§ 14. Амністія та помилування

Амністія та помилування є винятковими акі тами, передбаченими кримінальним законодавством! Винятковість цих актів визначається тим, що для кримінального законодавства загальним правилом судове вирішення питань про звільнення засудженої го від покарання, а також пом'якшення призначеної го покарання. Тому звільнення від покарання чи пом'якшення покарання в порядку амністії та поми­ лування є винятком із цих правил.

Амністія — акт вищого органу державної влади чи глави держави, що звільняє повністю або частко­во від відбування покарання певну категорію осіб,

засуджених за вчинені злочини, або скорочує їм строк покарання. До прийняття чинної Конституції (1996 р.) укази про амністію відповідно до Конститу­ції України 1978 р. і Конституційного договору між Президентом України та Верховною Радою України видавав Президент. Наприклад, 27 червня 1996 р. він видав Указ "Про амністію з нагоди п'ятої річни­ці незалежності України".

Згідно з чинною Конституцією України видання акта про амністію належить до компетенції Верхов­ної Ради України. Так, 21 листопада 1996 р. було видано Закон України "Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчас­них виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат". 1 жовтня 1996 р. Верхов­на Рада України прийняла Закон України "Про за­стосування амністії в Україні", до якого 19 грудня 1996 р. внесла певні зміни.

Відповідно до Закону України "Про амністію в Україні" амністія — це повне або часткове звільнен­ня від кримінальної відповідальності й покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.

Законом про амністію може бути передбачене:

• повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності, відбування по­карання (повна амністія);

• часткове звільнення зазначених у ньому осіб од відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання. Не допускається застосування амністії:

• до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних - такими вироком суду, що набрав законної сили;

• до осіб, яким смертну кару в порядку помилу- вання замінено на позбавлення волі; до осіб, які мають дві та більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

• до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжливих обставин;

• до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у п. "г" і які відбули менше половини призначеного вироком суду ос­новного покарання.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, що на них амністія не поши­рюється.

Дія закону про амністію поширюється на злочи­ни, вчинені до дня набрання ним чинності включно.

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і до­даткового покарання, призначеного судом.

Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. Закони про амніс­тію Верховна Рада України може приймати не часті­ше одного разу протягом календарного року.

Зазвичай акт про амністію видається у зв'язку з відзначенням певної дати в житті держави і поши­рюється на невизначене коло осіб.

Ознаки, за якими застосовується чи не застосо­вується амністія, визначаються Законом України "Про застосування амністії в Україні", та можуть бу­ти визначені самим актом про амністію (наприклад, згаданий Указ Президента України "Про амністію з нагоди п'ятої річниці незалежності України").

Помилування — акт глави держави, за яким пев­на особа (кілька осіб) повністю або частково звіль­няється від покарання, або до неї застосовується м'якше покарання, або з особи знімається суди­мість,

Прийняття акта про помилування належить до компетенції глави держави. Пункт 27 ст. 106 Кон­ституції України, де перелічуються повноваження Президента, наголошує: "Президент України здійс­нює помилування". Відповідно до Положення про

порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України, помилування засуджених здій­снюється у вигляді заміни смертної кари позбавлен­ням волі, повного або часткового звільнення від від­бування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або його невідбутої частини м'як­шим покаранням, зняття судимості.

Кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, який усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб (п. 4 ч. 1 ст. б Кримінально-процесу­ального кодексу). Одначе закриття справи не допус­кається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 4 ст. 6 КПК). У такому разі провадження у справі продовжується звичайним порядком, але на випадок визнання особи винною у вчиненні злочину суд по­становляє обвинувальний вирок із звільненням засу­дженого від покарання.