- •Правознавство
- •Рекомендовано вченою радою нпу
- •Глава VIII; колодій а.М. (керівник авторського колективу),
- •Глава XVI.
- •Розділ перший основи теорії держави і права
- •§ 1. Основні закономірності виникнення держави і права
- •§2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів
- •§3. Різноманітні теорії виникнення держави
- •§4. Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства
- •§5. Характерні ознаки,
- •§6. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
- •Питання для самостійної перевірки знань
- •Глава II
- •§1. Поняття держави та її ознаки
- •§2. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави
- •§3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
- •§4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави)
- •§5. Загальна характеристика держав, які існували на території сучасної України
- •§6. Співвідношення і взаємодія держави та особи
- •§7. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
- •§8. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
- •Глава III
- •§1. Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави
- •§2. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави
- •§3. Основні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні
- •Глава IV
- •§1. Поняття права та його ознаки
- •§2. Місце і роль права в системі соціальних норм
- •§3. Єдність і відмінність права та моралі
- •§4. Поняття системи права як внутрішньої його організації
- •§5. Загальна характеристика основних галузей права України
- •§6. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
- •§7. Правотворення як процес самоорганізації права
- •§8. Реалізація норм права: загальна характеристика
- •§9. Правові відносини
- •§10. Правоохоронні система та діяльність
- •§11. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна
- •Глава V
- •§1. Поняття і види правосвідомості та правової культури
- •§2. Правове виховання як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури
- •§3. Форми правового виховання
- •§4. Самовиховання як важлива форма правового виховання
- •Глава VI
- •§1. Правове мислення та його значення для правової поведінки
- •§2. Поняття правової поведінки
- •§3. Правомірна поведінка
- •§4. Правопорушення: поняття, причини і види
- •§5. Склад правопорушення та його ознаки
- •§6. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •§7. Принципи, види, функції
- •§8. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності та для звільнення від неї
- •Глава VII
- •§1. Конституційне право — провідна галузь національного права України
- •§ 2. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
- •§ 3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
- •§ 4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
- •§ 5. Види референдумів
- •§ 6. Виборче право та виборча система в Україні
- •§ 7. Територіальний устрій України
- •§ 8. Автономна Республіка Крим
- •§ 9. Громадянство України
- •§ 10. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
- •§ 11. Загальна характеристика системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
- •11,1, Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •11.2, Президент України — глава держави
- •11.3. Кабінет Міністрів України — Уряд України
- •11.4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні
- •11.6. Місцеве самоврядування в Україні
- •§ 12. Внесення змін і введення в дію Конституції України
- •Глава VIII основи трудового права україни
- •§ 1. Поняття трудового права і предмет його регулювання
- •§ 2. Джерела трудового права. Місце Кодексу законів про працю в системі трудового права України
- •§ 4. Контракт — особлива форма трудового договору
- •§ 5. Порядок прийняття на роботу
- •§ 6. Робочий час
- •§ 7. Час відпочинку
- •§ 8. Особливості трудової діяльності неповнолітніх
- •§ 9. Підстави розірвання трудового договору
- •§ 10. Правові основи забезпечення зайнятості неповнолітніх і вивільнюваних працівників
- •§ 11. Трудова дисципліна як різновид дисципліни
- •§ 12. Дисциплінарна відповідальність
- •§ 13. Матеріальна відповідальність
- •§ 14. Індивідуальні й колективні трудові спори
- •Глава IX
- •§ 1. Поняття соціального захисту та його види
- •§ 2. Пенсійне забезпечення в Україні
- •§ 3. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи
- •§ 4. Соціальний захист ветеранів війни
- •§ 5. Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян похилого віку
- •§ 6. Соціальний захист сім'ї та дитинства
- •§ 7 „ Соціальний захист військовослужбовців і співробітників овс України
- •§ 8. Законодавство України
- •Глава X основи екологічного права україни
- •§ 1. Екологічне право України: поняття і предмет його правового регулювання
- •§ 2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
- •§ 3. Екологічні права та обов'язки громадян
- •§ 4. Права та обов'язки природокористувачів
- •§ 5. Складові природно-заповідного фонду
- •§ 6. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
- •§ 7. Правова охорона водних ресурсів
- •§ 8. Порядок використання та охорони надр
- •Глава XI основи земельного права україни
- •§ 1. Загальна характеристика земельного права: поняття і предмет правового регулювання
- •§ 2. Загальна характеристика Земельного кодексу
- •§ 3. Види земель та їх правовий статус
- •§ 4. Форми власності на землю
- •§ 5. Право державної власності на землю
- •§ 6. Право колективної та приватної власності на землю
- •§ 7. Користування землею
- •§ 8. Оренда землі
- •§ 9. Плата за землю
- •§ 10. Вирішення земельних спорів
- •Глава XII основи цивільного права україни
- •§ 1. Цивільне право України: поняття і система
- •§ 3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
- •§ 4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 5. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
- •§ 7. Захист цивільних прав
- •§ 8. Поняття і форми власності в Україні
- •§ 9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
- •§ 10. Зобов'язальне право.
