12.4. Договір найму жилого приміщення

Користування жилим приміщенням у будин­ках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, що укладається між наймодавцем жит­лово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсут­ності — відповідним підприємством, установою, ор­ганізацією) та наймачем — громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Договір найму жилого приміщення в будинках, що належать громадянам за правом особистої влас­ності, укладається наймачем із власником будинку.

За договором найму жилого приміщення одна сто­рона (наймодавець) зобов'язана надати іншій сторо­ні (наймачеві) за плату жиле приміщення для про­живання в ньому.

Отже, предметом цього договору може бути лише жиле приміщення (окрема квартира, інше ізольова­не жиле приміщення, одноквартирний жилий буди­нок тощо), призначене для проживання в ньому, яке упорядковане відповідно до умов відповідного на­селеного пункту і яке відповідає встановленим сані­тарним і технічним вимогам.

Договір найму жилого приміщення зазвичай укладається в письмовій формі.

12.5. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикода­вець) передає іншій стороні (позичальникові) у влас­ність (в оперативне управління) гроші або речі, ви-

значені родовими ознаками, а позичальник зобов'я­зується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Договір позики на суму понад 50 грн. повинен бу­ти укладений у письмовій формі.

Позичальник має право заперечувати договір по­зики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позико­давця або одержані в меншій кількості, ніж зазначе­но в договорі.

12.6. Договір дарування

За договором дарування одна сторона пере­дає безоплатно іншій стороні майно у власність.

Цей договір спрямовано на безповоротне припи­нення права власності у дарувальника і виникнення права власності в обдарованої особи.

Договір дарування — безоплатний та односторон­ній. Він уважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Сторонами в договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а в певних випад­ках — і держава.

Дарування громадянами майна державним та ін­шим організаціям може бути обумовлено викорис­танням цього майна для певної суспільно корисної мети.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з товарообороту, що може бути у власності особи, котрій воно дарується.

Договір дарування може укладатися в усній та письмовій формах. При цьому зазначений договір на суму понад 500 грн., а в разі дарування валютних цінностей — на суму понад 50 грн. повинен бути но­таріально посвідчений. Договір дарування громадя-

нином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій пи­ сьмовій формі. •

§ ІЗ. Виконання зобов'язань

та способи забезпечення цього процесу

Виконання зобов'язань можливе в таких формах: у повному обсязі; частинами; покладення виконання зобов'язання на третю особу.

При цьому зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог чинного законодавства, акта планування, договору, а за відсутності таких указівок — відпо­відно до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язан­ня та одностороння зміна умов договору не допус­каються, крім випадків, передбачених законом.

Кредитор має право не приймати виконання зо­бов'язання частинами, якщо інше не передбачено за­коном, актом планування, договором або не випли­ває з сутності зобов'язання.

Виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покладене в цілому або в частині на тре­тю особу в разі, коли це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа пов'язана з однією зі сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором, Тоді відповідальність за не­виконання чи неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, як­що законодавством не передбачено, що відповідаль­ність несе безпосередній виконавець. Однак, якщо з закону, договору або з сутності зобов'язання не ви­пливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.

Зобов'язання мають виконуватись якісно і в уста­новлений строк. Якщо строк виконання не встанов-

лено чи визначено моментом витребування, креди­тор може вимагати виконання, а боржник — провес­ти виконання будь-коли. При цьому боржник му­сить виконати таке зобов'язання в семиденний тер­мін од дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з зако­ну, договору або зі змісту зобов'язання. Взаємні зо­бов'язання за договором слід виконувати одночасно, якщо іншого не передбачено законодавством, дого­вором або змістом зобов'язання.

Місцем виконання зобов'язання повинно бути місце, зазначене в законі, договорі, акті планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або передба­чене в сутності зобов'язання. Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, то виконання повинно бути проведене відповідно до чинного законодавства.

На випадок альтернативного зобов'язання борж­ник має право вибору щодо виконання однієї з двох або кількох дій, якщо іншого не передбачено зако­ном, договором або змістом зобов'язання.

Коли в зобов'язанні беруть участь кілька кредито­рів або кілька боржників, то кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з борж­ників повинен виконати зобов'язання в рівній частці з іншими, якщо інше не випливає з закону чи до­говору.

У цивільних правовідносинах між сторонами мо­жуть виникати солідарні зобов'язання, а саме: солі­дарний обов'язок боржників або солідарні вимоги кредиторів.

За солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників ра­зом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідар­них боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язан­ня не погашено повністю. Виконання солідарного зо-

бов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові. Борж­ник, який виконав солідарне зобов'язання, має пра­во зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо іншого не встанов­лено законом або договором. Несплачене одним із співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, припадає в рівній частці на нього і на решту співборжників.

За солідарності вимоги кожен із солідарних кре­диторів має право пред'явити до боржника вимогу в повному обсязі. Виконання зобов'язання повністю одному з солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання іншим кредиторам. Солідарний кре­дитор, який одержав виконання від боржника, зо­бов'язаний відшкодувати іншим кредиторам частки, що їм належать, якщо інше не випливає з відносин між ними.

