- •Правознавство
- •Рекомендовано вченою радою нпу
- •Глава VIII; колодій а.М. (керівник авторського колективу),
- •Глава XVI.
- •Розділ перший основи теорії держави і права
- •§ 1. Основні закономірності виникнення держави і права
- •§2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів
- •§3. Різноманітні теорії виникнення держави
- •§4. Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства
- •§5. Характерні ознаки,
- •§6. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
- •Питання для самостійної перевірки знань
- •Глава II
- •§1. Поняття держави та її ознаки
- •§2. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави
- •§3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
- •§4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави)
- •§5. Загальна характеристика держав, які існували на території сучасної України
- •§6. Співвідношення і взаємодія держави та особи
- •§7. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
- •§8. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
- •Глава III
- •§1. Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави
- •§2. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави
- •§3. Основні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні
- •Глава IV
- •§1. Поняття права та його ознаки
- •§2. Місце і роль права в системі соціальних норм
- •§3. Єдність і відмінність права та моралі
- •§4. Поняття системи права як внутрішньої його організації
- •§5. Загальна характеристика основних галузей права України
- •§6. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
- •§7. Правотворення як процес самоорганізації права
- •§8. Реалізація норм права: загальна характеристика
- •§9. Правові відносини
- •§10. Правоохоронні система та діяльність
- •§11. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна
- •Глава V
- •§1. Поняття і види правосвідомості та правової культури
- •§2. Правове виховання як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури
- •§3. Форми правового виховання
- •§4. Самовиховання як важлива форма правового виховання
- •Глава VI
- •§1. Правове мислення та його значення для правової поведінки
- •§2. Поняття правової поведінки
- •§3. Правомірна поведінка
- •§4. Правопорушення: поняття, причини і види
- •§5. Склад правопорушення та його ознаки
- •§6. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •§7. Принципи, види, функції
- •§8. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності та для звільнення від неї
- •Глава VII
- •§1. Конституційне право — провідна галузь національного права України
- •§ 2. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
- •§ 3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
- •§ 4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
- •§ 5. Види референдумів
- •§ 6. Виборче право та виборча система в Україні
- •§ 7. Територіальний устрій України
- •§ 8. Автономна Республіка Крим
- •§ 9. Громадянство України
- •§ 10. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
- •§ 11. Загальна характеристика системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
- •11,1, Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •11.2, Президент України — глава держави
- •11.3. Кабінет Міністрів України — Уряд України
- •11.4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні
- •11.6. Місцеве самоврядування в Україні
- •§ 12. Внесення змін і введення в дію Конституції України
- •Глава VIII основи трудового права україни
- •§ 1. Поняття трудового права і предмет його регулювання
- •§ 2. Джерела трудового права. Місце Кодексу законів про працю в системі трудового права України
- •§ 4. Контракт — особлива форма трудового договору
- •§ 5. Порядок прийняття на роботу
- •§ 6. Робочий час
- •§ 7. Час відпочинку
- •§ 8. Особливості трудової діяльності неповнолітніх
- •§ 9. Підстави розірвання трудового договору
- •§ 10. Правові основи забезпечення зайнятості неповнолітніх і вивільнюваних працівників
- •§ 11. Трудова дисципліна як різновид дисципліни
- •§ 12. Дисциплінарна відповідальність
- •§ 13. Матеріальна відповідальність
- •§ 14. Індивідуальні й колективні трудові спори
- •Глава IX
