Тема 4. Конституційно-правовий інститут громадянства України.

Повноваження державних органів та посадових осіб з вирішення питань громадянства України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

1. Громадянство України: поняття та ознаки.

Поняття громадянства України законодавчо визначено в ст. 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. Громадянство України — це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

◙ Сучасний підхід до змісту громадянства України ґрунтується на пріоритеті загальнолюдських цінностей та визнанні держави і особи рівноправними суб'єктами відносин, де вони наділені взаємними правами й обов'язками як на території держави, так і за її межами. Тобто громадянином України особа є не в силу того, що вона проживав на її території, а внаслідок існування між: особою та державою особливого правового зв'язку.

Громадянство — це правовий, а не фактичний стан. Громадянство держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни — категорію демографічну. Терміном «населення» охоплюються не тільки громадяни певної держави, а й іноземці та особи без громадянства, які проживають у країні.

Відповідно до ст. 25 Конституції України право на громадянство включає в себе: а) право мати громадянство України; б) право не бути позбавленим громадянства; в) право змінити громадянство; г) право не бути вигнаним за межі України; г) право не бути виданим іншій державі; д) право на піклування та захист своєї держави під час перебування за її межами; е) право не бути позбавленим права в будь-який час повернутися в Україну (ст. 33 КУ).

◙ Громадянство — багатоаспектне явище. В науковій літературі термін «громадянство» вживається не лише для позначення правового зв'язку особи з державою. Тривалий час у радянській науці конституційного права громадянство визначалось як належність особи до держави. При цьому уточнювали, що ця належність виявляється в поширенні на особу законів держави, які гарантують їй права і накладають на неї обов'язки, або в поширенні на особу суверенної влади держави. Тут відображена концепція примату держави над особою, поглинання особи державою. З початку 60-х років минулого століття дедалі частіше при визначенні громадянства стала використовуватися формула «правовий зв'язок особи з конкретною державою».

У радянській державно-правовій науці існувало визначення громадянства як суб'єктивного права особи. Інший російський вчений (В. Полянський), навпаки, зазначав, що громадянство не може мати якості суб'єктивного права, тому що, будучи двостороннім зв'язком між особою та державою, воно має об'єктивний характер6, а також тому, що тільки держава має суверенне право вирішувати питання стосовно встановлення чи припинення цього зв'язку.

В сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичній науці громадянство найчастіше розглядається в трьох аспектах, а саме це:

1) структурний елемент правового статусу особи. Саме від наявності громадянства залежить обсяг правосуб'єктності особи, оскільки іноземці та особи без громадянства володіють меншим обсягом прав, свобод та обов'язків.

2) суб'єктивне право особи на громадянство означає, що кожна людина має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв'язок з відповідною державою;

3) конституційно-правовий інститут, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини між особою та державою щодо належності, набуття, припинення громадянства, процедур з питань громадянства.

Громадянство України як правовий зв'язок особи з державою має такі ознаки:

• постійний характер;

• необмеженість у просторі й часі;

• двосторонній зв'язок особи та держави, що проявляється у їх взаємних правах і обов'язках;

• поширення на громадянина суверенної влади держави як усередині держави, так і за її межами.

Джерелами інституту громадянства в Україні є:

• Конституція України (преамбула, ст. 4, 24, 25, 26, 33);

• Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р.

• Загальна декларація прав людини 1948 р.,

• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.,

• Конвенція про громадянство заміжньої жінки від 29 січня 1957 р.,

• Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р.,

• Конвенція про скорочення безгромадянства від 30 серпня 1961 р.,

• Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 р. та ін.).

• Указ Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».

• Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затверджене Указом Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р. № 588/2006)).