- •§ 12. Загальна характеристика -.-я окремих видів цивільно-правових договорів
- •12.2. Договір міни
- •12.3. Договір майнового найму
- •12.4. Договір найму жилого приміщення
- •12.5. Договір позики
- •12.6. Договір дарування
- •§ 14. Цивільно-правова відповідальність я
- •§ 15. Спадкування за законом і за заповітом
- •§ 16. Основи авторського права в Україні
- •Глава XIII основи господарського права україни
- •§ 1. Господарське право України: поняття і предмет правового регулювання. Закон України "Про підприємства в Україні"
- •§ 2. Господарські відносини. Суб'єкти господарського права та їх види
- •§ 3. Державні підприємства та їх правовий статус. Управління державним сектором економіки
- •§ 4. Приватизація в Україні
- •§ 6. Інвестиції та інвестиційна діяльність
- •§ 7. Умови й порядок визнання юридичних осіб банкрутами
- •§ 1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
- •§ 2. Житлове законодавство України: загальна характеристика. Житловий кодекс України
- •§ 3. Житловий фонд України та його види
- •§ 6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання
- •§ 7. Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду
- •§ 8. Користування службовими
- •§ 9. Приватизація державного житлового фонду
- •Глава XV
- •§ 1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання
- •§ 2. Кодекс про шлюб і сім'ю
- •§ 3. Шлюб і сім'я За сіМеЙним
- •§ 4. Умови й порядок одруження
- •§ 5» Шлюбний контракт
- •§ 6. Припинення шлюбу
- •§ 7, Особисті й майнові права
- •§ 8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
- •§ 9. Опіка й піклування
- •Глава XVI
- •§ 1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання '
- •§ 2. Джерела адміністративного права. Кодекс про адміністративні правопорушення
- •§ 4. Поняття форм і методів
- •§ 5. Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
- •Глава XVI
- •§ 7. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
- •§ 8. Поняття складу
- •§ 9. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості
- •§ 10. Адміністративні стягнення: поняття і види
- •§ 12. Адміністративна відповідальність неповнолітніх
- •Глава XVII основи фінансового права україни
- •§ 1. Фінансове право України:
- •§ 2. Бюджет і бюджетна система
- •§ 3. Податкова політика в Укра'їні: загальна характеристика
- •§ 4. Система оподаткування та її значення
- •§ 5. Поняття "податок"
- •§ 6. Види податків
- •§ 7. Платники податків та об'єкти оподаткування
- •§ 8. Відповідальність за порушення законодавства про податки
- •Глава XVIII основи кримінального права україни
- •§ 1. Кримінальне право України:
- •§ 2. Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика
- •§ 3. Злочин: поняття та ознаки
- •§ 4. Склад злочину
- •§ 5. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність
- •Глава XVIII
- •§ 5. Стадії вчинення злочину
- •§ 6. Співучасть у вчиненні злочину
- •§ 7. Кримінальна відповідальність
- •§ 8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
- •§ 9. Кримінальне покарання та його види
- •§ 10. Особливості кримінальної 4 відповідальності неповнолітніх
- •§11. Умовне засудження
- •§ 12. Відстрочення виконання вироку
- •§ 13. Примусові заходи виховного характеру
- •§ 14. Амністія та помилування
- •§ 15. Загальна характеристика окремих видів злочину. Злочини проти держави
- •§ 16. Інші злочини проти держави
- •§ 17. Злочини проти життя, здоров'я, волі та гідності особи
- •§ 18. Майнові злочини -
- •§ 19, Хуліганство (ст. 206 кк)
- •§ 20. Знищення і зруйнування пам'яток історії і культури (ст. 207 кк)
- •§ 21. Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 208 кк)
- •Глава XIX суд і нотаріат
- •§ 1. Здійснення правосуддя в Україні: поняття, основні завдання та ознаки
- •§ 2. Принципи здійснення правосуддя
- •§ 3. Конституційний Суд України, його завдання та функції
- •§ 4. Цивільне судочинство в Україні. , Цивільний процесуальний кодекс України
- •§ 5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України
- •§ 6. Кримінальне судочинство в Україну Кримінально-процесуальний кодекс України
- •§ 7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції
- •Глава XX
- •§ 1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції
- •§ 2. Система органів прокуратури
- •§ 3. Адвокатура в Україні: поняття,
- •§ 4. Види адвокатської діяльності
- •§ 5. Органи внутрішніх справ України
- •§ 6. Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції
- •7. Служба безпеки України: поняття, основні завдання та функції
- •§ 8. Інші правоохоронні органи України
- •9. Конституційний принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову
- •10. Поняття й система правоохоронних органів в Україні
- •11. Трудове законодавство
- •12. Законодавство про соціальний захист та охорону здоров'я
- •19. Шлюбно-сімейне законодавство
- •20. Законодавство про податки. Податкова політика в Україні
- •21. Адміністративне законодавство
- •22. Кримінальне законодавство
- •23. Законодавство про судочинство
- •254209, М. Київ-209, Героїв Дніпра, 31-6
§ 4. Приватизація в Україні
Правові, економічні та організаційні засади здійснення приватизації в Україні з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки регламентуються чинним законодавством України.