У разі відсутності кредитора чи ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення з йо­го боку, а також за відсутності представника недієз­датного кредиту боржник за грошовим зобов'язан­ням або за зобов'язанням передати цінні папери має право внести належні з нього гроші чи цінні папери в депозит державної нотаріальної контори або при­ватного нотаріуса, які повідомляють про це кредито­ра. Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного но­таріуса вважається виконанням зобов'язання.

Виконання зобов'язань може забезпечуватися та­кими способами:

• згідно з законом чи договором: неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручництвом;

• за зобов'язаннями між громадянами або з їхньою участю-завдатком;

• за зобов'язаннями між державними організація­ми за гарантією.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визна­чена законом або договором грошова сума, яку

боржник повинен сплатити кредиторові в разі неви­конання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустой­кою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога. Кредитор не може вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне ви­конання зобов'язання.

На випадок застави кредитор (заставоутримувач) має право в разі невиконання боржником (заставо­давцем) забезпеченого заставою зобов'язання одер­жати задоволення з вартості заставленого майна пе­реважно перед іншими кредиторами. Застава вини­кає завдяки договорові чи законові. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути в майбутньому, за умови, що є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

За договором поруки поручник зобов'язується пе­ред кредитором іншої особи відповідати за виконан­ня нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки має бути укладений у пись­мовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпече­ного нею зобов'язання, а також коли кредитор про­тягом трьох місяців од дня настання строку зобов'я­зання не пред'явить позову до поручника. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначено або ви­значено моментом вимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність поручника припиняється піс­ля закінчення одного року від дня укладення догово­ру поруки.

Завдатком визнається грошова сума, що видаєть­ся однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на підтвер­дження укладення договору і забезпечення його ви­конання. Якщо за невиконання договору відпові-

дальною є сторона, яка дала завдаток, він залиша­ється в іншої сторони. Якщо за невиконання догово­ру відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку. Крім того, сторона, відповідальна за неви­конання договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено іншого.

Коли зобов'язання виникають щодо погашення заборгованості між організаціями, способом забезпе­чення виконання зобов'язання може виступати га­рантія, що видається іншими організаціями стосов­но забезпечення його виконання. При цьому на га­рантію поширюються правила щодо встановлення та припинення поруки, якщо інше не встановлено за­конодавством.

У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником останній зобов'язаний від­шкодувати кредиторові завдані цим збитки, себто витрати, зроблені кредитором, втрата або пошко­дження його майна, а також не одержані кредито­ром доходи, що їх він одержав би, якби боржник ви­конав зобов'язання.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено неустойку (штраф, пеню), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею). При цьому цивіль­ним законодавством або договором можуть бути пе­редбачені випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; ко­ли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню); коли за вибором кредито­ра можуть бути стягнуті або неустойка (штраф, пе­ня), або збитки. Коли ж належна до сплати неустой­ка (штраф, пеня) надміру велика порівняно зі збит­ками кредитора, суд може зменшити неустойку (штраф, пеню).

Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення чи іншого неналежного вико-

нання зобов'язання, і відшкодування збитків, завда­них неналежним виконанням, не звільняють борж­ника від виконання зобов'язання в натурі, крім ви­падків, коли планове завдання, на якому основане зобов'язання між організаціями, втратило силу.

Зобов'язання належить виконати в натурі. В разі невиконання зобов'язання передати індивідуально визначену річ у власність або в користування креди­торові останній має право вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому, кредиторові. У зобов'язаннях між організаціями кредитор може ви­магати від боржника передачі речей і в тому разі, коли речі визначені родовими ознаками. На випадок невиконання боржником зобов'язання виконати певну роботу кредитор має право виконати цю робо­ту за рахунок боржника, якщо інше не випливає з закону або договору, або вимагати відшкодування збитків.

Коли невиконання чи неналежне виконання зо­бов'язання обумовлене заміром чи необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідаль­ності за невиконання чи неналежне виконання зо­бов'язання, якщо інше не встановлено законом.

Якщо невиконання чи неналежне виконання зо­бов'язання виникло з вини обох сторін, суд, арбіт­раж або третейський суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Суд, арбітраж або тре­тейський суд можуть також зменшити розмір відпо­відальності боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконан­ням зобов'язання, або не вжив заходів до їх змен­шення. Правила цієї статті відповідно застосовують­ся і у випадках, коли боржник на підставі закону або договору несе майнову відповідальність за неви­конання чи неналежне виконання зобов'язання не­залежно від своєї вини.

Боржник, який прострочив виконання, відпові­дає перед кредитором за збитки, завдані прострочен-

ням, і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок про­строчення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. У від­носинах між організаціями відмова від прийняття простроченого виконання допускається тільки у ви­падках і на умовах, установлених законом або дого­вором. Боржник не визнається таким, що простро­чив, поки зобов'язання не може бути виконане через прострочення кредитора.

Кредитор визнається таким, що прострочив, як­що він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зо­бов'язання. При цьому прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих про­строченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не викликане заміром чи необережніс­тю його самого або тих осіб, на яких на підставі закону або доручення кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення простро­чення кредитора боржник відповідає на загальних підставах.

'.1^і 'а.