§ 4. Система оподаткування та її значення

Система оподаткування — сукупність по­датків, що сплачуються до бюджетів і державних ці­льових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов'язки й відповідаль­ність платників.

Кожна держава встановлює власну систему опо­даткування, тобто визначає платників податків, об'­єкти оподаткування, види податків і порядок їх сплати. Тип системи оподаткування визначається співвідношенням чотирьох секторів формування по­датків і зборів (обов'язкових платежів): державний; комерційний; фінансовий; населення.

Ці питання регулюються Законом України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. Згідно з цим Законом установлення і скасування по­датків до бюджетів і до державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України, а також — у межах, установлених цим Законом, іншими зако­нами України про оподаткування, — Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим, сільськими, се­лищними, міськими радами. Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і пільги з оподаткування визначаються тільки законодавчими актами про оподаткування. Зміни й доповнення до вказаного вище Закону, інших законодавчих актів про оподаткування стосовно пільг, ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності від початку нового бюджетного року.

Податкова система України базується на принци­пах: стимулювання підприємницької виробничої Діяльності та інвестиційної активності; обов'язко-

вості; рівнозначності й пропорційності; рівності, не­допущення будь-яких проявів податкової дискримі­нації; соціальної справедливості; стабільності; еко­номічної обгрунтованості; рівномірності сплати; компетенції; єдиного підходу й доступності.

§ 5. Поняття "податок"

Під податком слід розуміти обов'язковий вне­сок до бюджету відповідного рівня або державного ці­льового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певно­му розмірі та в чітко визначені строки.

Державні цільові фонди — це фонди, що створені відповідно до законів України і формуються за ра­хунок визначених законодавчими актами податків. Усі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України, включаються до Державного бюджету України.

До основних ознак податку належать: _ь _, • примусовість та обов'язковість, відсутність у _; , платника вибору (платити чи не платити) і вста­новлення відповідальності за ухилення від спла­ти податку;

_ • безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зо-і. . бов'язань із боку держави;

,;-.• безумовність, сплата податку без виконання й* будь-яких дій із боку держави; І ,/• нецільовий характер, відсутність чітких указі-с вок щодо напрямків використання надходжень від певного податку;

-лі» розподіл коштів від конкретних податків між ї^і- бюджетами різних рівнів і державними цільови-

• безповоротність, яка означає, що кошти, сплаче­ні у вигляді податків, не повертаються до плат­ників.

Податки виконують такі функції:

• фіскальну, тобто наповнення бюджетів усіх рів­нів;

• контрольну, тобто перевірки ефективності функ­ціонування податкової системи;

• розподільчу, тобто розподілу частини національ­ного доходу по різних сферах задоволення сус­пільних потреб;

• регулювальну, тобто забезпечення стимулюван­ня одних галузей суспільного виробництва і стримування інших.

Законодавство України про оподаткування не ви­значає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом. Воно засноване на єдності їхніх основних ознак (обов'язковість сплати, примусовий характер, здійснення контролю за їх надходженням із боку єдиного органу — державної податкової адмі­ністрації).

Одначе, поряд із спільними ознаками, між ними існують і певні відмінності. Податки, на відміну від зборів та інших обов'язкових платежів, мають го­ловне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надходжень до його дохідної частини. Мета податків — задоволення потреб дер­жави, тоді як збори і мито спрямовані на задоволен­ня потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори чи мито сплачуються у зв'язку з наданням платникові послуги з боку державної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори і мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачую­ться з певною періодичністю.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за наявність певного права, а ми­ то — за здійснення на користь платника дій, які мають юридичне значення. л»