Правовою основою процесу приватизації в Україні є Конституція України, законодавчі та нормативні акти. Серед основних правових актів, що регулюють ці питання, необхідно відзначити Закон України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р., Закон України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 р., Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 16 червня 1992 р., Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р., Закон України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р. тощо.
Приватизація державного майна (далі приватизація) — це відчуження майна, що знаходиться в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.
Приватизація здійснюється на основі таких принципів:
• законності;
• державного регулювання та контролю;
• надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна;
• надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;
• забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;
• платності відчуження державного майна;
• пріоритетного права трудових колективів на
придбання майна своїх підприємств; • створення сприятливих умов для залучення ін- вестицій;
• безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянинові України за приватизаційні папери;
• додержання антимонопольного законодавства;
• повного, своєчасного й достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації;
• врахування особливостей приватизації об'єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств зі змішаною формою власності та об'єктів науково-технічної сфери;
• застосування переважно конкурентних способів у разі: приватизації невеликих державних підприємств, законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу; продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі І. середніх і великих підприємств.
Приватизація акцій (часток, паїв), що знаходяться в державній власності, у майні спільних підприємств з іноземними інвестиціями проводиться відповідно до законодавства та установчих документів спільних підприємств.
Відчуження майна, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів із питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування.
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:
• майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виокремлення в самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з
основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виходять;
• об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;
• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До таких належать майнові комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають:
• об'єкти, які забезпечують виконання державою її функцій, забезпечують обороноздатність дер-к жави, її економічну незалежність, та об'єкти -т- права власності українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України;
• об'єкти, діяльність яких забезпечує соціаль-. ний розвиток, збереження та підвищення І культурного, наукового потенціалу, духовних і цінностей;
• об'єкти, контроль за діяльністю яких із боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг чи небезпечних виробництв;
• об'єкти, які забезпечують життєдіяльність дер жави в цілому.
Суб' єктами приватизації є:
• державні органи приватизації;
• покупці (їх представники); г
• посередники.
Державну політику у сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його, регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці
Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України. Голова Фонду державного майна України призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.
Державні органи приватизації у межах їхньої компетенції здійснюють такі основні повноваження:
• змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що знаходяться в державній власності;
• здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації;
• виступають орендодавцем майна, що знаходиться в державній власності, згідно з законодавством;
• продають майно, що знаходиться в державній власності, у процесі його приватизації, включно •з майном ліквідованих підприємств та об'єктів незавершеного будівництва, колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;
• створюють комісії з приватизації;
• затверджують плани приватизації майна, що знаходиться в державній власності, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;
• розробляють проекти державних програм приватизації та подають їх на затвердження Верховній Раді України;
• укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу;
• укладають угоди щодо проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;
• здійснюють ліцензування комісійної, представ-
ницької та комерційної діяльності з приватизаційними паперами;
• виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності;
• беруть участь у розробленні міжнародних договорів України з питань державної власності та її використання;
• здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном;
• контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна, а також здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.
