши таким чином до її отримання доступ третіх осіб, і, перш за все, контролюючих органів.

Це обумовлено тим, що законом не визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Законом про підприємства передбачено, що склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються його керівником з урахуванням нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, який визначає перелік відомостей, що не можуть становити комерційної таємниці. На сьогодні такий нормативно-правовий акт - це Постанова КМУ №611 (див. нижче).

Інформація, що не може бути визначена підприємством комерційною таємницею

Постанова КМУ №611 містить вичерпний перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Підприємства зобов’язані подавати органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам, відповідно до чинного законодавства України, на їх вимогу, відомості, перелічені в постанові.

Усі інші відомості, пов’язані з виробництвом, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, за рішенням його керівника можуть бути віднесені до відомостей, що становлять комерційну таємницю. Аналогічні за змістом відомості можуть бути визнані і громадянином-підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, такими, що становлять його комерційну таємницю.

Незважаючи на те, що вищезазначений перелік є вичерпним, за змістом він значною мірою обмежує право підприємств на надання певному виду інформації статусу комерційної таємниці. При цьому аналіз зазначених у Постанові №611 відомостей свідчить про те, що саме та інформація, до якої підприємство перш за все бажало б обмежити доступ третіх осіб, не може бути комерційною таємницею. Фактично це означає, що навіть у разі, якщо керівник підприємства і затвердить перелік відомостей, що є комерційною таємницею, до якого буде включено будь-яку із зазначених у Постанові КМУ №611 відомостей, це не позбавляє підприємства обов’язку надавати таку інформацію на запит компетентних органів.

Не зміниться ситуація навіть у разі, якщо підприємство закріпить в установчих документах положення про комерційну таємницю, відомості, що належать до комерційної таємниці, та правовий режим їх поширення. Це пов’язано з тим, що норми чинного законодавства України мають прерогативу над положеннями внутрішніх документів підприємств (у т. ч. установчих), які в частині, що суперечить вимогам нормативно-правових актів України, є недійсними.