§ 9. Громадянство України

як один з інститутів конституційного права

Громадянин України має право змінити гро­мадянство і не може бути позбавлений права на гро­мадянство, не може бути вигнаним за межі України або виданим іншій державі. Україна гарантує піклу-

вання й захист своїм громадянам, які перебувають поза її межами.

Передумовою, підставою виникнення в особи прав та обов'язків громадянина є її належність до грома­дянства будь-якої держави. Тому, перше ніж розгля­нути основні права та обов'язки громадян, треба да­ти визначення громадянства.

Громадянство України — постійний правовий зв'язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов'язках.

Громадянство в Україні регулюється Конститу­цією, Законом України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 р. і прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

Закон України "Про громадянство України" складається з преамбули й 9 розділів (41 стаття). У преамбулі дається визначення громадянства. Воно розуміється як постійний зв'язок особи та Україн­ської держави, що знаходить свій вираз у взаємних правах та обов'язках.

Розділ І. Загальні положення. — Головною ідеєю цього розділу є проголошення того факту, що в Ук­раїні існує єдине громадянство. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які знахо­дяться поза її межами.

Розділ II. Набуття громадянства України. — Гро­мадянство України набувається: за народженням, за походженням, вступом до громадянства України, внаслідок відновлення громадянства України, за ін­ших обставин, передбачених цим Законом, за підста­вами, передбаченими міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України.

Дитина, батьки якої на момент її народження бу­ли громадянами України, є громадянином України. За різного громадянства батьків, один із яких на мо­мент народження її був громадянином України, ди­тина є громадянином України; однак, якщо обидва батьки жили за межами України, громадянство ди-

тини, яка народилася за її межами, визначається че­рез письмову згоду батьків.

Розділ III. Припинення громадянства України. — Громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок утрати громадянства України; 3) на підставі, передбаченій міжнародними договорами України.

Розділ IV. Громадянство дітей у разі зміни грома­дянства батьків і в разі усиновлення. — За зміни громадянства батьками, якщо обидва стають грома­дянами України чи виходять із нього, змінюється і громадянство їхніх дітей, які не досягли 16-річного віку. Якщо з громадянства України виходить один із батьків, а інший залишається, дитина зберігає гро­мадянство України.

Розділ V. Повноваження Президента України та державних органів, які беруть участь у вирішенні питання громадянства. — Президент України вино­сить рішення про: 1) прийняття до громадянства Ук­раїни; 2) припинення громадянства України.

МВС України і підпорядковані йому органи в Ав­тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: 1) приймають необхідні документи від осіб з питань громадянства; 2) визначають на­лежність осіб, які проживають на території України, до громадянства України; 3) готують подання про втрату громадянства України особами, які постійно проживають на території України. За кордоном ці функції виконують дипломатичні та консульські за­клади.

Розділ VI. Порядок розгляду заяв і подань з пи­тань громадянства України. — Заяви з питань гро­мадянства України подаються на ім'я Президента України через органи внутрішніх справ за місцем проживання, а за кордоном — через відповідні ди­пломатичні представництва чи консульські установи України.

7 9-109

Розділ VII. Виконання рішень із питань громадян­ства. — Виконання рішень із питань громадянства покладається на ОВС, відділи РАГС, а за кордоном — на дипломатичні представництва і консульські установи України.

Розділ VIII. Оскарження рішень із питань грома­дянства. — Рішення з питань громадянства, прийня­ті Президентом України, можуть бути оскаржені в Конституційному Суді, а дії інших посадових осіб — у звичайному суді.

Розділ IX. Прикінцеві положення. — Головною їх ідеєю є приведення інших нормативно-правових ак­тів у відповідність до цього Закону.

Із питанням про громадянство тісно пов'язана проблема визначення правового статусу іноземних громадян та осіб без громадянства.

Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. визначає правовий статус іно­земців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян та осіб без грома­дянства, які проживають або тимчасово знаходяться в Україні.

Розділ І. Загальні положення. — Іноземцями ви­знаються громадяни — особи, які належать до гро­мадянства іноземних держав і не є громадянами Ук­раїни, та особи без громадянства — особи, які не на­лежать до громадянства будь-якої держави.

Розділ II. Основні права, свободи та обов'язки іно­земців. — Іноземці мають ті ж права і свободи та ви­конують ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та ін­шими законами України, а також міжнародними до­говорами України.

Розділ ПІ» В'їзд в Україну і виїзд з України.

Розділ IV. Відповідальність іноземців. — Інозем­ці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загаль­них підставах.

Розділ V. Заключні положення. Якщо міжнарод­ним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовую­ться норми міжнародного договору.