- •§ 1. Поняття соціального захисту та його види
- •§ 2. Пенсійне забезпечення в Україні
- •§ 3. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи
- •§ 4. Соціальний захист ветеранів війни
- •§ 5. Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян похилого віку
- •§ 6. Соціальний захист сім'ї та дитинства
- •§ 7 „ Соціальний захист військовослужбовців і співробітників овс України
- •§ 8. Законодавство України
- •Глава X основи екологічного права україни
- •§ 1. Екологічне право України: поняття і предмет його правового регулювання
- •§ 2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
- •§ 3. Екологічні права та обов'язки громадян
- •§ 4. Права та обов'язки природокористувачів
- •§ 5. Складові природно-заповідного фонду
- •§ 6. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
- •§ 7. Правова охорона водних ресурсів
- •§ 8. Порядок використання та охорони надр
- •Глава XI основи земельного права україни
- •§ 1. Загальна характеристика земельного права: поняття і предмет правового регулювання
- •§ 2. Загальна характеристика Земельного кодексу
- •§ 3. Види земель та їх правовий статус
- •§ 4. Форми власності на землю
- •§ 5. Право державної власності на землю
- •§ 6. Право колективної та приватної власності на землю
- •§ 7. Користування землею
- •§ 8. Оренда землі
- •§ 9. Плата за землю
- •§ 10. Вирішення земельних спорів
- •Глава XII основи цивільного права україни
- •§ 1. Цивільне право України: поняття і система
- •§ 3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
- •§ 4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 5. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
- •§ 7. Захист цивільних прав
- •§ 8. Поняття і форми власності в Україні
- •§ 9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
- •§ 10. Зобов'язальне право.
- •§ 12. Загальна характеристика -.-я окремих видів цивільно-правових договорів
- •12.2. Договір міни
- •12.3. Договір майнового найму
- •12.4. Договір найму жилого приміщення
- •12.5. Договір позики
- •12.6. Договір дарування
- •§ 14. Цивільно-правова відповідальність я
- •§ 15. Спадкування за законом і за заповітом
- •§ 16. Основи авторського права в Україні
- •Глава XIII основи господарського права україни
- •§ 1. Господарське право України: поняття і предмет правового регулювання. Закон України "Про підприємства в Україні"
- •§ 2. Господарські відносини. Суб'єкти господарського права та їх види
- •§ 3. Державні підприємства та їх правовий статус. Управління державним сектором економіки
- •§ 4. Приватизація в Україні
- •§ 6. Інвестиції та інвестиційна діяльність
- •§ 7. Умови й порядок визнання юридичних осіб банкрутами
- •§ 1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
- •§ 2. Житлове законодавство України: загальна характеристика. Житловий кодекс України
- •§ 3. Житловий фонд України та його види
- •§ 6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання
- •§ 7. Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду
- •§ 8. Користування службовими
- •§ 9. Приватизація державного житлового фонду
- •Глава XV
- •§ 1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання
- •§ 2. Кодекс про шлюб і сім'ю
- •§ 3. Шлюб і сім'я За сіМеЙним
- •§ 4. Умови й порядок одруження
- •§ 5» Шлюбний контракт
- •§ 6. Припинення шлюбу
- •§ 7, Особисті й майнові права
- •§ 8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
- •§ 9. Опіка й піклування
- •Глава XVI
- •§ 1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання '
- •§ 2. Джерела адміністративного права. Кодекс про адміністративні правопорушення
- •§ 4. Поняття форм і методів
- •§ 5. Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
- •Глава XVI
- •§ 7. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
- •§ 8. Поняття складу
- •§ 9. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості
- •§ 10. Адміністративні стягнення: поняття і види
- •§ 12. Адміністративна відповідальність неповнолітніх
- •Глава XVII основи фінансового права україни
- •§ 1. Фінансове право України:
- •§ 2. Бюджет і бюджетна система
- •§ 3. Податкова політика в Укра'їні: загальна характеристика
- •§ 4. Система оподаткування та її значення
