§ 5. Стадії вчинення злочину

Стадії вчинення злочину — певні етапи го­тування і здійснення навмисного злочину, що різ-

няться характером дій на кожному етапі. Відомі три стадії вчинення злочину: готування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.

Закінчений злочин має місце тоді, коли наявні всі ознаки складу злочину, вказані в законі, і настав шкідливий результат.

Готування до злочину — підшукання чи присто­сування засобів або знарядь, чи інше умисне ство­рення умов для вчинення злочину. Підшукання — придбання, відшукування, виявлення різних засобів чи знарядь вчинення злочину. Пристосування — дії, що змінюють форму, якості засобів чи знарядь зло­чину, їх ремонт і т. д.

Інше умисне створення умов — це пошук співу­часників, розроблення плану, вивчення місця вчи­нення злочину та ін.

Замах на злочин — навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, але не доведена до кінця через обставини, що не залежали від волі вин­ного. Наприклад, винний стріляє в потерпілого з ме­тою вбивства, але не влучає. Замах на злочин майже завжди підлягає кримінальній відповідальності.

§ 6. Співучасть у вчиненні злочину

Співучасть — умисна спільна участь двох чи більше осіб у вчиненні злочину (ст. 19 КК). Тобто: .

1. Співучасть є тільки там, де у вчиненні злочину беруть участь хоча б дві особи.

2. Співучасть — це спільна діяльність.

3. Всі особи, які беруть участь у злочині, діють

УМИСНО. -,-,-..:

Можливі такі форми об'єднань співучасників* проста співучасть; складна співучасть.

Проста співучасть буває тоді, коли всі співучас­ники є виконавцями злочину. Наприклад, дві особи напали на третю і грабують її.

Складна співучасть буває тоді, коли співучасни­ки виконують різні ролі: один організує злочин, ін­ший виконує його і т. д. Скажімо, один організував крадіжку, інший безпосередньо бере майно зі скла­ду, третій — перевозить його.

За стійкістю навмисності розрізняють три форми співучасті:

1. Співучасть без попередньої домовленості, де ді­яльність одного співучасника поєднується з діяль­ністю інших у процесі вчинення злочину. Приміром, коли до злодія, який краде, приєднується особа, котра обіцяє придбати крадене.

2. Співучасть за попередньою домовленістю існує в елементарній формі та у формі організованої гру­пи. У першому випадку має місце змова про вчинен­ня одного злочину. Організована група — стійка група, яка здійснює певні злочини, наприклад, ви­магання.

3. Злочинна організація — особливо стійка група осіб із розподілом ролей, наприклад, банда.

Залежно від функцій, покладених на співучасни­ків злочину, розрізняють: виконавця, організатора, підмовника, підсобника.

Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин.

Організатор — особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням.

Підмовник — особа, яка схилила виконавців до вчинення злочину.

Підсобником визнається особа, яка сприяла вчи­ненню злочину порадами, вказівками, наданням за­собів або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, сліди злочи­ну або предмети, добуті злочинними діями.

На ступінь і характер участі кожного зі співучас­ників у вчиненні злочину зважає суд, розглядаючи справу.