§ 10. Правові основи забезпечення зайнятості неповнолітніх і вивільнюваних працівників

Зайнятість неповнолітніх і вивільнюваних працівників у нашій державі забезпечується прове­денням активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення но­вих робочих місць і розвитку підприємництва. Відпо­відно до Закону України "Про зайнятість населення" під зайнятістю розуміють діяльність громадян, пов'язану із задоволенням особистих і суспільних по­треб і таку, що приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Відносно неповнолітніх держава встановлює до­даткові гарантії зайнятості. Передусім це стосується молоді, яка закінчила або припинила навчання у се­редніх загальноосвітніх школах, професійно-техніч­них закладах освіти, дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків, а також осіб, яким виповни­лося 15 років і які за згодою одного з батьків чи особи, що їх заступає, можуть влаштовуватися на роботу.

На випадок вивільнення через зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату держава гарантує працівникам: надання іншої роботи на тому самому підприємстві, в устано­ві, організації, де вони працювали; надання роботи на іншому підприємстві, в установі, організації за тією ж професією, спеціальністю, кваліфікацією, а за її відсутності — іншої роботи з урахуванням інди­відуальних побажань і суспільних потреб; надання

можливості навчання нових професій (спеціальнос­тей) з наданням відповідної роботи.

Для тих працівників, які самі не можуть праце-влаштуватися, держава створила систему органів, що сприяють вирішенню цієї проблеми. Так, Дер­жавна служба зайнятості може запропонувати пра­цівникові роботу в тій самій чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а в разі її відсутності здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. Працівника можуть направити, за його зго­дою, на навчання новій професії (спеціальності) з на­ступним наданням йому роботи. При цьому для гро­мадян, які втратили роботу й заробіток (трудовий дохід), підхожою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації праців­ника і надається в тій же місцевості, де він прожи­ває. Заробітна платня повинна відповідати рівневі, що його особа мала на попередній роботі, з урахуван­ням середнього рівня, що склався на підприємствах тієї ж галузі за минулий місяць.

Коли пропонується підхожа робота, беруться до уваги трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), годящою вважається робота, що потребує попередньої професійної підго­товки, або оплачувана робота (включно з роботою тимчасового характеру), що не потребує професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, — робота за спеціальністю, що потре­бує попередньої перепідготовки чи підвищення ква­ліфікації, а в разі неможливості її надання — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спе­ціальністю).

Якщо роботи все ж таки знайдено не було, грома­дянина можуть визнати безробітним. Такий статут

дає право на отримання соціальних гарантій і ком­пенсацій.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку чи інших передбачених законодав­ством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, ладні та здатні приступити до підходящої роботи.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

• віком до 16 років, окрім тих, які працювали та були вивільнені у зв'язку зі змінами в організа­ції виробництва і праці, реорганізацією, пере-профілюванням і ліквідацією підприємства, установи та організації або скороченням чисель­ності (штату);

• які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники за­гальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від прохо­дження професійної підготовки або від оплачу­ваної роботи, включно з роботою тимчасового характеру, яка не потребує професійної підго­товки;

• які відмовилися від двох пропозицій підхожої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайня­тості як осіб, котрі шукають роботу;

• які мають право на пенсію відповідно до законо­давства України.

У разі відсутності підхожої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних виноситься Державною службою зайнятості за їхніми особисти­ми заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шу­кають роботу. Реєстрація громадян провадиться з поданням паспорта і трудової книжки, а в разі по­треби — військового квитка, документа про освіту або документів, що їх заступають.

Держава створює умови незайнятим громадянам У поновленні їхньої трудової діяльності та забезпе­чує їм такі види компенсацій:

• надання особливих гарантій працівникам, ви­вільнюваним з підприємств, установ, організа­цій;

• виплата матеріальної допомоги в період профе­сійної підготовки, перепідготовки або підвищен­ня кваліфікації;

• виплата в установленому порядку допомоги з безробіття, матеріальної допомоги з безробіття;

• подання додаткової матеріальної допомоги без­робітному громадянинові та членам його сім'ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які знаходяться на його ут­риманні.

Законодавством України також установлено особ­ливі гарантії працівникам, які втратили роботу вна­слідок змін в організації виробництва і праці. Зокре­ма, за ними зберігається середня заробітна платня на період працевлаштування, але не більш як на три місяці від дня звільнення з урахуванням виплати вихідної допомоги.