2. Якість води .

Головний критерій якості води - її чистота, вона не повинна містити організмів і шкідливих речовин, небезпечних для життя людей і тварин. У міських системах вимоги до чистоти складають частину угоди між постачальником і споживачем (маються на увазі приватні водопровідні фірми). У приватних системах турбота про збереження води лежить на власниках, які діють відповідно до законодавства, а за обробкою її стежать спеціальні контролери. Головний вид обробки полягає в невеликому хлоруванні води, щоб вбити небезпечні організми, проте кількість доданого хлору повинно бути мінімальним, щоб не утворився неприємний присмак води.

Іншою хімічною добавкою до води служить фтор. Випадково було виявлено, що у жителів південно-західних районів США спостерігається феноменально невелике гниття зубів. Проведені аналізи води з місцевих джерел показали в ній високий вміст фтору. Це дозволило авторитетам в області стоматології встановити взаємозазалежність між даними явищами. У зв'язку з таким відкриттям більшість фахівці комунального господарства почали додавати у воду фтор, хоча проти нього є деякі заперечення релігійного характеру, а також пов'язані з небезпекою виникнення побічних явищ, які в даний час залишаються невивченими.

Вміст у воді ряду хімічних речовин надає їй властивість, зване «жорсткістю». Хоча це і не впливає на життя або здоров’я людей, проте «жорсткість» стає небажаної з двох причин. По-перше, вона перешкоджає утворенню мильної піни. По-друге, при нагріванні води ці речовини активно виділяються і відкладаються на гріючих поверхнях у вигляді осаду, який володіє теплоізолюючими властивостями і може в кращому випадку знизити ефективність роботи нагрівача, а в гіршому випадку привести до його поломки. Не весь осад залишається в нагрівачі. Деяка його частина осідає на трубах і за час багаторічної роботи може їх повністю закупоріти.

Жорсткість води виражається у відсотках вмісту накипоутвоювальних компонентів в одиниці об'єму води. Зручним показником є ​​також мільйонні частки змісту компонента, тобто коли одна молекула або один грам компонента доводиться на мільйон молекул або грамів води. За цією шкалою твердість води знаходиться в межах від 75 до 700 одиниць. Процес «пом'якшення» (або стабілізації ¬ ції) полягає в обробці води, жорсткість якої вище норми. А яка ж жорсткість вважається досить великий? Практикою встановлено, що вода з жорсткістю 140 одиниць не потребує пом'якшення; при жорсткості від 140 до 350 одиниць хоча б частину води, що підлягає нагріванню, слід пом'якшити, а при жорсткості більше 350 одиниць вся вода повинна бути піддана зм'якшенню.

Пом'якшення досягається шляхом додавання до води солей, які утримують дані компоненти в розчиненому стані і тим самим перешкоджають їх осаду. Чани або судини для цих солей вимагають місця та їх монтажу, про що не слід забувати при проектуванні житлових будинків. Про ступінь жорсткості води можна дізнатися з відомостей, що поставляються працівниками комунального господарства, а якщо джерело індивідуальний, то шляхом аналізу проби води.

Процес пом'якшення слід контролювати, щоб жорсткість води перебувала в межах 50-75 одиниць, менша твердість приводить до того, що мильну піну важко змити, і посилюються корозійні властивості води.

У житлових будинках є ще й інша стаття витрат води - поливання газонів, миття сходів, вікон і т.д. Жорсткість води, використовуваної для цих цілей, несуттєва, тому не потрібно витрачати гроші на її пом'якшення та очищення. Але слід пам'ятати, що таку воду не можна змішувати з чистою водою, призначеної для пиття.