§ 20. Знищення і зруйнування пам'яток історії і культури (ст. 207 кк)

Предметом названого злочину є пам'ятки історії та культури, взяті під охорону держави, а також території та об'єкти природно-заповідного фонду. Пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і дер­жави, твори матеріальної та духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Усі вони охороняються державою.

До пам'яток історії та культури можуть бути від­несені й інші об'єкти, що становлять історичну, нау­кову, художню чи іншу культурну цінність, про що зазначено в Законі УРСР "Про охорону і викорис­тання пам'яток історії та культури" від 13 липня 1978 р.

Особливій державній охороні підлягають терито­рії та об'єкти природно-заповідного фонду, інші те­риторії та об'єкти, визначені відповідно до Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного се­редовища" від 25 червня 1991 р.

Об'єктивна сторона цього закону криє в собі різні способи впливу, що призводять до знищення, зруй-

нування чи зіпсуття пам'яток історії та культури або території та об'єктів природно-заповідного фон­ду, взятих під охорону держави. Знищення — це приведення об'єкта до повної неможливості його від­новлення; зруйнування — заподіяння об'єктові сер­йозних ушкоджень, внаслідок чого він утрачає свою цінність, але може бути відновлений; зіпсуття — заподіяння ушкоджень, що знижують історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність пам'яток, зменшують природоохоронну, наукову, естетичну цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризує­ться наміром (прямим і непрямим). Мотивами мо­жуть бути: помста, корисливість, інша особиста за­інтересованість, хуліганські спонукання. Якщо уш­кодження пам'яток буде пов'язане з викраданням їх частин, то скоєне кваліфікуватиметься не лише за ст. 207 КК, а й як посягання на власність. Вчинення цього злочину з хуліганських спонукань має квалі­фікуватися ще й за ч. 2 ст. 206 КК (хуліганство).

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

§ 21. Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 208 кк)

Суспільна небезпечність цього злочину поля­гає у згубному впливові на підростаюче покоління, заподіяння шкоди його моральному благополуччю. Об'єкт злочину — нормальний моральний розвиток неповнолітніх. Неповнолітніми у кримінальному праві вважаються особи віком від 14 до 18 років.

Малолітні (до 14 років) кримінальної відповідаль­ності не несуть.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх у: злочинну діяльність; пияцтво; за­няття жебрацтвом; заняття проституцією; заняття

азартними іграми; використанні неповнолітніх для цілей паразитичного існування.

Втягнення у злочинну діяльність слід розуміти як дії, спрямовані на готування неповнолітнього до участі у скоєнні злочинів, підбурювання його до ско­єння злочинів.

Способи втягнення можуть виражатись у фізич­ному або психічному впливові: побоях; залякуванні; підкупі; підмові; обмані; розлитті з неповнолітнім спиртних напоїв.

Втягнення в пияцтво — дії дорослого з система­тичного приваблення неповнолітнього до вживання спиртних напоїв.

Під втягненням у заняття азартними іграми розу­міється підбурювання неповнолітнього до система­тичної гри на гроші.

Під втягненням неповнолітнього у заняття жеб­рацтвом розуміється підбурювання його до система­тичного випрошування у сторонніх осіб грошей.

Втягнення у заняття проституцією означає, що доросла людина ставить неповнолітню дівчину в такі обставини, які змушують її до заняття проститу­цією.

Використання неповнолітніх для цілей парази­тичного існування полягає в тому, що доросла люди­на повністю або частково отримує надходження для прожиття за рахунок злочинної чи іншої антигро­мадської діяльності неповнолітнього.

Злочин — формальний, тобто вважається закінче­ним з моменту здійснення винним дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, вчи­нив чи ні неповнолітній злочин або інші правопору­шення. Суб'єктивна сторона злочину — прямий намір.

Суб'єкт — особа, якій виповнилося 18 років.

Якщо неповнолітній не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а скоїв суспільно не­безпечне діяння, то доросла людина, яка втягнула

підлітка у скоєння злочину, відповідає як викона­вець злочину. Покарання — позбавлення волі до 5 років.

Питання для самостійної перевірки знань

^ Визначіть поняття кримінального права. ^ Що таке кримінальне законодавство?

*• Дайте визначення злочину. >• Які є види злочинів?

*• Назвіть ознаки кримінальної відповідальності. ^ Назвіть ознаки складу злочину. ^ Які умови необхідної оборони? , ^ Назвіть умови правомірності затримання злочинця. ^ Які умови правомірності крайньої необхідності?

^ Чим крайня необхідність відрізняється від необхідної оборони?

^ Які стадії вчинення злочину?

^ Назвіть види співучасті та співучасників.

^ Назвіть види кримінального покарання.

^ Що таке добровільна відмова від доведення злочину до кінця?

^ Назвіть примусові заходи виховного характеру.

^ Охарактеризуйте кримінальну відповідальність неповно­літніх.

^ Які наслідки вчинення злочину умовно засудженим протя­гом іспитового строку?

^ У яких випадках суд може відстрочити виконання вироку?

^- Які примусові заходи виховного характеру може засто­сувати суд?

^ До повноважень якого державного органу належить ви­дання акта про амністію?

^ Назвіть можливі наслідки акта помилування.

ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