§ 3. Конституційний Суд України, його завдання та функції

Статус Конституційного Суду України ви­значається статтями 147—153 Конституції України та Законом України "Про Конституційний Суд Украї­ни" від 16 жовтня 1996 р.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших право­вих актів Конституції України і дає офіційне тлума­чення Конституції України та законів України.

Завданням Конституційного Суду України є гаран­тування верховенства Конституції України як Основ­ного Закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України базує­ться на принципах верховенства права, незалежнос­ті, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтова­ності винесених ним рішень.

Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах щодо:

• конституційності законів та інших правових ак­тів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, пра-

вових актів Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим;

• відповідності Конституції України чинних між­народних договорів України або тих міжнарод­них договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язко­вість;

• додержання конституційної процедури розсліду­вання і розгляду справи про усунення Президен­та України з поста в порядку імпічменту в ме­жах, визначених статтями 111 та 151 Конститу­ції України;

• офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Рішення й висновки Конституційного Суду Ук­раїни з зазначених питань є обов'язковими до вико­нання на території України, остаточними і не мо­жуть бути оскаржені.

Питання про конституційність зазначених норма­тивних актів розглядаються за зверненнями: Прези­дента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Закони та інші правові акти за рішенням Консти­туційного Суду України визнаються неконституцій­ними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо було порушено встановлену Конституцією України про­цедуру їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їхні окремі поло­ження, що визнані неконституційними, втрачають чинність од дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний Суд України не має повноважень розглядати питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Респуб-

ліки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення до-сяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, прожи­ває в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду Ук­раїни призначається на 9 років без права бути при­значеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституцій­ного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.

Закон України "Про Конституційний Суд Украї­ни" від 16 жовтня 1996 р. визначає:

• загальні положення щодо діяльності Конститу­ційного Суду України та його повноваження;

• статус суддів Конституційного Суду України та гарантії їхньої діяльності;

• порядок організації та діяльності Конституцій­ного Суду;

• процедуру конституційного провадження (по­дання звернень, розгляд справ, постановлення рішень і висновків);

• особливості провадження в окремих категоріях справ;

• час набирання цим Законом чинності, уточнен­ ня щодо юрисдикції Конституційного Суду Ук­ раїни, питання організаційного та матеріально­ го забезпечення його діяльності.