- •§ 5. Поняття "податок"
- •§ 6. Види податків
- •§ 7. Платники податків та об'єкти оподаткування
- •§ 8. Відповідальність за порушення законодавства про податки
- •Глава XVIII основи кримінального права україни
- •§ 1. Кримінальне право України:
- •§ 2. Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика
- •§ 3. Злочин: поняття та ознаки
- •§ 4. Склад злочину
- •§ 5. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність
- •Глава XVIII
- •§ 5. Стадії вчинення злочину
- •§ 6. Співучасть у вчиненні злочину
- •§ 7. Кримінальна відповідальність
- •§ 8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
- •§ 9. Кримінальне покарання та його види
- •§ 10. Особливості кримінальної 4 відповідальності неповнолітніх
- •§11. Умовне засудження
- •§ 12. Відстрочення виконання вироку
- •§ 13. Примусові заходи виховного характеру
- •§ 14. Амністія та помилування
- •§ 15. Загальна характеристика окремих видів злочину. Злочини проти держави
- •§ 16. Інші злочини проти держави
- •§ 17. Злочини проти життя, здоров'я, волі та гідності особи
- •§ 18. Майнові злочини -
- •§ 19, Хуліганство (ст. 206 кк)
- •§ 20. Знищення і зруйнування пам'яток історії і культури (ст. 207 кк)
- •§ 21. Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 208 кк)
- •Глава XIX суд і нотаріат
- •§ 1. Здійснення правосуддя в Україні: поняття, основні завдання та ознаки
- •§ 2. Принципи здійснення правосуддя
- •§ 3. Конституційний Суд України, його завдання та функції
- •§ 4. Цивільне судочинство в Україні. , Цивільний процесуальний кодекс України
- •§ 5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України
- •§ 6. Кримінальне судочинство в Україну Кримінально-процесуальний кодекс України
- •§ 7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції
- •Глава XX
- •§ 1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції
- •§ 2. Система органів прокуратури
- •§ 3. Адвокатура в Україні: поняття,
- •§ 4. Види адвокатської діяльності
- •§ 5. Органи внутрішніх справ України
- •§ 6. Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції
- •7. Служба безпеки України: поняття, основні завдання та функції
- •§ 8. Інші правоохоронні органи України
- •9. Конституційний принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову
- •10. Поняття й система правоохоронних органів в Україні
- •11. Трудове законодавство
- •12. Законодавство про соціальний захист та охорону здоров'я
- •19. Шлюбно-сімейне законодавство
- •20. Законодавство про податки. Податкова політика в Україні
- •21. Адміністративне законодавство
- •22. Кримінальне законодавство
- •23. Законодавство про судочинство
- •254209, М. Київ-209, Героїв Дніпра, 31-6
§7. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
За чинним в Україні законодавством її громадяни мають право на свободу об'єднання. Вони можуть об'єднуватися для здійснення чи захисту своїх прав і свобод, задоволення економічних, політичних, соціальних, культурних та інших інтересів, їхні права не можуть ніким і нічим обмежуватися, крім випадків, передбачених законами.
Об'єднання громадян визначається в законі як добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами їхніх прав і свобод.
Звідси видно, що такі об'єднання можуть утворюватися для задоволення громадянських, політичних, економічних, соціальних, екологічних і культурних прав особи.
Держава у взаємовідносинах з об'єднаннями громадян використовує такі правові форми:
• правотворчу, тобто приймає відповідні закони, де передбачає порядок організації та функціонування того чи того об'єднання;
• контролю й нагляду за об'єднаннями громадян;
• правозастосовну, яка полягає в застосуванні компетентними органами чинних правових норм через винесення індивідуальних правозастосовних актів, обов'язкових до виконання;
• притягнення до юридичної відповідальності за порушення чинного законодавства.
Отже, об'єднання громадян в Україні, здійснюючи свої статутні завдання й функції, тісно взаємодіють із державою. Правові норми такої взаємодії визначені чинним в Україні законодавством. За порушення його об'єднання громадян притягаються до юридичної відповідальності, аж до примусового їх розпуску.
