§ 6. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу

Управління в царині охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Мі­ністерство охорони здоров'я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи. Вони проводять стандартизацію й нормування в ца­рині охорони атмосферного повітря. Державні стан­дарти в цій сфері є обов'язковими та визначають по­няття і терміни, режим використання та охорони ат­мосферного повітря, методи контролю за його станом, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на ат­мосферне повітря і т. ін. Крім того, встановлюються такі нормативи: екологічної безпеки атмосферного

повітря; обмежено допустимих викидів забрудню­вальних речовин і шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарними джерелами; обмежені нормативи утворення забруднювальних речовин, що відводяться в атмосферне повітря; вико­ристання атмосферного повітря — як сировини; кон­центрації забруднювальних речовин у відпрацьова­них газах. З огляду на наявність державних стандар­тів і нормативів держава покладає на підприємства, установи та організації відповідні обов'язки. Так, во­ни зобов'язані вживати заходів щодо зменшення об­сягів шкідливих викидів, підтримувати в належному стані споруди, устаткування та апаратуру для очи­щення викидів і т. д.

Економічний механізм забезпечення охорони ат­мосферного повітря полягає в лімітуванні, економіч­ному заохоченні та стимулюванні охорони атмосфер­ного повітря.

Контроль у цій сфері може бути державним, ви­робничим і громадським. Державний контроль здій­снюється місцевими органами державної виконавчої влади, Міністерством охорони навколишнього при­родного середовища, Міністерством охорони здо­ров'я України, їхніми органами на місцях, Держав­ною автомобільною інспекцією Міністерства внут­рішніх справ України та іншими державними органами. Виробничий контроль проводять підпри­ємства, установи та організації у процесі їхньої ви­робничої діяльності. І, нарешті, громадський конт­роль здійснюють інспектори охорони навколишньо­го природного середовища.

Законодавство передбачає, що правопорушення­ми в царині охорони атмосферного повітря є: пору­шення нормативів гранично допустимих викидів за­бруднювальних речовин; перевищення нормативів гранично припустимих рівнів шкідливого впливу фі­зичних та біологічних чинників; використання ат­мосферного повітря як сировини основного виробки-

чого призначення без дозволу спеціально уповнова­жених державних органів і т. ін.

Закон України "Про охорону атмосферного по­вітря" містить преамбулу і 10 розділів та спрямова­ний на збереження сприятливого стану атмосферно­го повітря, його відновлення й поліпшення для еко­логічного убезпечення життєдіяльності людини, відвернення шкідливого впливу на навколишнє при­родне середовище. Він визначає правові та організа­ційні основи, екологічні вимоги в царині охорони й використання атмосферного повітря.

Закон України "Про тваринний світ" регулює відносини в царині охорони, використання й відтво­рення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, в неволі чи напіввільних умо­вах, на суходолі, у воді, грунті, повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або нале­жать до природних багатств її континентального шельфу та морської економічної зони. До об'єктів тваринного світу належать: хордові, у тому числі хребетні та безхребетні тварини в усьому їх видово­му розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, що знахо­дяться у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкура тощо); продукти життєдіяльності ди­ких тварин (мед, віск і т. ін,); залишки викопних тварин (нори, лігва, боброві загати і т. д.). Суб'єк­том права загальнодержавної власності на тварин­ний світ є держава в особі Верховної Ради України. Окремі об'єкти тваринного світу можуть знаходи­тись у колективній та приватній власності.

Закон передбачає також права та обов'язки гро­мадян у сфері охорони, використання й відтворення тваринного світу. До головних прав відносять право на загальне та спеціальне використання тваринного світу, право мати в колективній або приватній влас­ності окремі об'єкти тваринного світу. Рівночасно громадяни України зобов'язані: охороняти тварин­ний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тва-

ринного світу; використовувати об'єкти тваринного світу згідно з вимогами. Видами використання об'­єктів тваринного світу названі: мисливство; рибаль­ство; використання об'єктів тваринного світу в нау­кових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життє­діяльності тварин; використання тварин із метою от­римання продуктів їхньої життєдіяльності; добуван­ня диких тварин із метою утримання й розведення в неволі чи напіввільних умовах для комерційних та інших цілей.

Державний контроль у царині охорони, викорис­тання та відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, місцеві органи державної ви­конавчої влади. За порушення законодавства мож­лива дисциплінарна, адміністративна, цивільно-пра­вова і кримінальна відповідальність.