Державні органи приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств, окрім випадків, передбачених законодавством України та установчими документами цих підприємств.
Продаж майна, що є в комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Ці органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними й підконтрольними.
Конкурсний продаж акцій за приватизаційні папери здійснюється через національну мережу центрів сертифікатних аукціонів.
Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:
• громадяни України, іноземні громадяни, особи
без громадянства;
• юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті;
• юридичні особи інших держав.
Для спільної участі в приватизації громадяни мо жуть створювати господарські товариства, в тому числі з членів трудового колективу, в порядку, вста новленому законодавством України.
Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, що приватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більш як 50% працівників підприємства або їх уповноважених представників.
Не можуть бути покупцями:
• юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%;
• органи державної влади;
• працівники державних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційних паперів);
• юридичні особи, майно яких перебуває в комунальній власності, органи місцевого самоврядування.
Покупці — юридичні особи зобов'язані подати до державного органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників. Відповідальність за достовірність поданого документа покладається на покупця відповідно до законодавства.
Для обслуговування обігу приватизаційних паперів, створення ринку цінних паперів та подальшого його обслуговування, зниження ризику покупців, які вкладають кошти в об'єкти приватизації, створюються довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники.
Звернення покупців до послуг посередницьких організацій у придбанні державного майна не є обов'язковим.
Порядок приватизації державного майна передбачає:
• опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
• ухвалення рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи з завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
• опублікування інформації про ухвалення рішення про приватизацію об'єкта;
І • проведення аудиторської перевірки фінансової с звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);
• затвердження плану приватизації або плану роз-У міщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та кор-поратизації, та їх реалізацію.
Приватизація державного майна здійснюється через:
• продаж частини державного майна кожному громадянинові України за приватизаційні папери;
• продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосу-
д ванням приватизаційних паперів;
„, • продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність і конкуренцію покупців;
• продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що при-' ватизується, або контрольного пакета акцій від-# критого акціонерного товариства, якщо покупець подав документи, передбачені чинним законодавством;
• викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.
Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.
Приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється через:
• продаж на аукціоні, за конкурсом;
• викуп.
Приватизація зазначених об'єктів та майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію невеликих дер-ясавних підприємств (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації.
Кожному громадянинові України надається право на безоплатне придбання частки державного майна на суму одержаного приватизаційного майнового сертифіката.
Працівникам підприємства, майно якого приватизується, надається право на:
• першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на суму і за рахунок виданого працівникові приватизаційного майнового сертифіката;
• першочергове придбання власним коштом акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданого працівникові приватизаційного майнового сертифіката.
Господарське товариство, до складу якого ввійшло не менш як 50% працівників підприємства, чиє майно приватизується через продаж на аукціоні чи за конкурсом, користується пріоритетним правом на придбання цього майна за рівних запропонованих умов купівлі, а також правом на розстрочення платежу на строк до одного року з початковим внеском не менш як 30% ціни, за яку придбано майно на аукціоні чи за конкурсом.
Спори, що виникають у процесі приватизації, вирішуються судом чи арбітражним судом у встановленому порядку відповідно до їхньої компетенції.
За порушення законодавства про приватизацію до винних осіб застосовується кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відлові-Дальність відповідно до законодавства України.
. Підприємницька діяльність
Україні: поняття, правова основа й основні види та форми підприємництва
Перехід до ринкових відносин потребує побудови нової правової основи господарської діяльності.
Нині нормативно-правову базу підприємництва складає сукупність законодавчих і нормативних актів, які регулюють організаційно-правові засади здійснення підприємницької діяльності в Україні. Зокрема, серед основних законодавчих актів слід відзначити Закон УРСР "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про господарські товариства" від 10 вересня 1991 р., Закон України "Про власність" від 7 лютого 1992 р., Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р., Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р., Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 р., Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. таін.