§8. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
Із виникненням держави виникають і розвиваються різноманітні теорії про державу. Політико-правова свідомість людей є частиною загальнолюдської суспільної свідомості, що відображає різноманітні теорії про державу. Впродовж довгого історичного розвитку держав різних типів виникали та історично розвивалися теоретичні уявлення передових людей про покращення наявного становища, про підвищення місця й ролі людини в державі та суспільстві.
Зараз у теорії держави і права існують різні класифікації концепцій про державу. Розглядають концепції, що пояснюють виникнення держави, її сутність і соціальне призначення. Можна розглядати місце і роль держави, її сутність і соціальне призначення в концепціях соціологічного, юридичного спрямування, в теоріях анархізму і етатизму та ін.
До основних сучасних концепцій соціологічного спрямування належать:
Теорія солідарізму. Ця теорія поширилась у першій половині XX ст. Л. Дюгі (1859—1928), критикуючи марксизм на основі ідей французьких соціологів О, Канта, Л. Буржуа, Е. Дюркгейма, розвинув концепцію соціальної солідарності. Державу він уважав засобом забезпечення соціальної солідарності класів, організованою силою суспільства, яка встановлює взаємозалежність і спільність інтересів різних соціальних груп і класів. Дюгі відкидав класові протиріччя, політичну боротьбу і соціалістичну революцію,
Держава загального благоденства. В основі цієї теорії лежать ідеї та висновки соціології. Розробив теорію англійський економіст Дж. Кейнс (1883— 1946) у праці "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей". Головний зміст теорії зводиться до такого:
• сучасна демократична держава втратила класовий характер і діє в інтересах усіх членів суспільства. Вона використовує такі економічні важелі, як політика цін, податки, інвестиції, державне замовлення, кредити, регулювання експорту та імпорту і цим впливає на приватний сектор, пристосовує його для блага всіх;
• держава, реалізуючи функцію соціальних послуг (матеріальна допомога, поліпшення умов
праці, підвищення заробітної платні та пенсій, покращення житлових умов, охорони здоров'я, освіти), забезпечує вищий рівень життя населення всієї країни;
• постійно відмирає репресивно-каральна функція держави, звужується сфера державного примусу. Автор робить висновок, що розвиток змішаної економіки, активізація функції соціальних послуг, відмирання репресивно-каральної функції держави перетворює її з класово-антагоністичної на державу загального благоденства.
Теорія плюралістичної демократії. Ця теорія також спирається на положення і висновки соціології, але використовується не сфера економічної та соціальної діяльності держави, а її політична система. Представники цієї теорії Г. Ласкі, М. Дюверже, Р. Дарендорф, Р. Ален та інші вважають, що сучасна держава являє собою сукупність соціальних груп і прошарків, які виникають унаслідок певних інтересів. Для захисту своїх інтересів ці спільноти утворюють різні об'єднання громадян, які, своєю чергою, через їхні "зацікавлені групи" чи "групи тиску" впливають на політичну владу, домагаючись реалізації своїх інтересів (потреб).
Отож, соціальні групи і прошарки беруть участь у здійсненні політичної влади, а держава координує та узгоджує можливості всіх об'єднань громадян у реалізації державної влади.
Теорія еліт. Поширилася наприкінці XIX — на початку XX ст. Засновниками цієї теорії були італійські вчені-політологи Г. Моска (1858—1941) і В. Парето (1848—1923). Сутність цієї теорії зводиться до того, що народ не здатний управляти суспільством. Г. Моска демократію вважав утопією і твердив, що в усіх цивілізованих суспільствах виникають два класи: правителі й ті, ким управляють. В. Парето стверджував, що політичне життя — це постійна боротьба еліт, зміна яких відбувається через насильства, що еліта виникає у трьох найважливіших сферах суспільного життя: економічній, політичній, інтелектуальній, де індивіди виокремлюються з середовища інших людей. Він обґрунтовував теорію конкуренції еліт. Р. Міхельс (1876—1936) застосував теорію еліт до політичних партій. Він уважав, що партії — як буржуазні, так і соціалістичні — антидемократизуються і депролетаризуються. Рядові члени партії, що не здатні самі управляти, вибирають своїх представників, які рано чи пізно відокремлюються від своїх рядових товаришів по партії та перетворюються на партійну еліту. Демократія в партії переходить в олігархію. У партійних елітах теж ведеться боротьба, що приводить до заміни одної партійної еліти іншою.
