§ 15. Загальна характеристика окремих видів злочину. Злочини проти держави

До 1992 р. ця глава Кримінального кодексу, яка під першим номером відкриває його Особливу частину, називалася "Державні злочини". Вбачаєть­ся, що таке перейменування сталося тому, що слово­сполучення "державні злочини" має подвійний зміст. По-перше, його можна розуміти як злочини громадян проти держави, а по-друге, як злочини самої держа­ви. Якщо за радянської доби поняття "держава" вва­жалося ледь не священним, то з розвитком громадян­ського суспільства у світі, зокрема й в Україні, широ­ко вживаними як у побуті, так і в політичних дискусіях стали поняття "злочинна держава" і "дер-жава-злочинець

Злочини проти держави поділяються в КК на дві групи: перша — особливо небезпечні злочини проти держави (до 1958 р. мала назву "контрреволюційні злочини"), друга — інші злочини проти держави.

Зупинімося на особливо небезпечних злочинах проти держави. Родовим об'єктом цієї групи злочи­нів є суспільний або державний лад України. Безпо­середнім об'єктом залежно від конкретних проявів є: суверенітет, державна безпека, політична, еконо­мічна системи, конституційний лад України. Об'єк­тивна сторона полягає в конкретних активних діях, що їх передбачено в диспозиціях наведених вище статей.

Більшість особливо небезпечних злочинів проти держави сформульовані законодавцем як злочини з формальним складом. Деякі злочини є злочинами з усіченим складом, наприклад, змова з метою на­сильницького повалення конституційного ладу або з метою захоплення державної влади. Одночасно та­кий злочин, як диверсія (ет. 60 КК), вважається за­кінченим з моменту настання вказаних у законі на­слідків, тобто має матеріальний склад. Суб'єктивна сторона особливо небезпечних злочинів завжди ха­рактеризується виною у формі прямого наміру: вин­на особа усвідомлює характер своїх дій і бажає так чинити. Наприклад, скоюючи державну зраду, вин­на особа усвідомлює, що вона сприяє військовому противникові, чи іноземній державі, чи іноземній організації, чи їхнім представникам і бажає так чинити.

Більшість особливо небезпечних злочинів проти держави з суб'єктивної сторони не тільки характе­ризуються виною у формі прямого наміру, а й перед­бачають наявність спеціальної мети, як-от: насиль­ницької зміни чи повалення конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади — дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; завдання шкоди певній ділянці державної

влади — посягання на життя державного діяча; про­вокування міжнародних ускладнень (розриву дипло­матичних відносин між Україною та іншою держа­вою, розірвання договору між державами, зрив між­народних переговорів тощо) — посягання на життя представника іноземної держави; зміна території або державного кордону — посягання на територіальну цілісність України.

Суб'єктом особливо небезпечних злочинів проти держави можуть бути як громадяни України, так і іноземці, а також особи без громадянства, які досяг-ли 16-річного віку. З цього правила є два винятки: суб'єктом державної зради (ст. 56 КК) може бути лише громадянин України, а суб'єктом шпигунства (ст. 57 КК) — іноземний громадянин чи особа без громадянства. З'ясування розглянутих об'єктивних і суб'єктивних ознак дає змогу сформулювати поняття особливо небезпечних злочинів проти дер­жави.

Отже, особливо небезпечними злочинами проти держави є навмисні суспільна небезпечні діяння, пе­редбачені кримінальним законом, що посягають на основи суспільного та державного конституційного ладу України з метою послаблення чи підриву дер­жавності України, а також умисні діяння, спрямо­вані на завдання шкоди зовнішній безпеці України або загрози мирному співіснуванню держав,

Залежно від безпосередніх об'єктів особливо не­безпечні злочини проти держави поділяються на: • злочини, що посягають на зовнішню безпеку Ук­раїни: державна зрада (ст. 56 КК), шпигунство (ст. 57 КК), найманство (ст. 63^і КК); • І. • злочини, що посягають на політичну основу Ук­раїни: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи v повалення конституційного ладу або на захоп­лення державної влади (ст. 56^і КК), посягання на територіальну цілісність України (ст. 62 КК); ^а • злочини, що посягають на економічну основу ^м України: диверсія (ст. 60 КК);

злочини, що посягають на мир та мирне співіс­нування держав: посягання на життя представ-

;,. ника іноземної держави (ст. 59 КК), пропаганда війни (ст. 63 КК).