Підприємництвом називається самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Такий же зміст характерний для будь-якої господарської діяльності. Але ж підприємницька діяльність вирізняється низкою ознак, що дозволяє говорити про підприємницьку діяльність у вужчому, ніж про господарську, розумінні.
Підприємницька діяльність як один із напрямків господарської діяльності характеризується такими ознаками:
• ініціативністю, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб рин-
ку за власним розсудом та без будь-яких застережень;
• систематичністю підприємницької діяльності, що свідчить про те, що їй має бути притаманний постійний, тобто систематичний, характер;
• власним ризиком підприємця, коли він бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності (випадкова загибель майна підприємця також падає на нього);
• метою підприємницької діяльності — одержанням прибутку;
• здійсненням підприємництва від свого імені та під свою майнову відповідальність.
Підприємницька діяльність завжди має комерційний характер, оскільки безпосередньо спрямована на одержання прибутку, що вирізняє її з-посеред інших напрямків господарської діяльності.
Ці ознаки свідчать про те, що підприємцем може бути визнано лише того суб'єкта права, котрий проводить господарську діяльність, діючи від свого імені, тобто фізична та юридична особа. Діяльність, спрямована на одержання прибутку, але ж не господарська, не є підприємницькою.
Чинне законодавство, проголошуючи свободу підприємницької діяльності, рівночасно в інтересах держави й суспільства встановлює для неї певні обмеження, за якими цю діяльність можна поділити на три види: вільну, дозвільну (ліцензовану) і державну.
Вільна підприємницька діяльність характеризується тим, що підприємець має право без жодних обмежень здійснювати самостійно будь-яку діяльність, Що не суперечить чинному законодавству (згідно з принципом "дозволено все, що не заборонено законом").
Дозвільна (ліцензована) підприємницька діяльність може здійснюватися лише за спеціальним дозволом (ліцензією), що видається Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом. Це зу-
мовлено необхідністю убезпечити як окремих громадян, так і суспільство в цілому, її перелік, установлений ст. 4 Закону України "Про підприємництво", є досить широким. Його можна умовно поділити на чотири групи, а саме:
• виготовлення та реалізація певних продуктів і речовин; виготовлення пива, вина, спирту, горілчаних, лікерних, коньячних і тютюнових виробів; торгівля алкогольними напоями; виготовлення і реалізація ветеринарних медикаментів і препаратів; виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;
• транспорт і зв'язок: міжнародні та внутрішні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним і автомобіль-1 ним транспортом; виконання аварійно-хімічних робіт і аерофотознімань; будівництво й технічне обслуговування загальнодержавних мереж пере-1 дачі та документального зв'язку; будівництво й технічне обслуговування передавальних станцій супутникового зв'язку; міжнародні та міжміські поштові перевезення; обробка поштової кореспонденції; видача і приймання грошових переказів; використання радіочастот;
• спеціальні роботи: пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин; виробницт-
, во, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї; виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати; видобування, виробництво й використання радіоактивних речовин і джерел іонізуючого ви-• промінювання; переробка й поховання радіоак-
' тивних відходів; видобування дорогоцінних металів і коштовного каміння, виготовлення та реалізація виробів з їх використанням тощо;
• надання населенню специфічних (спеціальних) послуг; медична, ветеринарна і юридична практика; створення та утримання гральних за-
кладів, організація азартних ігор; посередницька діяльність із приватизаційними паперами; монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації; аудиторська діяльність; страхова діяльність; надання послуг . з охорони державної, колективної та приватної : власності.
Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльності другого виду видається у строк до ЗО днів од дня одержання заяви підприємця до Кабінету Міністрів України або до уповноваженого ним органу. Відмова у видачі дозволу (ліцензії) видається в письмовій формі в той же строк. Зазначена відмова може бути оскаржена до суду чи арбітражного суду.
Державна підприємницька діяльність — це діяльність, яку можуть виконувати тільки державні підприємства (наприклад, діяльність із виготовлення та реалізації наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин).
За функціональним характером підприємницька діяльність поділяється на такі види: з виробництва продукції; з виконання робіт; з надання послуг; торговельна діяльність.