Зараз набула поширення теорія неоелітаризму, або елітарної демократії. Представники цієї теорії X. Ласуел, Д. Сарторі, Г. Зейглер уважають, що народоправство приречене на невдачу і веде до диктатури. Аби цього не сталося, треба зробити так, щоб у суспільстві управляла компетентна еліта. Для цього необхідно сумістити елітаризм з елементами плюралістичної демократії. Вони пропонують теорію елітарної демократії, сутність якої зводиться ось до чого: в сучасному суспільстві діє не одна, а декілька еліт; між елітами існує конкуренція; еліти контролюються народними масами через загальне виборче право, що стимулює конкуренцію еліт; доступ в еліту залишається відкритим для всіх, вона поповнюється за рахунок вихідців із народу.
Теорія конвергенції. Сутність цієї теорії зводиться до того, що в світі існують дві протилежні системи: капіталізм і соціалізм. Вони поступово зближаються, втрачають відмінності між собою і на певному етапі розвитку зливаються в постіндустріальне суспільство. Ця теорія виникла в 50—60-х рр. XX ст.; її основоположниками були Р. Арон, Д. Гелбрейт, П. Сорокін, Я. Тінберген та ін. Ця теорія втілюється в життя, зокрема в незалежних державах колишнього Радянського Союзу.
Доктрини технократи. Нині посилюється вплив науки і техніки на політичне життя в різних країнах, зростають місце і роль науково-технічних працівників у державному управлінні. На цій основі й виникають різні теорії технократії. Сутність цих теорій зводиться до того, що в політиці повинні управляти інженери, техніки, науковці, менеджери та інші керівники науки і виробництва, як це вони роблять в економіці. Представниками цієї теорії були Т. Веблен, Г. Скот, Ф. Тейлор, Г. Саймон, Д. Бел, Б. Беквіт, Ж. Бжезінський та ін.
Ідеї анархізму та етатизму. Анархізм виникає одночасно з марксизмом. Його сутність зводиться до заперечення державності. Сучасний анархізм поділяють на анархо-комунізм (повне заперечення всякої політичної влади) і анархо-синдикалізм (наявність політичної влади в руках профспілок). Основними провідниками анархістських ідей були М. Штірнер, П.-Ж. Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін.
Теорії, етатизму. Протилежністю анархізму є теорії етатизму, тобто одержавлення всіх сфер суспільного життя. Етатизація суспільства веде до диктатури. Г. Моска різновидами диктатури вважав соціалізм і фашизм.
Фашизм охоплює конгломерат найреакційніших політичних ідей, націлених на виправдання й заохочення низьких спонукань, спираючись на які можна обґрунтувати будь-яку антилюдську дію. Однією з ідеологічних підвалин фашизму стало вчення Ф. Ніцше (1844—1900). Він умотивовував ненаситне прагнення до влади, поділяв волю на аристократичну й рабську, обґрунтовував расизм, тоталітаризм, вождизм, культ грубої сили, вихваляв ідеал справжнього арійця. Ідею фашизму було втілено в Німеччині Адольфом Гітлером.
Основними ідеями німецького фашизму були такі:
1. Проповідування і втілення в життя расизму, тобто поділ людей за біологічними і соціальними ознаками на раси. При цьому одна раса оголошується вищою, істинними представниками роду людського, а інша — напівзвірами, що мають забезпечувати процвітання панівної раси. Фашистські лідери всіляко пропагували расизм: "Живуть інші народи в достатку чи дохнуть з голоду, цікавить мене лише тією мірою, якою ми відчуваємо потребу в рабах для підтримки нашої культури", — цинічно заявляв Гіммлер.
