§ 7. Платники податків та об'єкти оподаткування

Платниками податків є юридичні-та фізич­ні особи, на яких згідно з законами України покладе­но обов'язок сплачувати податки.

Облік платників податків здійснюється держав­ними податковими адміністраціями та іншими дер­жавними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкри­вають рахунки платникам податків лише за умови пред'явлення ними документа, що потверджує взят­тя їх на облік, і в триденний термін повідомляють про це державну податкову адміністрацію.

Платники податків поділяються за стосунком до держави на: національних платників (резидентів); іноземних платників (нерезидентів). За статусом ви­різняють такі категорії платників: юридичні особи; фізичні особи.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибутки), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законодавчими акта­ми про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим і місцеви­ми радами народних депутатів відповідно до зако­нодавчих актів про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року.

На платників податків покладаються такі обов'язки:

• вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпе­чувати її зберігання в терміни, встановлені за­конами;

• подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші до­кументи й відомості, пов'язані з обчисленням і ",* сплатою податків;

• сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;

• допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що викорис­товуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок із питань обчислення і сплати по­датків.

Платники податків мають такі права:

• подавати державним податковим органам доку-

менти, що потверджують право на пільги з опо­даткування в порядку, встановленому законами України;

• одержувати та ознайомлюватися з актами пере­вірок, проведених державними податковими ор­ганами;

• оскаржувати в установленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії посадових осіб.

§ 8. Відповідальність за порушення законодавства про податки

Відповідальність за правильність обчислен­ня, своєчасність сплати податків і додержання зако­нів про оподаткування несуть платники податків від­повідно до законів України.

Суми податків, не внесені у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юридичних осіб незалежно від форм власності та результатів фінансово-господарської діяльності у беззаперечному порядку, а з фізичних осіб — у судо­вому порядку або через нотаріальні контори за вико­навчими листами.

Умисне ухилення від сплати податків, зборів, ін­ших обов'язкових платежів, вчинене посадовою осо­бою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці Діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи Державних цільових фондів коштів у значних розмі­рах, тягне кримінальну відповідальність

Ухилення від подання декларації про доходи від заняття кустарно-ремісничим промислом, іншою ін­дивідуальною трудовою діяльністю чи про інші до­ходи, що оподатковуються прибутковим податком,

та в Інших випадках, коли подання декларації пе­редбачено законодавством, або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї явно перекручених даних, становить адміністративне правопорушення (ст. 164^і Кодексу про адміністративні правопору­шення — КАП). До адміністративної відповідальнос­ті притягаються також посадові особи органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування за неза­конне надання підприємцям податкових пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців (ст. 166³ КАП).

Керівники та інші посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог, передбачених законодавчими актами про оподатку­вання, а також за неподання державним податковим органам відомостей про відкриття рахунків суб'єк­там підприємницької діяльності притягаються до відповідальності згідно з законами України.

9. Законодавство України про банки і банківську діяльність

Банки — це установи, функцією яких є кре­дитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підпри­ємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове обслугову­вання народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених чин­ним законодавством. Банки складають головну лан­ку у фінансовій системі держави.

Правовий статус банків і порядок здійснення бан­ківської діяльності в Україні визначаються статтями 99, 100 Конституції України та Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р.

Банки є юридичними особами, економічно само­стійними і повністю незалежними від виконавчих і

розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а та­кож щодо вимог і вказівок, які не відповідають чин­ному законодавству. Банки не відповідають за зо­бов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями банків, окрім випадків, коли сторо­ни беруть на себе таку відповідальність.

Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних бан­ків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку Ук­раїни, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

Національний банк є центральним банком держа­ви, її емісійним центром. Він проводить єдину дер­жавну політику в царині грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанків-ські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить моно­польне право на випуск грошей в обіг, а також ви­пуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Основною функцією Націо­нального банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк створює Державну скарбницю республіки та організує її діяльність, зберігає ре­зервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Національний банк репрезентує інтереси України У відносинах із центральними банками інших країн, У міжнародних банках та інших фінансово-кредит­них організаціях, де міждержавне співробітництво передбачене на рівні центральних банків.

Національний банк згідно з законодавством Ук­раїни нагромаджує золотовалютні резерви, що зара­ховуються на його баланс, здійснює операції з їх Розміщення (в тому числі і в іноземних банках) са-

мостійно або через банки, уповноважені ним на ви­конання зовнішньоекономічних операцій.

Рада Національного банку України розробляє ос­ новні засади грошово-кредитної політики та здійс­ нює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається за^ коном. і

Керівним органом Національного банку є Прав­ління.

Правління Національного банку: розглядає стан грошового обігу і розробляє пропозиції щодо основ­них напрямів державної грошово-кредитної політи­ки; ухвалює рішення про рівень резервних вимог і нормативів, процентних ставок на кредити, що нада­ються комерційним банкам; веде економічні розроби ки в царині грошового обігу та банківської справи, методики бухгалтерського обліку і звітності; прово­дить іншу діяльність із виконання його функцій згідно зі Статутом Національного банку України.

Правління Національного банку складається з голови Правління, його заступників і членів Прав­ління.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах. Суб'єкти підприємницької діяльності без реєстрації їх у Національному банку України відповідно до за­конодавства не мають права використовувати у своїх назвах термін "банк" і похідні від нього словосполу­чення.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комер­ційних банків можуть бути юридичні та фізичні осо­би, за винятком рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілко­вих організацій, спілок і партій, громадських фон­дів. Частка будь-кого з засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35% статутно­го фонду комерційного банку.

Комерційний банк діє відповідно до статуту, в якому визначаються: повна та скорочена назва бан-

ку, його місцезнаходження (поштова адреса); пере­лік операцій, що здійснюються банком; розмір ста­тутного фонду і перелік інших фондів, утворюваних банком; положення про те, що банк є юридичною особою; положення про органи управління банку, їх­ню структуру, порядок утворення та функції; поря­док ліквідації банку; інші дані, які не суперечать за­конодавству України. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касо­ве та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян через виконання операцій і надання послуг, передбачених законодав­ством.

Комерційні банки можуть відкривати на терито­рії України та за її межами філіали та представ­ництва за погодженням із Національним банком України.

Питання для самостійної перевірки знань

> Що таке фінансове право?

^ Якими є характер і зміст суспільних відносин, що регу­люються фінансовим правом?

*• Дайте визначення бюджету.

*• Які складові бюджетної системи України?

^ Сформулюйте засади податкової політики в Україні.

*• Що таке податкова система?

*• Дайте визначення податку.

>• Які спільні ознаки мають податок і збір (обов'язковий пла­тіж) і в чому полягає різниця між ними?

*• Назвіть основні функції податку.

>• Які ви знаєте загальнодержавні та місцеві податки?

*• Які категорії платників податків вам відомі?

*• Що таке банк? ,