Глава XVIII

жує Інтересам держави, громадським інтересам, осо­бі чи правам цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усу­нути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода".

Крайня необхідність — правомірне заподіяння шкоди для усунення небезпеки, яка загрожує дер­жавним, громадським чи особистим інтересам, що охороняються законом, здійснене за обставин, коли ця небезпека не може бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода менш значна, ніж відвернена. Дії, вчинені в стані крайньої необхідності, підпадають під ознаки діяння, передбаченого кримінальним за­коном, одначе вони не є злочином і визнаються су-спільно корисними.

У стані крайньої необхідності можуть здійснюва­тися найрізноманітніші дії. Приміром, водій, щоб уникнути аварії з серйозними наслідками, порушує Правила дорожнього руху, що приводить до менш значних наслідків; під час пожежі зноситься будів­ля, яка знаходиться поряд із місцем горіння, щоб запобігти поширенню вогню на інші будівлі.

Із визначення поняття крайньої необхідності випливають шість умов її правомірності, які харак­теризують небезпеку, що загрожує, та заходи з її ліквідації:

1) небезпека має становити загрозу інтересам дер­жави, громадським інтересам, особі чи правам гро­мадян. Джерелом небезпеки можуть бути природні явища, рухомі механізми, напад тварин, дії людини, що загрожують заподіяти шкоду яким-небудь охоро-нюваним законом інтересам, і т. д.;

2) небезпека має бути наявною, тобто створювати безпосередню загрозу завдання шкоди, або такою, що пов'язана з початком заподіяння шкоди. Май­бутня небезпека і небезпека, що минула, не створю­ють стану крайньої необхідності;

3) небезпека має бути дійсною, тобто реально існуючою, а не уявною;

4) у стані крайньої необхідності можуть захища­ тися державні, громадські та індивідуальні (свої чи інших громадян) інтереси; ц

5) небезпека, що загрожує за цих обставин, не мо­же бути усунута іншими засобами, як тільки заподі­янням шкоди;

6) заподіяна шкода має бути менш значною, ніж відвернена. Питання про співвідношення заподіяної та відверненої шкоди вирішується з урахуванням об­ставин небезпеки, що загрожує, та заходів із її лік­відації, насамперед характеру і значення порівнюва­них інтересів.

Крайню необхідність слід відрізняти від необхід­ної оборони. За необхідної оборони джерело небезпе­ки — суспільне небезпечне посягання людини, за крайньої необхідності — стихійні сили природи, на­пад тварин, механізми, що рухаються, і т. ін.

За необхідної оборони шкода завдається тому, хто посягає, а за крайньої необхідності — інтересам тре­тіх осіб, юридичним особам, які непричетні до ви­никнення небезпеки.

За крайньої необхідності заподіяння шкоди до­пускається в разі неможливості уникнути небезпеки в інший спосіб, а за необхідної оборони, якщо наяв­ним є суспільне небезпечне посягання, не має зна­чення та обставина, що в особи була можливість уря­туватися від посягання втечею або звернутися за до­помогою до представників влади.

За крайньої необхідності заподіяна шкода має бу­ти менш значною, ніж відвернена, а за необхідної оборони вона може бути і значнішою.

Необхідна оборона здійснюється активними дія­ми, а крайня необхідність може бути виражена без-діяльностю.