2. Загарбання й перетворення на рабів народів інших країн для поширення арійської раси та забезпечення життєвого простору.
3. Проповідь і вихваляння тоталітарної держави, де всі аспекти життя суспільства чітко регламентовано. Держава оголошується "живим організмом народу", вимагається беззаперечне підкорення індивіда державі. Всяка ініціатива окремого індивіда придушується, практично ліквідуються всі права і свободи.
4. Проповідування свободи свавілля фашистської партії та держави, її чиновників, не зв'язаних ніякими законами, суд вершиться не на основі законів, а згідно з ідеологічними настановами.
5. Обґрунтовування та постійна ідеалізація ідеї вождизму. На чолі держави і нації стоїть фюрер, наділений абсолютною владою. Право — це те, чого прагне народ, а волю народу відображає фюрер, який має вищий авторитет, і його діяльність не підлягає критиці. Все, що він каже і робить, є правильним, позаяк силу він черпає безпосередньо з містичної душі нації. Витримується чітка ієрархічна побудова влади. Партійний і державний чиновник визнається безпосереднім і незаперечним авторитетом, вождем на певній території.
6. Проповідування у відносинах між людьми та між державами культу сили. Насильство оголошується важливим чинником розвитку суспільства, а гуманізм розглядається як виправдання слабовілля і боягузтва.
7. Вихваляння ідеї Ніцше про надлюдину, "білявого бестію", що буцімто є ідеалом справжнього арійця.
8. Проголошення "націонал-соціалізму", сутність якого зводиться до заперечення конкретного індивіда і злиття його з суспільством у вигляді фашистської держави.
О. Шпенглер підкреслював, що соціалізм — це дисципліна і твердий державний порядок, ієрархія влади. Він ототожнював державу й суспільство.
Отже, фашизм — антилюдська, антигуманна ідеологія, що обґрунтовувала самоуправство, беззаконня, насильство, використовуючи найнижчі людські інстинкти. Це — реакція на гострі кризові явища в суспільстві. Необхідно давати рішучу відсіч поширенню неофашистських ідей у суспільстві.
До концепцій юридичного спрямування відносять теорії правової та соціальної держави.
Соціальна держава — це держава, в якій:
• громадянам забезпечується гідне людини життя в царині їхніх матеріальних статків і соціального захисту в цілому;
• громадянам гарантується особиста свобода;
• в суспільстві культивується і забезпечується цивілізованими засобами соціальна злагода, мирне вирішення протиріч, які виникають чи можуть виникнути.
Кінцевою метою соціальної держави є:
• досягнення соціальної демократії, що полягає в реалізації влади народу і забезпеченні людині та громадянинові всіх прав, свобод і законних інтересів та виконання всіма суб'єктами права їхніх обов'язків;
• ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації, расизму, експлуатації людини людиною;
• гарантування всім людям рівних умов вільного розвитку і розвитку кожної окремої особистості;
• досягнення цих та інших цілей у мирний спосіб, політичними методами;
• модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин.
Соціальна держава: зобов'язує індивіда брати участь у вирішенні загальних завдань; є регулятором суспільного життя; здійснює контроль над діяльністю приватного власника та приватного капіталу; досягає дедалі більших успіхів у сфері соціального забезпечення свого народу; стверджує та розширює діяльність вільних профспілок і промислової демократії, здійснює чимало інших демократичних перетворень.
Питання для самостійної перевірки знань
Дайте визначення й характеристику ознак держави.
Покажіть співвідношення апарату і механізму держави.
Що таке функції держави?
Охарактеризуйте форму держави.
Як співвідносяться /взаємодіють держава та особа?
Які ви знає те форми взаємодії держави з різноманітними об'єднаннями громадян?
Які риси характеризують правову державу?
Назвіть основні напрямки побудови правової держави в Україні.