Організаційно-правова форма підприємництва має велике значення, оскільки визначає характер взаємовідносин між засновниками (учасниками суспільства чи товариства), режим майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємства, ступінь захисту інтересів кредиторів, порядок керівництва і розподіл одержаних прибутків, можливі джерела фінансування його діяльності. У деяких випадках конкретна організаційно-правова форма служить обов'язковою передумовою для певного виду діяльності. Скажімо, інвестиційний фонд може бути утворений лише у формі відкритого акціонерного товариства, а фондова біржа — у формі закритого.
Для підприємницької діяльності законом передбачається вибір організаційно-правових форм
Так, підприємництво може здійснюватися приватною особою, без утворення підприємства, виключно за рахунок особистої праці. Підприємці також можуть утворювати для заняття бізнесом приватні та колективні підприємства (наприклад, кооперативи).
Підприємство, як основна організаційно-правова форма підприємницької діяльності, являє собою самостійний, статутний суб'єкт господарювання, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу). У своєму складі підприємство не має інших юридичних осіб.
Залежно від видів і форм власності в Україні можуть утворюватись такі види підприємств:
• індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і виключно його ' праці;
• сімейне підприємство, засноване на власності й праці громадян України і членів однієї родини, які проживають разом;
• приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили;
• колективне підприємство, засноване на власнос-
ті трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;
• державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальної одиниці;
• державне підприємство, засноване на загально-
державній (республіканській) власності;
• спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних володарів (змішана форма
власності);
• підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян країн СНД та інших держав;
• малі підприємства.
Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні підприємства, які відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р. утворюються організаціями орендарів — членів трудових колективів державного підприємства, чиє майно вони взяли в довгострокове користування з правом послідовного викупу (чи без такого). Орендою є засноване на договорі строкове платне володіння й користування майном, що належить державним підприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їхні структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці).
Зараз набуває поширення така організаційно-правова форма підприємницької діяльності, як інноваційні (впроваджувальні) підприємства, діяльність яких спрямована на створення й використання інтелектуального продукту, доведення нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також на організацію ефективного задоволення громадських потреб у цих товарах і послугах, що є одним із видів інтелектуальної власності.
Однією з зазначених форм підприємницької діяльності є спільні підприємства за участю іноземних інвестицій. Умовою діяльності таких спільних підприємств є те, щоби вклад іноземного учасника (інвестора) складав у статутному фонді підприємства Щонайменше 20% чи принаймні 100 тис. доларів СІЛА.
Підприємства можуть об'єднуватись в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Можуть бути й інші об'єднання за галузевою, територіальною чи іншою ознакою.
Нині набули значного поширення різноманітні форми господарських товариств, якими Законом Ук-
раїни "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. визнаються підприємства, організації, установи, утворені на основі угоди між громадянами чи юридичними особами через об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Зокрема, до кола господарських товариств відносять командитні, акціонерні, повні товариства, товариства з обмеженою чи з додатковою відповідальністю.
Зараз в Україні функціонує велика кількість нових підприємницьких структур: комерційні банки, біржі, холдингові, страхові та інші компанії.
Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації зазвичай виконують певні роботи (будівельні, науково-дослідні, проектні тощо), надають послуги.
Установи виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги у сфері культури, освіти, медицини і т. д. (наприклад, приватні школи і вищі навчальні заклади, приватні медичні заклади).
Одним із важливих питань є обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.
Монополізм у підприємницькій діяльності — це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Конкуренція — змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Монопольним визнається таке становище підпри ємця, коли його частка на ринку певного товару пе ревищує 35%.
Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менша за 35%.
Зловживанням монопольним становищем закон уважає:
• нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагента в нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, непотрібного контрагентові;
. • обмеження чи припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів із метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• інші дії з метою створення перешкод доступу на, ринок (вихід із ринку) інших підприємців.
Державним органом, що здійснює антимонополь-ну діяльність, є Антимонопольний комітет України, який у межах його компетенції покликаний забезпечувати державний контроль за дотриманням анти-монопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень. Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти Державних уповноважених.
До компетенції Антимонопольного комітету відносять:
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства під час створення, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання;
• розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та винесення рішень у межах його повноважень за результатами розгляду;
• звернення до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, подання правоохоронним органам матеріалів про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;
• надання рекомендацій державним органам щодо
-Ні проведення заходів, спрямованих на розвиток І,іг, підприємництва і конкуренції;
• здійснення інших дій з метою контролю за до-
триманням антимонопольного законодавства.